26. Психологічна реабілітація дітей та підлітків з проблемами у розвитку.

Серед особливостей особистості у формуванні внутрішньої картини хвороби особливу увагу слід звернути на вік людини з обмеженими можливостями. Так, наприклад, С. М. Попов [197,529] вказує на те, що у дітей переважають не інформативна або вольова, а емоційна сторона реагування на захворювання. Страх, оточуючі дитину незнайомі люди, малозрозуміла маніпуляція, біль - ось що є основним в переживанні ними хвороби. При інвалідності в середньому, працездатному віці, на перший план виступає інформативний аспект - розуміння хворим перебігу захворювання і наслідків хвороби, причому переважають не стільки побоювання за порушення здоров'я, скільки тривога за можливі соціальні наслідки захворювання, такі як зміна роботи та спеціальності, зменшення заробітку, встановлення групи інвалідності, розлад в сім'ї і таке інше. У літньому віці на перший план у внутрішній картині хвороби знов виступає її емоційна сторона - страх самотності та смерті. Віковий аспект формування внутрішньої картини хвороби повинен знати і враховувати кожний фахівець, який працює з даною категорією осіб.

27. Психологічна реабілітація при психічному недорозвитку. (олігофренія)

28. Психологічна реабілітація при затриманому психічному розвитку. (зпр)

Психологічну допомогу дітям і підліткам дітям із ЗПР розглядають як складну систему клініко-психолого-педагогічних впливів, що включають у себе як загальні, так і приватні завдання. До загальних завдань відносять:

- розвиток гностичних (пізнавальних) процесів дитини зі ЗПР, які відповідають її фізичним і психічним можливостям;

- зміцнення соціальної позиції особистості дитини зі ЗПР у колективі однолітків і в родині;

- формування адекватної самооцінки, самостійності й активності в дітей зі ЗПР.

Велике значення має також рішення приватних завдань:

- усунення вторинних особистісних реакцій на наявний дефект;

- діагностика й корекція стилю сімейного виховання;

- запобігання розвитку госпіталізму або його наслідків та інше.

29. Психологічна реабілітація при ушкодженому психічному розвитку . (деменція)

Вік, у якому почалася деменсія.

30. Психологічна реабілітація при дцп.

Мамайчук психологічну допомогу дітям і підліткам із церебральним паралічем розглядає як складну систему реабілітаційних впливів, спрямованих на підвищення соціальної активності, розвиток самостійності, зміцнення соціальної позиції особистості хворого із ДЦП, формування системи ціннісних установок і орієнтації, розвиток інтелектуальних процесів, які відповідають психічним і фізичним можливостям хворої дитини. Важливе значення має рішення приватних завдань: усунення вторинних особистісних реакцій на фізичний дефект, тривале перебування в стаціонарі й хірургічне лікування. Ефективність психологічної допомоги дітям із церебральним паралічем у значній мірі залежить від якісної психологічної діагностики.

- розвиток емоційного, мовленнєвого, предметно-дійового та ігрового спілкування з оточуючими;

- стимуляція сенсорних функцій. Формування просторових та часових уявлень, корекція цих порушень;

- розвиток передумов до інтелектуальної діяльності (уваги, пам'яті, уяви);

- формування математичних уявлень;

- розвиток зорово-моторної координації та функціональних можливостей кисті й пальців, підготовка до оволодіння письмом;

- виховання навичок самообслуговування та гігієни. Завданнями психологічної реабілітації в роботі з дітьми з порушеннями опорно-рухового апарату є:

- психологічна діагностика й корекція пізнавальної та емоційно-вольової сфер особистості;

- стимуляція сенсорних функцій організму;

- формування мовного, предметно-діючого й ігрового спілкування в дітей з навколишніми;

- формування адекватної самооцінки та рівня домагань;

- зняття психічного травматизму у зв'язку з лікувальними процедурами (операціями) через невідповідність надії дитини на швидке лікування;

- формування позитивних рис особистості;

- психологічна адаптація до змінених умов;

Кінезо-терапія (Смолянінов) – штучно доводиться до автоматизації потрібного руху.

31. Психологічна реабілітація при дисгармонійному психічному розвитку. (психопатії)

32. Емоційні порушення в дитячому віці та шляхи їх корекції.

Ігротерапія. Казкотерапія.

Арт-терапія (для зміни стереотипів поведінки та підвищення адаптації.

Музикотерапія (розширення і розвиток емоційної сфери, формування позитивного світогляду)

33. Психологічна реабілітація при спотвореному психічному розвитку. (РДА)

Холдинг-терапія (Марта Велч) – утримання для встановлення контакту.

34. Система закладів психологічної допомоги особам з психофізичними порушеннями.

Систему реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів складають:

• органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють державне управління системою реабілітації інвалідів;

• реабілітаційні установи для інвалідів, дітей-інвалідів незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

• будинки дитини - дошкільні навчальні заклади для дітей з вадами фізичного та/або розумового розвитку віком до чотирьох років незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

• спеціальні та санаторні дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) компенсуючого типу для дітей віком від двох до семи (восьми) років, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації, незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

• дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) комбінованого типу для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, у складі яких можуть бути групи загального розвитку, компенсуючого типу, сімейні, прогулянкові, в яких забезпечується дошкільна освіта з урахуванням стану здоров'я дітей, їх розумового, психологічного, фізичного розвитку, незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

• дошкільні навчальні заклади (центри розвитку дитини) системи освіти, в яких забезпечуються фізичний, розумовий і психологічний розвиток, корекція психологічного і фізичного розвитку, оздоровлення дітей, які відвідують інші навчальні заклади чи виховуються вдома;

• спеціальні загальноосвітні школи (школи-інтернати) - загальноосвітні навчальні заклади системи освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку;

• загальноосвітні санаторні школи (школи-інтернати) - загальноосвітні навчальні заклади I-III ступенів з відповідним профілем системи освіти для дітей, які потребують тривалого лікування;

• навчальні заклади системи органів праці та соціального захисту населення;

• установи соціального обслуговування інвалідів, дітей-інвалідів незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

• санаторно-курортні установи системи органів праці та соціального захисту населення;

• протезно-ортопедичні підприємства незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;

• установи культури, санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів;

• академічні та галузеві науково-дослідні, науково-методичні установи, які беруть участь у здійсненні державної політики у сфері реабілітації інвалідів.