4.3. Вплив несприятливих метеорологічних умов на

безпеку життєдіяльності

Нормальне теплове самопочуття (комфортні умови), що

відповідають конкретному виду роботи, забезпечуються при

дотриманні теплового балансу, внаслідок чого температура

внутрішніх органів людини залишається постійною і такою, що

дорівнює приблизно 36,6°С (± 0,5°С).

Загальне рівняння теплового балансу організму людини:

S=Qм-(+Qекв+Qк+Qт+Qвипр+Qвипар+Qдих), (10)

де S - показник надлишку (нестачі) тепла в організмі,

самопочуття людини.

При S > 0 існує надлишок тепла, перегрів організму, отже,

тепловий дискомфорт;

При S<0 виникає недостатність тепла, недогрів організму і

також тепловий дискомфорт;

при S=0 створюється теплова рівновага, а це і є оптимальні

умови й тепловий комфорт.

При зміні температури повітря, швидкості його руху та

вологості, при наявності поблизу людини нагрітих поверхонь, в

умовах фізичної роботи, тощо ці співвідношення істотно

змінюються. Значне відхилення метеорологічних умов робочої

зони від оптимальних може бути причиною ряду фізіологічних

порушень в організмі працівників, призвести до різкого зниження

працездатності й навіть до професійних захворювань.

Численними дослідженнями встановлено однозначно

негативний вплив несприятливих метеорологічних умов

(дискомфортний мікроклімат) на безпеку життєдіяльності

людини в процесі праці. Якщо обсяг і напруженість праці

залишаються незмінними, а температура навколишнього

середовища становить 30°С, тобто на 10°С вище оптимальної, то

продуктивність праці на початку зміни буде нижчою на 20-25%, а

наприкінці - нижчою на 40-50% від продуктивності за

оптимальної температури (20°С).

У найзагальнішому вигляді дію метеоумов на організм

людини можна охарактеризувати таким чином:

• температура повітря дуже впливає на самопочуття людини і

продуктивність праці;

• висока температура повітря (30-35°С) у виробничих

приміщеннях при збереженні інших параметрів викликає

швидку стомлюваність працівника, перегрів організму та

сильне потовиділення.

У важких випадках при підвищеній температурі

навколишнього повітря настає тепловий, а при роботі на

відкритому повітрі — сонячний удар.

Інтенсивне потовиділення (до 6-10 л за зміну) при роботі в

умовах впливу високої температури повітря (гарячі цехи)

призводить до зневоднювання організму, втрати мінеральних

солей і водорозчинних вітамінів (С, B1, B2).

Для ряду виробництв, навпаки, характерна дія на організм

зниженої температури повітря. У неопалюваних робочих

приміщеннях (елеватори, склади, деякі цехи суднобудівних

заводів) у прохолодну пору року температура може коливатися

від +3 до -25°С (холодильники). Тривалий і сильний вплив

низьких температур може викликати різні несприятливі зміни в

організмі людини.

Вологість дуже впливає на організм людини, на його

терморегуляцію. Висока відносна вологість характерна для ряду

цехів шкіряного, паперового виробництва, шахт, пралень та ін.

Надлишкова вологість (понад 80%) ускладнює випаровування

вологи з поверхні шкіри. Це може призвести до погіршення

загального стану і зниження працездатності людини. Підвищена

вологість повітря (понад 75-85%) у сполученні з низькими

температурами чинить значний охолоджуючий вплив, а в

поєднанні з високими викликає перегрівання організму. Знижена

відносна вологість (нижче 18-20%) також є несприятливою для

людини, оскільки призводить до висихання слизових оболонок і зниження захисної функції верхніх дихальних шляхів.

Швидкість (рухливість) повітря на робочих місцях у

виробничих приміщеннях має велике значення для створення

сприятливих умов праці. Треба зазначити, що організм людини

починає відчувати повітряні потоки при швидкості близько 0,15

м/с. Причому якщо ці повітряні потоки мають температуру до

36°С, вони освіжають людину, а при температурах вище 40°С —

пригнічують. У зимовий час швидкість руху повітря не повинна

перевищувати 0,2...0,5 м/с, а влітку 0,2.„1,0 м/с. У гарячих цехах

допускається збільшення швидкості обдуву робітників (повітряне

душування) до 3,5 м/с.

Виробнича діяльність людей на поверхні землі протікає

звичайно при атмосферному тиску, близькому до тиску над

рівнем моря, тобто 1000 ГПа. Однак у ряді випадків атмосферний

тиск як виробничий фактор може бути у двох основних формах:

підвищений і знижений атмосферний тиск.

Організм людини опиняється в умовах підвищеного тиску

газового середовища в процесі водолазних спусків і кесонних

робіт (будівельні роботи при спорудженні опор мостів,

фундаментів гідротехнічних споруд, при проході стовбурів шахт,

у портовому і доковому будівництві). Визначальним фактором на

кесонних роботах є підвищений тиск, що сприяє розвитку

«кесонної хвороби».

Знижений тиск як виробничий фактор трапляється при

виконанні різних робіт у гірській місцевості, а також при роботі

злітно-посадочного складу авіації та космонавтів.

Від значення барометричного тиску залежить парціальний

тиск кисню й азоту повітря, а отже, і процес дихання.

Перебування на висоті пов'язане зі впливом на організм

зниженого атмосферного тиску й зумовленого цим зменшення

парціального тиску газів, що входять до складу повітря, у тому

числі кисню. Падіння парціального тиску кисню призводить до

виникнення фізіологічних порушень в організмі й розвитку

«висотної» або «гірської» хвороби, викликаної саме кисневим

голодуванням, що для окремих людей стає відчутним на висоті

понад 2500-3000 м, а для більшості помітно позначається на

висоті 4500 м. Найбільш небезпечною зоною є висота 8000-8500м.

Зниження чи підвищення атмосферного тиску повітря при

роботі на високогір'ї чи кесонах викликає зміну складу крові й

обміну речовин в організмі. Особливу небезпеку становить

швидке зниження тиску при виході з кесонів. При підвищеному

атмосферному тиску повітря кров і тканинні рідини насичуються

азотом тим більше, що вищий тиск повітря і триваліший час його

впливу. Різке зниження тиску викликає швидке виділення азоту з

крові та тканинних рідин у вигляді бульбашок (які викликають

газову емболію), що розносяться з кров'ю по всьому організмові,

внаслідок чого виникають розриви (кавітація) дрібних

кровоносних судин.

Таким чином, якщо виключити з розгляду високогірні та

кесонні роботи, для забезпечення нормальних

метеорологічних умов у виробничому приміщенні необхідно

нормувати такі параметри мікроклімату, як температура

(t,°C), відносна вологість (>,%) і швидкість руху повітря (V,

м/с).