- •1. Розділ 1. Предмет астрономії. Астрономічні спостереження
- •2. Розділ 2. Сонячна система та її будова
- •3. Розділ 3. Зорі та їх еволюція. Галактика
- •4. Розділ 4. Будова, еволюція та життя у Всесвіті
- •Контрольні питання:
- •Література:
- •3.2. Екваторіальна систем координат.
- •Контрольні питання:
- •Література:
- •3.1.Горизонтальна система координат.
- •3.3.Друга екваторіальна система координат.
- •Контрольні питання:
- •Література:
- •Контрольні питання
- •Література
- •Контрольні питання:
- •Література:
- •Контрольні питання
- •Література
- •Контрольні питання
- •Література
- •Контрольні питання
- •Література
- •Контрольні питання:
- •Література:
- •Контрольні питання:
- •Література:
- •Контрольні питання:
- •Література:
- •Контрольні питання:
- •Література:
Контрольні питання:
1. Що є критерієм для поділу зір на кратні системи і зоряні скупчення?
2. За якої умови подвійна зоря стає затемнювально – подвійною?
3. Яка природа спектрально – подвійних зір?
4. Що таке тісні подвійні системи?
5. Яким методом користуються для пошуків планет біля інших зір?
6. Про які особливості тісних подвійних систем Ви знаєте?
Література:
1. Климишин І.А., Крячко І.П. Астрономія: Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Знання України, 2002р, §22
Тема: Фізичні змінні зірки.
План
1. Класифікація фізичних змінних зірок.
2. Характеристики цефеїд, нових та наднових зірок, пульсарів.
Фізичні змінні зірки (зорі,зміна блиску, яких зумовлена процесами, що відбувається в їх надрах).
Цефеїди – це зорі, протяжні оболонки яких здатні нагромаджувати енергію, що йде з глибини, а потім віддавати її. Аналіз показав, що пульсувати можуть лише зорі – гіганти і надгіганти, у яких є протяжні, розріджені оболонки.
Нові
зорі
– зорі, блиск яких раптово зростає в
тисячі і мільйони разів (в середньому
на
).
Згодом нова зірка перетворюється в
карликову, яка розширюється зі швидкістю
понад 1000 км/с. Це свідчить про відрив
від нової зорі її зовнішніх шарів. У
1954 році було виявлено, що відома нова
зоря DQ
Геркулеса входить до складу тісної
подвійної системи з періодом обертання
у кілька годин: одна зоря типу Сонця, а
друга – білий карлик. Виникнення спалахів
нових зір пов’язане з особливостями
обміну речовиною в тісних подвійних
системах. За підрахунками щороку в
Галактиці спалахує близько 200 нових,
однак, виявляють дві – три з них.
Наднові
зорі
– зорі, блиск яких збільшується на
десятки зоряних величин упродовж кількох
діб. Блиск наднової =
сонячного
блиску об’єкта Галактики. Під час вибуху
наднова скидає свою оболонку, яка
розширюється і спостерігається у
вигляді туманності специфічної форми
(наприклад: Крабоподібна туманність у
сузір’ї Тельця і є джерелом
радіовипромінювання). За 1000 років у
нашій Галактиці спостерігалося 3 спалахи
наднової.
Пульсари – 1967 році відкрито за допомогою радіотелескопа пульсуючі джерела радіовипромінювання (період їхніх пульсацій становив трохи більше однієї секунди). Пульсари – це об’єкти, які виникають на заключному етапі еволюції зір, так як спостерігається в залишках спалахів наднових зір.
Контрольні питання:
1. Що таке акрецій ний диск?
2. Чому пульсуючі змінні цефеїди отримали назву «маяків Всесвіту»?
3. Завдяки яким процесам підтримуються пульсації цефеїд і споріднених з ними змінних зір?
4. Поясніть механізм спалахів нових зір?
5. У чому полягає явище наднової?
6. Що таке пульсар?
Література:
1. Климишин І.А., Крячко І.П. Астрономія: Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Знання України, 2002р, §2
Тема: Еволюція зір.
План
Утворення протозорі.*
Народження зорі.*
Еволюція зорі.**
Як показують дослідження, в міжзоряному середовищі є протяжні газово-пилові комплекси з масами в тисячі й десятки тисяч мас Сонця, розмірами 10 – 100 пк (300 – 3000 св.р.) і температурою кілька десятків кельвінів. Такі комплекси гравітаційно нестійкі і з часом дробляться на окремі фрагменти. Саме з таких фрагментів внаслідок гравітаційного стиснення утворюються протозорі. Коли температура ядра досягає кількох мільйонів кельвінів, включається перші термоядерні реакції вигорання літію, берилію, бору. На діаграмі спектр – світність протозорі розташовуються праворуч від головної послідовності.
І
тільки через кілька сотень тисяч років
для майбутніх масивних зір і через сотні
мільйонів років для майбутніх карликових
зір, коли температура в центрі в процесі
подальшого стискання досягає приблизно
10 мільйонів Кельвінів, починаються
термоядерні реакції перетворення водню
на гелій з виділенням величезної
кількості енергії. Відтепер сила газового
тиску, що підтримується високою
температурою, зрівноважує сили гравітації,
і стискання припиняється. Протозоря
досягає стану гравітаційної рівноваги
і перетворюється на молоду зорю, яка
відповідно до своєї маси і світності
займає певне місце на головній
послідовності діаграми спектр –
світність.
Схема еволюції зір:
Газовопилові
комплекси Т <
100 К
П
ротозоря Розпад
із-за слабкого Протозоря
гравітаційного
поля
Протозоря
Протозоря
І
ЧВ
-
джерело ІЧВ
ІЧВ
ІЧВ ІЧВ
П
ри
температурі
К в результаті термоядерного синтезу
звільняються
- молода зоря гол. послідовності
- час
перетворення зорі на головній
послідовності.
В результаті повного вигорання водню утворюється гелієве ядро:
н
адгігант
гігант
субгіганти
(
)
(
)
наднові внаслідок гравітаційного колапсу білий карлик
чорна діра (діаметр 10 кілометрів)
(внаслідок
гравітаційного колапсу)
(гаряча
нейтронна зоря)
холодна нейтрона зоря (після припинення гравітаційного колапсу)
пульсар
*Гравітаційний колапс – стрімке стискання ядра зі швидкістю вільного падіння.
