Іі. Розрахунковий розділ.

2.1 Визначення потреби у робочій силі.

Дати загальну характеристику персоналу підприємства та категорій працюючих.

Чисельність виробничих (основних) робітників визначається в залежності від трудоміскості програми основного виробництва, дійсного фонду часу робітника та коефіцієнта виконання норм.

Ефективний фонд часу робітника визначають за формулою:

Ф_д= Д ● q ● (1-k), (1)

де: Д – кількість робочих днів у році;

q - кількість робочих годин за зміну (40/5=8 годин);

k - коефіцієнт, який враховує невиходи робітників на роботу з регламентованих причин (відпустки, лікарняні і т.п.), 0,9≤k ≤0,13.

Облікову чисельність робітників розраховують так:

∑ N_і ● t_і

Ч_осн= --------------, (2)

Ф_д ● К_в.н.

де: N_і – річна програма, шт.;

t_і - штучний час на одиницю продукції, год.;

Ф_д – дійсний фонд часу робітника;

К_в.н.- плановий коефіцієнт виконання норм;

Отримана за розрахунками кількість робітників округляється до цілого більшого числа.

Кількість допоміжних робітників складає 18-25% від чисельності основних робітників. З них 75-80% - це робітники, зайняті ремонтом і обслуговуванням устаткування, залишкова частина допоміжних робітників – інші робітники.

Керівний склад становить 8-10% від загальної чисельності основних і допоміжних робітників.

Кількість спеціалістів складає 10-12% від загальної чисельності основних і допоміжних робітників.

Чисельність службовців становить 10% від чисельності керівників і спеціалістів.

Результати проведених розрахунків занесіть до таблиці 1.

Таблиця 1 – Категорії промислово-виробничого персоналу дільниці

№п/п	Категорії ПВП	Кількість
1.	Основні робітники	-----------
2.	Допоміжні робітники з них: ремонтники та зайняті обслуговуванням устаткування; інші допоміжні робітники.	----------- ----------- ----------
3.	Керівники	----------
4.	Спеціалісти	----------
5.	Службовці	----------
	Разом:

2.2 Розрахунок робочих місць

Кількість механізованих робочих місць основного устаткування розраховується у відповідності з технологією, де вказані стадії виробництва виробу і витрати часу на стадії (операції) технологічного процесу.

М =( Ni ● ti)/(F ● Кзу ) (3)

де:

Ni * ti – трудомісткість робіт, н.-год

Ni – річна програма випуску продукції, од.

ti – штучний час на виконання операції, год.

F – ефективний фонд часу роботи одиниці устаткування

Кзу – плановий коефіцієнт завантаження устаткування 0,7 – 0,9.

Кількість немеханізованих робочих місць проводиться аналогічно за формулою (3), де вказані витрати часу на немеханізовані стадії технологічного процесу, або укрупнено 20-30 % від кількості механізованих робочих місць .

Кількість робочих місць для допоміжних робітників визначається укрупнено, з врахуванням прийнятої чисельності допоміжних робітників і режиму змінності.

Кількість робочих місць ІТП встановлюється укрупнено по чисельності працівників цих категорій. З них частка комп’ютеризованих робочих місць згідно заданого рівня комп’ютеризації дорівнює 30-70%.

Таблиця 2 - Кількість робочих місць

Назва робочого місця	Кількість робочих місць, шт.
Механізовані робочі місця Немеханізовані робочі місця та робочі місця для допоміжних робітників Робочі місця ІТП з них – комп’ютеризованих – некомп’ютеризованих
Разом