§13. Тахеометрична зйомка

Тахеометрична зйомка для складання плану в масштабі 1:500 (1:1000) застосовується на незабудованих територіях.

При тахеометричній зйомці планове положення крапок місцевості визначають полярними координатами (мал.10), висотне положення – тригонометричним нівелюванням (мал.11). Для цього при наведенні на рейку, установлену прямовисно в характерній крапці місцевості, визначають три аргументи: полярна відстань нитяним далекоміром, полярний кут по орієнтованому ГК, відлік по ВК, що відповідає куту нахилу лучачи візування.

Рис. 10 – Спосіб полярних координат

Послідовність робіт на станції наступна.

Теодоліт-тахеометр над крапкою знімального обґрунтування приводять у робоче положення. Вимірюють j – висоту інструмента від крапки до осі обертання труби приладу. Визначають місце нуля (МО) двічі – по наведеннях на двох крапок. Орієнтують лімб при КЛ на сусідню крапку ходу: нуль лімба і нуль алідади ГК сполучають гвинтами алідади, потім візують гвинтами лімба на сусідню крапку ходу і закріплюють лімб. Наведення на крапки місцевості надалі виконують гвинтами алідади.

Рис. 11 – Схема тригонометричного нівелювання

Рейку встановлюють прямовисно на крапку місцевості і візують на неї гвинтами алідади ГК. Гвинтами (закріпним і навідної) труби наводять середню нитку сітки приблизно на відлік, рівний j. Потім навідним гвинтом труби наводять верхню видиму нитку сітки на найближче до цієї нитки початок дециметрового розподілу, наприклад, на відлік 1200 мм, і беруть відлік по нижній видимій нитці, наприклад, 1674 мм. Тоді далекомірна відстань (без постійного доданка) легко одержують як помножене на 100 різницю цих отсчетов, наприклад, (1674 мм – 1200 мм) · 100 = 47,4 м, оскільки ці обчислення робляться в розумі.

Навідним гвинтом труби наводять середню нитку на відлік, дорівнює висоті інструмента j на станції. Беруть отсчеты по ГК і ВК. По ГК відлік, дорівнює полярному куту.

Отримані в такий спосіб три аргументи заносять у відповідні графи журналу в рядок, який привласнений номер рейкової крапки.

Рейка переноситься в наступну крапку місцевості. Описаним шляхом одержують відповідні три аргументи. І так далі.

Одночасно з веденням журналу (див. додаток 4) у довільному масштабі складається схематичний креслення-абрис місцевості. На абрисі показують крапку стояння, напрямок на крапку ходу, на яку орієнтований лімб, розташування всіх рейкових крапок і їхнього номера, об'єкти, контури місцевості; рельєф схематично відображається горизонталями; лінії одного ухилу між рейковими крапками зображуються стрільцями.

Рейка встановлюється послідовно в характерних крапках контурів, об'єктивів місцевості і характерних крапок рельєфу - вододілах, водозливах, на вершинах, підошвах, перегинах схилів, на дні улоговин, на сідловинах, на брівках, підставах і переломах укосів.

Максимальна відстань

- між рейковими крапками 15-20 м;

- від інструмента до рейкової крапки при зйомці рельєфу 100 м;

- від інструмента до рейкової крапки при зйомці твердих контурів 60 м, нетвердих контурів – 80 м.