- •Екобезпека продовольчої сировини і харчових продуктів
- •До виконання лабораторних робіт
- •Лабораторна робота № 14 тема: шляхи зниження кількості радіонуклідів у харчових продуктах
- •1. Мета роботи:
- •В результаті виконання даної роботи студент повинен
- •2. Самостійна підготовка до заняття
- •3. Питання для самоперевірки
- •4. Матеріальне забезпечення
- •5. Теоретичне обґрунтування
- •5.1 Сучасний стан забруднення радіонуклідами продуктів харчування України
- •5.2 Вплив технологічної обробки на вміст радіонуклідів в харчових продуктах
- •5.2.1 Вплив технологічної обробки на вміст радіонуклідів в м’ясопродуктах і рибі
- •5.2.2 Вплив технологічної обробки на вміст радіонуклідів в продуктах переробки молока
- •5.2.3 Вплив технологічної обробки на вміст радіонуклідів в рослинних продуктах
- •5.3 Технологічна обробка, що сприяє концентруванню радіонуклідів
- •5.4 Харчові продукти і продовольча сировина, що сприяють виведенню з організму радіонуклідів
- •5.4.1 Шкаралупа курячих яєць
- •5.4.2 Перепелині яйця
- •5.4.4 Пектиновмісні продукти
- •5.5 Спеціальні харчові продукти з радіопротекторними властивостями
- •5.6 Сучасна концепція радіозахисного харчування
- •7. Оформлення звіту
- •7.1Тема та ціль роботи.
- •7.2Коротке теоретичне обґрунтування.
- •7.3Висновки.
- •Лабораторна робота № 15 тема: обробка харчових продуктів іонізуючими випромінюваннями
- •В результаті виконання даної роботи студент повинен
- •4. Теоретичне обґрунтування
- •4.1 Використання радуризаціїї та радаппертизації в харчових технологіях
- •4.2 Приклади радуризаціїї та радаппертизації в харчових технологіях
- •6. Оформлення звіту
- •7.1Тема та ціль роботи.
- •7.2Коротке теоретичне обґрунтування.
- •7.3Висновки.
- •8. Матеріали сайтів
- •Лабораторна робота № 16 тема: добавки, що регулюють структуру і консистенцію продуктів
- •1. Мета роботи:
- •В результаті виконання даної роботи студент повинен
- •2. Самостійна підготовка до заняття
- •3. Питання для самоперевірки
- •4. Матеріальне забезпечення
- •5. Теоретичне обґрунтування
- •5.1 Емульгатори
- •5.2 Емульгатори і стабілізатори
- •5.3 Емульгатори, стабілізатори і комплексоутворювачі
- •5.4 Стабілізатори і комплексоутворювачі
- •5.5 Загусники, стабілізатори і емульгатори
- •5.6 Загусники і стабілізатори
- •5.7 Загусники, стабілізатори і желеутворювачі
- •5.8 Інші добавки, що регулюють структуру і консистенцію.
- •6. Зміст роботи
- •7. Оформлення звіту.
- •9. Матеріали сайтів
- •Лабораторна робота № 17 тема: добавки, що подовжують терміни придатності харчових продуктів
- •1. Мета роботи:
- •В результаті виконання даної роботи студент повинен
- •2. Самостійна підготовка до заняття
- •3. Питання для самоперевірки
- •4. Матеріальне забезпечення
- •5. Теоретичне обґрунтування
- •5.1 Консерванти
- •5.2 Антиокислювачі, їхні синергісти та захисні гази
- •5.3 Ущільнювачі, водоутримуючі агенти та речовини, що перешкоджають злежуванню та грудкуванню сипких продуктів
- •6. Зміст роботи
- •7. Оформлення звіту.
- •9. Матеріали сайтів
- •Лабораторна робота № 18 -19 тема: добавки, що прискорюють та полегшують проведення технологічних процесів
- •1. Мета роботи:
- •В результаті виконання даної роботи студент повинен
- •2. Самостійна підготовка до заняття
- •3. Питання для самоперевірки
- •4. Матеріальне забезпечення
- •5. Теоретичне обґрунтування
- •5.1 Регулятори кислотності
- •5.2 Антиспінюючі агенти та піногасники.
- •5.3 Емульгуючі солі або солі-плавителі
- •5.4 Речовини, що полегшують фільтрування
- •5.5 Екстрагенти
- •5.6 Засоби для зняття шкірки з фруктів і овочів
- •5.6 Розчинники, розріджувачі та носії
- •5.7 Диспергуючі агенти або диспергатори
- •6. Зміст роботи
- •7. Оформлення звіту
- •Лабораторна робота № 20 тема: екобезпека тари і упаковки для харчових продуктів
- •В результаті виконання даної роботи студент повинен
- •4. Матеріальне забезпечення
- •5. Теоретичне обґрунтування
- •5.1 Пакувальні матеріали та їх безпечність
- •5.2 Утилізація використаної тари і пакувальних матеріалів
- •6. Зміст роботи
- •7. Оформлення звіту
- •Лабораторна робота № 21 тема: екологічне маркування харчових продуктів
- •В результаті виконання даної роботи студент повинен
- •4. Матеріальне забезпечення
- •5. Теоретичне обґрунтування
- •5.1 Екологічне маркування в Україні
- •5.2 Умови отримання знаку екологічного маркування
- •Знаки екологічного маркування продуктів в інших країнах
- •9. Матеріали сайтів
- •Додатки
- •7. Оформлення звіту
- •Умови індивідуальних завдань до лабораторної роботи № 16
- •Умови індивідуальних завдань до лабораторної роботи № 17
- •Умови індивідуальних завдань до лабораторної роботи № 18-19
- •Список рекомендованої літератури
4.1 Використання радуризаціїї та радаппертизації в харчових технологіях
Вперше опромінення радіоактивними ізотопами використали в 1916 році в Швеції для консервації полуниці.
Ґрунтовні дослідження з стерилізації харчових продуктів опроміненням з використанням радіоізотопів кобальту-60 та цезію-137 було розпочато в 1943 р. в Массачусетському технологічному інституті (США) і в 1946 р. у Кембриджі (Великобританія). У 60-70-ті роки такі роботи проводились в СРСР, Німеччині, Польщі, Чехословаччині, Болгарії. У 1986 р. досліди з опромінення харчових продуктів проводились у 55 країнах. У 1988 р. опромінювання продуктів з використанням радіоізотопів було дозволено у 33 країнах для 40 видів продукції. За даними Міжнародної консультативної групи з опромінювання продуктів харчування, Міжнародної організації з продовольчих продуктів і сільського господарства при ООН (ФАО), Міжнародного агентства з атомної енергетики (МАГАТЕ) і Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), цей спосіб обробки використовується у 20 країнах, а в 13 країнах він перебуває на завершальних стадіях планування.
Дослідницькі роботи та наукова інформація щодо радіаційної обробки продуктів харчування координуються Міжнародним агентством з атомної енергетики.
У 1983 р. на засіданні Комісії кодексу харчування ФАО /ВООЗ/ було прийнято Загальний стандарт кодексу для опромінювання продуктів та запропоновано міжнародні положення про експлуатацію устаткування для опромінювання продуктів харчування. Ці документи було схвалено представниками 120 країн. Положення зазначеного стандарту стосуються тільки обробки харчових продуктів іонізуючим опромінюванням і дійсні для всіх продуктів харчування, оброблених загальною дозою не більш як 10 кГр. Ці продукти не шкідливі для людини. Опромінювання має здійснюватись з використанням устаткування, на яке видано ліцензії і яке зареєстровано і контролюється відповідними органами.
Поглинену дозу не можна перевірити на продукті, який відправляють у продаж, оскільки не розроблений метод ідентифікації опромінюваних продуктів. У зв’язку з цим контроль за опромінюванням може здійснюватись тільки з використанням устаткування в момент опромінювання.
Згідно із стандартом опромінювання харчових продуктів має бути технологічно необхідним і не може заміняти звичайну технологію (практику) приготування їх. Супровідні документи повинні містити необхідну інформацію, яка дала б змогу в будь-який момент встановити походження опромінених продуктів. Ці продукти слід перевозити у спеціальних контейнерах, при цьому в документах їх позначають як опромінені. Фасовані продукти мають відповідне маркування.
Опромінені продукти можна переробляти. Так, з картоплі виготовляють чіпси, сухі порошки, пластівці, з цибулі - сухий порошок, з м’яса супи, консерви та ін. Якщо продукти підлягають подальшій переробці, у документах вказують специфічні показники обробки (відсутність сальмонел, застосування методів стримування проростання картоплі, цибулі та ін.).
Міжнародна конференція ФАО (МАГАТЕ) ВООЗ, яка відбулася у грудні 1988 р. і була присвячена питанням виробництва, контролю опромінених харчових продуктів та торгівлі ними, зробила такі висновки:
1. Опромінювання харчових продуктів має потенційні можливості для скорочення поширення харчових отруєнь, бактеріальної етіології внаслідок зниження забруднення твердих харчових продуктів мікроорганізмами.
2. Опромінювання сприяє зниженню втрат плодів та овочів після збирання врожаю і забезпечення споживачів широким асортиментом продуктів. Воно може стати ефективним засобом карантинної обробки деяких видів харчових продуктів і тим самим сприяти розширенню міжнародної торгівлі.
3. Законодавче регулювання компетентними органами є необхідною передумовою втілення цього способу обробки продуктів згідно з принципами Загального стандарту кодексу та Зведення положень з експлуатації устаткування для опромінювання продуктів харчування.
4. Міжнародній торгівлі опроміненими харчовими продуктами могли б сприяти погодження правил на основі стандартів з контролю за опроміненням харчових продуктів.
5. Визнання споживачами радіаційної обробки харчових продуктів є вирішальним фактором успішного втілення цього процесу.
Конференція запропонувала сприяти урядам, які дозволятимуть опромінення харчових продуктів, у наданні громадянам чіткої та об’єктивної інформації про переваги і безпечність цього способу.
