Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
3 лаб ЕПСХП.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
26.11.2019
Размер:
930 Кб
Скачать
☆

4.1 Використання радуризаціїї та радаппертизації в харчових технологіях

Вперше опромінення радіоактивними ізотопами використали в 1916 році в Швеції для консервації полуниці.

Ґрунтовні дослідження з стерилізації харчових продуктів оп­роміненням з використанням радіоізотопів кобальту-60 та цезію-137 було розпочато в 1943 р. в Массачусетському технологічному інституті (США) і в 1946 р. у Кембриджі (Великобританія). У 60-70-ті роки такі робо­ти проводились в СРСР, Німеччині, Польщі, Чехословаччині, Болгарії. У 1986 р. досліди з опромінення хар­чових продуктів проводились у 55 країнах. У 1988 р. оп­ромінювання продуктів з використанням радіоізотопів було дозволено у 33 країнах для 40 видів продукції. За даними Міжнародної консультативної групи з оп­ромінювання продуктів харчування, Міжнародної ор­ганізації з продовольчих продуктів і сільського госпо­дарства при ООН (ФАО), Міжнародного агентства з атомної енергетики (МАГАТЕ) і Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), цей спосіб обробки викорис­товується у 20 країнах, а в 13 країнах він перебуває на завершальних стадіях планування.

Дослідницькі роботи та наукова інформація щодо радіаційної обробки продуктів харчування координу­ються Міжнародним агентством з атомної енергетики.

У 1983 р. на засіданні Комісії кодексу харчування ФАО /ВООЗ/ було прийнято Загальний стандарт кодек­су для опромінювання продуктів та запропоновано міжнародні положення про експлуатацію устаткування для опромінювання продуктів харчування. Ці докумен­ти було схвалено представниками 120 країн. Положення зазначеного стандарту стосуються тільки обробки харчових продуктів іонізуючим оп­ромінюванням і дійсні для всіх продуктів харчування, оброблених загальною дозою не більш як 10 кГр. Ці продукти не шкідливі для людини. Опромінювання має здійснюватись з використанням устаткування, на яке видано ліцензії і яке зареєстровано і контролюється відповідними органами.

Поглинену дозу не можна перевірити на продукті, який відправляють у продаж, оскільки не розроблений метод ідентифікації опромінюваних продуктів. У зв’язку з цим контроль за опромінюванням може здійснюва­тись тільки з використанням устаткування в момент оп­ромінювання.

Згідно із стандартом опромінювання харчових про­дуктів має бути технологічно необхідним і не може заміняти звичайну технологію (практику) приготування їх. Супровідні документи повинні містити необхідну інформацію, яка дала б змогу в будь-який момент вста­новити походження опромінених продуктів. Ці продук­ти слід перевозити у спеціальних контейнерах, при цьо­му в документах їх позначають як опромінені. Фасовані продукти мають відповідне маркування.

Опромінені продукти можна переробляти. Так, з картоплі виготовляють чіпси, сухі порошки, пластівці, з цибулі - сухий порошок, з м’яса супи, консерви та ін. Якщо продукти підлягають подальшій переробці, у до­кументах вказують специфічні показники обробки (відсутність сальмонел, застосування методів стриму­вання проростання картоплі, цибулі та ін.).

Міжнародна конференція ФАО (МАГАТЕ) ВООЗ, яка відбулася у грудні 1988 р. і була присвячена питанням виробництва, контролю опромінених харчових продуктів та торгівлі ними, зробила такі висновки:

1. Опромінювання харчових продуктів має по­тенційні можливості для скорочення поширення харчо­вих отруєнь, бактеріальної етіології внаслідок зниження забруднення твердих харчових продуктів мікроор­ганізмами.

2. Опромінювання сприяє зниженню втрат плодів та овочів після збирання врожаю і забезпечення спожи­вачів широким асортиментом продуктів. Воно може стати ефективним засобом карантинної обробки деяких видів харчових продуктів і тим самим сприяти розши­ренню міжнародної торгівлі.

3. Законодавче регулювання компетентними органа­ми є необхідною передумовою втілення цього способу обробки продуктів згідно з принципами Загального стандарту кодексу та Зведення положень з експлуатації устаткування для опромінювання продуктів харчування.

4. Міжнародній торгівлі опроміненими харчовими продуктами могли б сприяти погодження правил на ос­нові стандартів з контролю за опроміненням харчових продуктів.

5. Визнання споживачами радіаційної обробки хар­чових продуктів є вирішальним фактором успішного втілення цього процесу.

Конференція запропонувала сприяти урядам, які дозволятимуть опромінення харчових продуктів, у на­данні громадянам чіткої та об’єктивної інформації про переваги і безпечність цього способу.