1.4. Еколого-біогеохімічні типи ґрунтогенезу

Під впливом природного ґрунтотворного процесу та його антропогенної корекції формуються різноманітні ґрунти, властивості яких біофізико-хімічні параметри, ґрунтово-екологічні режими задаються типом ґрунтотворення передусім: підзолистим; гумусово-акумулятивним (дерновим); болотним; солон-цевим (галоморфним); буроземним; глеєелювіальним; латеритним (червонозе-мним - фералітним); кріогенним, які належать до категорії макропроцесів зі статусом еколого-біогеохімічних типів тогенезу.

Кожен з них розвивається при поєднанні певних чинників, які неодмінно змінюються з півночі (від тундри) до екватора і далі на південь відповідно до зміни біокліматичних умов, відкоригованих на кожному окремому континенті літогенетичними варіаціями материнсь­ких порід разом з рельєфом та довготною фаціальністю клімату (континентальністю, зволоженістю). Тому планетарно-зональне існування грунтів у реальних ландшафтах неодмінно коригується - меридіонально, регіонально, фаціально, літогенетично (еколого-біогеохімічно). Найчіткіше класично широтна зональність вираже­на на Східноєвропейській рівнині. Ґрунти тундри, лісової, лісосте­пової, степової зон, напівпустелі, пустелі, субтропіків і тропіків від­різняються між собою всіма параметрами та екологічними режима­ми. У тундрі утворилися кріогенні ґрунти з коротким (5 - 10 см) профілем, у лісовій зоні - дерново-підзолисті, підзолисті та бурі лісові ґрунти, у яких темнувато-сірий верхній горизонт всьо­го 5 - 10 - 15 см; в Лісостепу під лісом - сірі лісові ґрунти, в Сте­пу - чорноземи з глибиною профілю 80 - 100 - 110 см; у субтропі­ках - коричневі і жовтоземні, в тропіках - фералітні ґрун­ти. Легкорозчинні солі зумовлюють розвиток азональних солончаків і солонців.

Ґрунти змінюються і в горах, де спостерігається чітка пояс­ність: від підніжжя до вершини, відповідно до змін клімату і біоти (передусім рослинності). Усі ці зміни є відповідним наслідком зміни типу ґрунтогенезу, зміною рослинного пок-риву та інших чинників: під хвойними лісами утворюються підзоли­сті та бурі лісові ґрунти, під травами - чорноземні, під болотною рослинністю - торф'яні ґрунти.

Під впливом різних типів ґрунтогенезу утворюється значне ґрун­тово-екологічне розмаїття типів, підтипів, родів (фацій), видів, різ­новидностей. Під час обстеження ґрунтів України виділено 534 види, а з урахуванням гранулометрич­ного складу і літогенетичних особливостей материнських порід - 2-3 тисячі їх різновидностей та розрядів (не враховуючи культур­них варіантів та екологічних категорій).

Кожен такий ґрунт характеризується певним рівнем родючості і неповторним профілем, що є екоінформаційно наси­ченою сукупністю генетично пов'язаних між собою горизонтів, який присутній в ґрунтовому розрізі 80 - 120 см. Профілі ґрунтів різних регіонів України відрізняються між собою своїм габітусом та екоінфор-маційністю. Наприклад, дерново-підзолисті ґрунти Житомирщини (загалом Полісся) мають профіль, диференційований за гранулометричним, мінералогічним та хімічним складом, фізичним станом, зовнішніми (морфогенетичними) інформаційними ознаками, набутими в процесі їх тривалого формування під лісовими фітоценоза­ми. Забарвлення його верхньої частини (0 - 10 - 15 см) - сіре, глибше (15 - 30 - 40 см) - світло-сіре, а в середній частини червоно-буре, на глибині 90 - 100 - 110 см зміню­ється різними кольорами (зеброподібністю), успадкованими від шаруватої породи (флювіогляціальний пісок, супісок, моренний сугли­нок тощо). Чорноземи Харківщини (загалом Лісостепу і Степу) маюгь інший габітус - глибокий темно-сірий (чорний) профіль, який властивий степовому генезису. Переходи між горизонтами - поступові, а з 100 - 110 см залягає мате­ринська порода (лес палевого кольору).

Отже, профілі різних ґрунтів відрізняються один від одного своєю унікальністю. Профіль ґрунту - це якісно нове, приповерхневе, екогенетичне, енергетично та інформаційно насичене формування, по­роджене екзогенним процесом ґрунтотворення, яке від­різняється родючістю від геологічних порід. Під впливом конкрет­ного типу ґрунтогенезу у кожному конкретному ґрунті формуються специфічні, лише йому притаманні, фізичні, хімічні, фізико-хімічні, біоекологічні властивості. Ґрунтогенез зумовлює властиве лише грунтосфері накопичення стабільних, поза живим організмом, форм органічних речовин у вигляді гумусу, а разом з ним депонування в матриці ґрунтового профілю азоту, фосфору, калію, сірки, інших біо­генних елементів і сполук, необхідних для живлення рослин і ста­більного функціонування еволюційно обумовлених трофічних лан­цюгів біосфери.

Назви генетичних горизонтів, їх індексація, інформативність запровадже­ні В.В. Докучаєвим, який своєю класичною тріадою (А + В + С) абстрактно узагальнив порядок їх розташування (згори вниз) у будові профілю будь-якого ґрунту поза їх еколого-генетичною суттю, конкретизованою в індексації О.Н. Соколовського.

Кожен з горизонтів ґрунтового профілю позначають початковою літерою або ж сполученням початкових літер тих латинських слів, які вказують на генезу того чи іншого горизонту або його властивос­ті [Н - від Нumus, Е - Еluvio, I - Іluvio, ls - lesive, Gl - глей, P – petra (материнська порода), D - підстилаючі породи тощо]. Профіль чорноземів типових цим способом записують так: Нр/к + НРк + Рк; дерново-підзолистого ґрунту: НЕ + Е +I + Р; солонцю - Еh+IH + РhІ + Рks; болотного грунту: НCl + НРCl + РСL. Майже всі ознаки в ґрунтовому профілі проявляються з різною інтенсивністю: у одних випадках вони є основними, а в інших їх фізіономічність стає завуальованою. У такому разі вони позначаються такою ж, але малою літерою. Додаткову, для діагностики, інформацію уламки порід, включення, новоутворення та сліди антропогенної діяльності. Вони мають такі назви та символіку: к - карбонати, S - легкорозчинні солі (G - гіпс); r - пунктація та м'які стяжіння; п - тверді конкреції; kп - карбонатні конкреції; рf - псевдофіброві утворення; r - ортзанди; rg - ортштейни; q - улам­ки твердих безкарбонатних порід; qk - уламки твердих карбонат­них порід; f - вохра, z - копроліти, кротовини тощо; dn - денудовані (еродовані) горизонти; dl - делювіальні горизонти на поверхні ґрунту; еd, - еолові наноси (дефльовані, навіяні вітром) на поверхні ґрунту; аl - алювіальні наноси на поверхні ґрунту; а - орні гори­зонти (від лат. аrvит - рілля); аg - рекультивовані (насипні) го­ризонти (від лат. аggеr - насип); рl - плантажовані горизонти; тз - меліоративно набуті ознаки від зрошення; то - меліоративні ознаки від осушення; аq - обводнені (аqиа - вода). Поховані (ви­копні) ґрунти позначають символом fs (fозil - поховання), а в разі їх погоризонтного опису відповідні горизонти беруть у квадратні дуж­ки, наприклад [Н] - гумусовий горизонт фосильного ґрунту. Сим­воли слабо, але явно виражених ознак записують у круглих дужках. Антропогенні горизонти, позначають тими са­мими символами як і природні, перед якими ставлять символ антропогенного впливу. Так, вторинно осолонцьований при зрошенні мінералізова­ними водами горизонт позначають тзНзІ; оглеєний при вторинному заболочуванні за рахунок нераціонального зрошування - тзНgl тощо.

Загалом, процес ґрунтогенезу зумовлює формування та розви­ток разом з профілем родючості ґрунту та більшості інших його уні­кальних біосферно значущих екологічних функцій; притаманний лише ґрунтосфері термодинамічно стабільний гумус і в його складі азот (альфа і омега всіх життепроявів) в літосфері (у тому числі й у материнських породах) не трапляються.

Контрольні запитання і завдання

1. Які Ви знаєте біосферні функції ґрунтів? 2. Перелічіть чинники ґрунтогенезу та охарактеризуйте кожен з них. 3. Що таке ґрунтотворний процес? 4. Опишіть загальну схему ґрунтогенезу, його еколого-біогеохімічних закономірності та еволюційну спрямованість. Які типи ґрунтогенезу Вам відомі? 5. Що таке профіль ґрунту? Позначте профілі типових ґрунтів із індексацією генетичних горизонтів за В.В. Докучаєвим та О.Н. Соколовським.