3. Моделі та технології прийняття управлінських рішень

Технологія прийняття управлінського рішення має охоплювати такі стадії.

■ Стадія підготовки — проводиться економічний аналіз ситуації на мікро- і макрорівні, що поєднує пошук, збір, опрацювання інформації, виявлення й формулювання проблем, які потребують розв'язання.

■ Стадія ухвалення — здійснюються розробка та оцінка альтернативних рішень; добір критеріїв ухвалення оптимального рішення; вибір і прийняття найкращого рішення.

■ Стадія реалізації — розробляються заходи для конкретизації рішення й доведення його до виконавців; здійснюється контроль за його виконанням; вносяться необхідні корективи; дається оцінка результату, отриманого від виконання рішення.

Процес прийняття УР:

• визначення проблеми

• становлення критерію рішення та цілей

• формулювання моделей і зв‘язків між цілями та змінними

• визначення та оцінка альтернатив

• вибір найкращої альтернативи

• впровадження рішення

Моделі-спрощене відображення реального світу. Моделі:

1) Алгебраїчні. Математичний інструмент для вирішення заг операційних проблем.

2) Статистичні. Використання ймовірності розподілу та статистичну теорію(прогнозування,контроль якості,теорію рішень).

3) Моделі лінійного та математичного програмування. використовуються при розробці продукції,планув вир-ва,розподіл роб.сили.

4) моделі теорії черг. Оцінка системи сервісу шляхом визначення таких факторів як – довжина черги,час очікувань і коеф. використання.

5) Імітаційні моделі. Комп‘ютерна імітація реальних систем для аналізу майбутн. Системи.

6) Моделі управління матер-техн постачаннями. Для видачі рекомендацій по оптим величинах замовлень і часу ії видачі.

7) Сіткові моделі. Допомагають виконувати проекти з оптимізацією термінів та вартості їх виконання.

4. Вимоги до якості продукції, до якості сервісу.

Вимоги до якості продукції визначаються тим значенням, яке вона має для споживача і виробника продукції:

1. Між якістю і ефективністю вир-ва існує пряма залежність. Вони доповнюють один одного.

2. Якість є основою скорочення витрат і виживання в умовах внутрішньої і особливо міжнародної конкуренції.

3. З позиції споживача якість виробу – ступінь задоволення його потреб. Для виробника “не існує керівництва важливішого за споживача”.

4. Сучасний споживач постійно підвищує вимоги до якості продукції, тому він:

• Віддає перевагу якості товару, а ціні відводить друге місце;

• Пред’являє рекламації по кожному дефекту;

• Вимагає постійного покращення якості;

• Вимагає забезпечення якості продукції, що придбається, уже в самому технологічному процесі у виробника і відмовляється від контролю продукції на виході;

• Чутливо сприймає зміни в технологічному процесі у виробника;

• У випадку забезпечення необхідної якості охоче йде на кооперацію з виробником;

• Віддає стійку перевагу даній продукції, якщо забезпечена її якість.

Для того, щоб задовольнити постій-но зростаючі потреби споживачів до якості продукції, необхідно виходити з того, що вона не є пріоритетом конст-рукторсько-технологічного відділу, вир-ва і обслуговуючих підрозділів, ві-дділу маркетингу або адміністратив-ного персоналу. Якість – це діло всіх і кожного.

Якість послуг визначається як від-повідність стандартам обслуговуван-ня. Стандарт обслуговування являє собою комплекс обов’язкових до вико-нання правил обслуговування спожи-вачів. Стандарт обслуговування вста-новлює критерії, за якими оцінюється рівень обслуговування споживачів та діял-ть будь-якого співробітника операційної системи фірми.

До сфер якості послуг можна віднести:

• час обслуговування (не > ніж, не < ніж);

• час очікування обслуговування (мінімізація);

• вимоги до оформлення документів, паперів;

• вимоги до зовнішнього вигляду та поведінки співробітників.