Концепція діалектичного матеріалізму

Процес виділення людини зі світу тварин відбувався під впливом суспільно-трудової діяльності , на основі такої сформувалась людина, як біопсихосоціальна істота. Людина не може успішно розвиватися та самовдосконалюватись окремо від інших людей, вона зазнає у своїй життєвій діяльності процес соціалізації. Через це сутність людини у її реальному бутті є сукупністю суспільних відносин.

Проблематичність людського буття

Проявляє себе у тому, що можна народитися людиною, мати людський організм, проте не бути людиною повною мірою її необхідних проявів . це значить, що людські якості не з’являються в людині природним шляхом. Проблематичність людського життя зумовлене ще й тим, що людина може мінятися при чому інколи досить суттєво: у певному сенсі людина завжди не дорівнює собі самій, а це значить , що її буття постає відкритим та незавершеним.

Бути людиною або перебувати у людському способі буття – це значить боротися за це, відвойовувати у природних стихій територію такого способу буття . Щоправда, відвоювання не повинно перейти міру і постати ворожим природному, а це й робить названу боротьбу складною, сповненою внутрішнього драматизму, але й – справжньою, такою що здатна виправдати наші життєві страждання.

Вимагає	Людський спосіб
	в ключення людини в соціально-культурні процеси о панування людськими способами діяльності в міння самостійного осмислення та оцінювання ситуацій життя в иведення людського мислення на рівень творення духовного універсуму

• перетворення природи - усвідомлення * створення особливих

• подолання опору - знання символічних форм, що

• матеріалу - мислення фіксують вищі цінності

• дія з об’єктами - створення понять, ідей людини (філософія , релігія,

мистецтво)

Основні характеристики діяльності

►людська діяльність має перетворювальний, а не пристосувальний характер; людина,

створюючи культуру, змінює природу.

►людська діяльність спрямована до певної мети (цілеспрямована), а тому вона надає своїм результатам певних

функцій та певного призначення;

►людська діяльність предметна, тобто вона вилучає з природно-космічної цілісності

властивості, якості, сили, характеристики речей та процесів, залучаючи їх до змісту

діяльності та людського пізнання;

►людська діяльність антропомірна, тобто на її процесах, змісті, характеристиках лежить

масштаб людини, її

інтересів, потреб, знань; у цьому сенсі діяльність постає наче «візитною карткою» людства певного рівня розвитку;

►людська діяльність соціально організована, тобто передбачає людські об’єднання,

с пілкування, розподіл праці,

обмін знаннями та навичками;

►людська діяльність свідома, тобто духовно зумовлена;

►людська діяльність лише тоді набуває розвиненого вигляду, коли вона переростає у самодіяльність.

Основні екзестенціали людського буття

не пряме, безпосереднє, тобто природне, а опосередковане культурою, знанням, усвідомленням

ставлення до дійсності: це позначають інколи як відхід, відлучення людини від цілісного буття, як закинутість

у світ, саме тому, що людина опиняється на певній дистанції від прямих реакцій на дійсність ті від

прямого на неї впливу;

трансцендентування (вихід за межі, процесування через щось) – неприлученість людини ні до чого

остаточно і назавжди, своєрідне «перелітання» від одних форм прилучення до буття до інших,

не вкоріненість людини, яка переходить у подальший екзистенціал;

свобода, тобто, незапрограмованність вибору типу дій та поведінки;

індивідуація: у природних процесах будь-які окремі явища завжди вплетені в певні

системи взаємодії і не мають власного автономного значення; у людському ж бутті навпаки – на

перший план виходять людська індивідуальність, унікальність та неповторність; тут багатство розвитку

індивідуальності стає умовою розмаїтості людства взагалі;

принципова єдність людського початку буття: завдяки свідомості, розумінню, спілкуванню

людина усвідомлює себе часткою людства;

перебування (буття) «на межі», цей важливий екзистенціал людського буття ніби

інтегрує усі інші, бо фіксує проблематичність, неузасодненість , але водночас і рухливість,

динамізм ті діалогізм людського існування.

насамперед найвища цінність – саме людське життя; визнання життя

людини найвищою цінністю постає вихідним принципом сучасного

гуманізму (людина – завжди мета, але не засіб);

із такого визнання органічно випливає у значенні другої за важливості

цінності право людини на вибір життєвого призначення. Це означає,

що перше право розпорядитися життям належить самій людині;

якщо це так, то наступною цінністю для людини є свобода.

Зовнішня свобода : можливість змінювати обставини життя практично реально;

Внутрішня свобода : вміння зберігати розкутість та сміливість думки за

будь-яких обставин життя;

Свобода дії: коли людина не заблокована фізично у здійсненнях певних

операцій;

Свобода волі: визнання того, що людина є вихідним пунктом у внутрішньому

ставленні до будь-чого;

Філософський смисл понять „людина-індивід-особа-особистість-індивідуальність”

Л юдина - вид живих істот, що займає певне місце в ієрархії (сукупності)

живих організмів (homosapiens)

- особлива-розумна істота, що має принципові відмінності

від усіх інших живих істот;

- характеристика того , на скільки людина є людиною, ступень

відповідності певної конкретної людини нашим уявленням

про сутність людини

І ндивід - одиночний представник роду і стоїть у ряді таких понять:

рід-вид-індивід;

- є носієм якихось важливих рис, притаманних родові загалом.

Особа - суб’єкт та об’єкт соціальних стосунків;

- неповторний внутрішній світ людини з її темпераментом,

знаннями, переконаннями, ідеалами, ерудицією, цінностями;

- людська самість, вісь, центр, зосередження усіх дійових,

психічних та інтелектуальних якостей.

О собистість – людська особа, що усвідомлює свої якості , свою

унікальність, свої вади та переваги.

І ндивідуальність – особистість яка унаслідок усвідомлення своєї

неповторності розуміє, що дещо в цьому житті може зробити тільки

вона і прагне це реалізувати.

Раціональна сфера - це складне утворення, якому притаманні різні структурні елементи

або сфери. Найголовнішими з них є :

Розум - це така форма мислення, яка виявляє його діалектичну природу, внутрішній

творчий характер, здатність об’єктивно відбивати дійсність у її безупинному розвитку.

Глузд - це так форма мислення, що демонструє суб’єктивну здатність кожної

людини опрацьовувати факти та явища дійсності на рівні буденної свідомості.

Емоційно чуттєва сфера

Почуття - особливий вид емоційних переживань, що мають чітко виражений характер

і відрізняється порівняною стійкістю. Це найбільш сильна та неопосередкована реакція людини

на взаємодію її з діяльністю:

а) соціально політичні: почуття патріотизму колективізму тощо;

б) моральні : почуття доброти, обов’язку, сумління, чесності, гордості, самолюбства, гідності,

марнославства, любові, ненависті, тощо:

в) естетичні: почуття прекрасного, звеличеного, міри гармонії, пропорційності та похідні

від них (витонченості, монументальності , грандіозності тощо), почуття як стани естетичної

свідомості – хвилювання, радість, захоплення, потрясіння тощо.

Воля третій специфічний за якістю та формами прояву елемент духовного світу.

Воля може розглядатися або в психологічному плані, як особливий стан

особистості, що проявляється у рисах її характеру або в плані філософському, і тоді вона

співвідноситься з категоріями свободи та необхідності.

Для філософії нема нічого раз на завжди встановленого, безумовного

святого. На всьому і в усьому бачить вона відбиток неминучого падіння, і ніщо не може

встояти перед ним, крім неперервного процесу виникнення і знищення.

Небуття - оточує нас з усіх сторін. Воно у нас. Воно перелічує і

наздоганяє нас, воно на мить відпускає нас, воно чекає, воно знає що ми його

здобич, що нам нікуди від нього не утекти. Небуття небачене, воно небачене

безпосередньо, воно завжди ховається за спину буття.

Буття - спрямоване в перед, не розбираючи шлюху, втішаючи

себе думкою про прогрес, але знаходить тільки небуття. Усе більше швидкості,

все вищі темпи життя, все більш дальші переміщення у просторі, - хіба це не

прагнення буття хоч би на мить відірватись від небуття?... буття перебуває у

небутті як дитина в утробі матері.

Небуття – саме житт...