Висновок
Дивідендна політика відіграє важливу роль у реалізації фінансової стратегії підприємства. Вона впливає на рівень добробуту інвесторів у поточному періоду, визначає розміри формування власних фінансових ресурсів, відповідно і темпи виробничого розвитку підприємства на основі самофінансування, впливає на фінансову стійкість підприємства, на вартість використання капіталу та ринкову вартість підприємства (акцій).
Дивідендний розподіл корпоративного прибутку – справа самих акціонерів, вирішення якої поставлено в залежність від економічного й фінансового стану корпорації, її конкурентоспроможності, особливостей оподаткування доходів громадян тощо. Відтак ідеальної моделі дивідендної політики не існує. У філософії бізнесу й господарській практиці переважної більшості вітчизняних акціонерних товариств, на відміну від зарубіжних компаній, дивідендна політика ще не стала дієвим інструментом корпоративного управління. Причинами цього є не лише низький рівень корпоративної й загальної правової культури, а й слабкість конкурентного середовища на внутрішньому ринку, численні прогалини в системі державного регулювання національної економіки, зрощення великого бізнесу з політикою та державним управлінням. Проведене нами дослідження переконує в необхідності поглиблення ринкових реформ, забезпечення їх системності, послідовності й рішучості. Стійке зростання ринкової капіталізації українських компаній, у тому числі й завдяки ефективній дивідендній політиці, потрібно розглядати як критерій успіху стратегії реформ.
Отже, для українських підприємств вироблення оптимальної дивідендної політики повинно стати одним з першочергових завдань, від успішного вирішення якого залежить оцінка ефективності їхньої діяльності, підвищення рейтингу та інвестиційної привабливості. В Україні слід дотримуватись активної дивідендної політики та при цьому утримувати дивіденди на низькому рівні, а при зростанні доходів – підвищувати їх, але не настільки, щоб у майбутньому при зменшенні доходів необхідно було здійснювати їх різке зниження. Це дасть змогу спрямувати дивідендну політику на задоволення інтересів акціонерів та розвиток підприємства, що стане передумовою підтримання і зростання інвестиційної привабливості емітованих цінних паперів і відповідно підвищення можливості отримання нових зовнішніх джерел фінансування.
Список використаних джерел
Моделювання оптимальної дивідендної політики акціонерного товариства. Електронний ресурс: http://www.lnu.edu.ua/faculty/ekonom/Form_Rynk_Econ/2008_18/Belz.pdf
Дивідендна політика: зарубіжний корпоративний досвід і українські реалії. Електронний ресурс: http://econa.at.ua/Vypusk_7/stelmah.pdf
Удосконалення практики корпоративного управління на українських акціонерних товариствах. Електронний ресурс: http://probl-economy.kpi.ua/pdf/2007_6.pdf
Дивідендна політика як стратегія підприємства у сфері розподілу прибутку. Електронний ресурс: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_gum/aprer/2010_6_1/18.pdf
Реалізація ефективної дивідендної політики в сучасних умовах. Електронний ресурс: http://www.lib.nau.edu.ua/Journals/3_27_2010/Kalina.pdf
Дивідендна політика підприємства як напрям покращення його інвестиційної привабливості. Електронний ресурс: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ecan/2011_8_2/pdf/salyga.pdf
Дивідендна політика як інструмент управління ринковою вартістю підприємства. Електронний ресурс: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_gum/aprer/2010_6_1/20.pdf
Світовий досвід регулювання дивідендної політики. Електронний ресурс: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vcpi/TPtEV/2010_63/1_07.pdf