2. Функція прийняття рішень

Функція прийняття рішень безпосередньо пов'язана із цілеспрямованою діяльністю людини. В особистому житті кожна людина ухвалює рішення щодо вибору професії, устрою родини, проведення відпочинку, розподілу бюджету й т.п. Формування й вибір цих рішень виробляється емпірично: шляхом логічного мислення й інтуїції. Важливо відзначити, що можливі наслідки рішень зачіпають інтереси одного або декількох осіб.

У ролі керівника людина в процесі керування може приймати рішення в політичній, економічній, культурній, військовій та інших сферах діяльності. Наслідки цих рішень зачіпають інтереси й впливають на життя великих колективів, суспільство в цілому. Тому помилки в прийнятті рішень можуть привести до великих моральних і матеріальних витрат. У зв'язку із цим закономірним є вимога підвищення ефективності управлінських рішень на основі наукового підходу до їхнього формування й вибору.

Викладене показує, що прийняття рішень - це функція кожної людини в особистому житті й функція кожного керівника, являє собою соціально-психологічну категорію, яка має важливе значення для діяльності людини.

Розглянемо роль і місце функції прийняття рішень у процесі керування. Керування є необхідним елементом суспільного виробництва й соціального розвитку суспільства. «Будь - яка безпосередньо суспільна або спільна праця... (писав К.Маркс) має потребу в більшому або меншому ступені в керуванні, яке встановлює погодженість між індивідуальними роботами й виконує загальні функції, що виникають із руху всього виробничого організму на відміну від руху його самостійних органів» [4, с.342].

Характерною рисою керування будь-якими об'єктами є досягнення певних цілей. Ця загальна особливість може бути покладена в основу визначення процесу керування. Процесом керування називають цілеспрямований вплив суб'єкта керування на об'єкт керування.

Процес керування складається із циклічно повторюваної в часі послідовності завдань, які одержали назву функцій керування [15]. Виділення функцій у процесі керування може бути виконане з різним ступенем деталізації. Найбільш агрегованими функціями керування є планування, організація, регулювання й контроль. Кожна із цих функцій у свою чергу може бути представлена сукупністю більш приватних функцій. Так, наприклад, планування включає функції аналізу стану об'єкта керування, прогнозування тенденцій його розвитку, визначення цілей керування, розробки плану досягнення цілей (розподіл цілей і ресурсів по виконавцях і строкам) [80].

Виконання загальних і приватних функцій керування вимагає прийняття рішень. Наприклад, при плануванні приймаються планові рішення, при організації - організаційні рішення, при регулюванні - оперативні рішення. Прийняття рішень забезпечує відповіді на питання «що робити» і «як робити», що виникають при реалізації інших функцій керування.

Таким чином, функція прийняття рішень виконує в процесі керування особливу роль - вона необхідна для здійснення всіх інших функцій. По образному вислову, функції керування залежать від ухвалення рішення, як мова залежить від словника й граматики [116].

У науковій літературі з питань керування має місце як розширене, так і вузьке розуміння ролі функції прийняття рішень. Ряд авторів ототожнюють поняття прийняття рішень і керування [107]. Таке трактування невірне, оскільки прийняття рішень є всього лише елементом процесу керування.

При розгляді функції прийняття рішень у ряді випадків у її склад включають функції виконання рішень, контролю й аналізу результатів. Спільне вивчення найважливіших функцій керівника має велике практичне значення, однак, воно не повинне вироблятися на підставі розширеного тлумачення функції прийняття рішень, оскільки кінцевим результатом виконання цієї функції є рішення.

У літературі, присвяченій математичним проблемам прийняття рішень, зміст цієї функції визначається занадто вузько, як вибір найкращого рішення з безлічі альтернативних варіантів. Для того щоб вибирати, необхідно, насамперед, визначити мету, обмеження, альтернативи рішень і наслідки. Отже, змістом функції прийняття рішень є не тільки вибір, але й підготовка до нього, визначення необхідних елементів для його здійснення.

Прийняття рішень являє собою процес, що починається з виникнення проблемної ситуації й закінчується вибором рішення - дії по усуненню проблемної ситуації. У процесі ухвалення рішення можна виділити три етапи: постановки завдання, формування варіантів рішень і вибір оптимального рішення. Тривалість цього процесу істотно залежить від характеру проблемної ситуації.

Важливе значення функції прийняття рішень для діяльності людини і її особлива роль у процесі керування визначають необхідність розгляду соціально-політичного, психологічного й організаційно-технологічного аспектів цієї функції. При науковому підході до функції прийняття рішень всі перераховані аспекти повинні розглядатися в єдності. Комплексний підхід забезпечує повноту вивчення цієї функції й сприяє більш глибокому розумінню закономірностей процесу прийняття рішень.

Виконання функції прийняття рішень засновано на певних вимогах, основними з яких є: своєчасність рішень, їхня обґрунтованість, директивність і адресність, несуперечність і правочинність. Несвоєчасно ухвалене рішення є недостатньо ефективним. Необґрунтованість рішення збільшує ймовірність його помилковості, тому старанність обґрунтування рішення - це застава його оптимальності. Директивність рішення визначає обов'язковість його виконання. Несуперечність рішення означає його погодженість із раніше ухваленими рішеннями. Непослідовність у рішеннях, їх взаємовиключення різко знижують ефективність керування. Правочинність виконання функції прийняття рішень є необхідною умовою забезпечення директивності ухваленого рішення й визначається правами для його прийняття й відповідальністю за його наслідки.