Особливості запам'ятовування дітьми слів у різних видах діяльності

Вид діяльності	Вік
	1	2	3	4
Гра	2,7	2,9	2,0	1,5
Праця	3,5	3,6	3,9	2,9
Слухання оповідання	4,2	4,4	4,8	3,5
Лабораторний дослід	4,6	5,1	5,6	3,8

Істотне значення для запам'ятовування і відтворення мають способи запам'ятовування й умови, у яких вони від­буваються. Це підтвердили дослідження мимовільного, безпосереднього запам'ятовування дошкільниками 10-ти нових слів: у сюжетній грі «Подорож», під час праці, слу­хання оповідання К. Ушинського «З природи» і в умовах лабораторного досліду.

Як свідчать дані таблиці, кількість мимовільно утри­маних у пам'яті слів збільшується з віком дітей в усіх ви­дах діяльності; найефективнішим для збільшення лекси­ки є слухання оповідання (крім 3-річних дітей); найменш ефективне — запам'ятовування в лабораторних умовах.

У маленьких дітей ще немає настанови на запам'ятову­вання запропонованого матеріалу. Тільки після 5-ти років вони починають уважно розглядати матеріал, який необ­хідно запам'ятати, намагаються групувати слова, малюн­ки, застосовуючи різні прийоми для їх запам'ятовування і відтворення.

Мимовільне запам'ятовування в дошкільному дитинс­тві зазвичай дуже точне, а зафіксована в пам'яті інформа­ція зберігається довго. Не втрачає мимовільна пам'ять сво­го значення і в наступні роки.

2. Довільна пам'ять і етапи її розвитку у дошкільному віці

Формування довільної пам'яті відбувається на основі ро­зумового розвитку дитини. Передумовами її виникнення є: успіхи в розвитку довільної практичної та ігрової діяльнос­ті; формування у дітей дій, для яких необхідна характерна для довільного запам'ятовування орієнтація на майбутнє і орієнтація на минуле, характерна для довільного відтворен­ня. Такі дії зумовлюють у дитини вимоги дорослих, наприк­лад, виконати доручення не зараз, а через деякий час, роз­повісти про побачене на прогулянці; певний рівень мовного розвитку (вироблення вміння у мовленні діяти з уявлювани- ми речами). Завдяки цим передумовам дитина спочатку вчиться запам'ятовувати чи пригадувати за ініціативою до­рослих, потім поступово сама стає ініціатором.

Довільна пам'ять — процес запам'ятовування і відтворення ма­теріалу, що передбачає свідому постановку мети та вимагає во­льових зусиль.

Вона починає формуватися у середньому дошкільному віці. Ранні її прояви спостерігаються в запам'ятовуванні умов сюжетно-рольової гри, без якого неможливе успішне виконання дитиною взятої на себе ролі. У грі вона за­пам'ятовує значно більше слів, ніж за вимогою дорослого.

Оволодіння довільними формами пам'яті охоплює кілька етапів:

1. Виокремлення завдань запам'ятати, пригадати за відсутності в практиці дитини необхідних для цього при­йомів. Завдання пригадати вона виокремлює раніше, ос­кільки часто від неї чекають саме пригадування, відтво­рення того, що вона раніше сприймала або робила. Завдан­ня запам'ятати виникає на основі досвіду пригадування, усвідомлення дитиною, що, не запам'ятавши, вона не змо­же відтворити того, чого від неї чекають.

2. Використання прийомів запам'ятовування і прига­дування внаслідок підказок дорослих. Дорослий, даючи дитині доручення, пропонує його повторити, запитуючи про що-небудь, спрямовує пригадування дитини запитан­нями: «А що далі?», «А що він сказав?» тощо. Прийом повторення формує запам'ятовування. Дитина найшвид­ше оволодіває ним, тому її довільне запам'ятовування спо­чатку переважно механічне. Від повторення вголос вона переходить до повторення пошепки, про себе. Поступово вчиться осмислювати, зв'язувати матеріал, використову­вати ці зв'язки з метою запам'ятовування.

3. Усвідомлення необхідності спеціальних дій за­пам'ятовування, оволодіння умінням використовувати у них допоміжні засоби. Дитина розуміє, що потрібно за­пам'ятати, тому послуговується різними прийомами, спо­собами, щоб досягти цієї мети.

Пам'ять 3—4-річних дітей проходить три рівні розвит­ку:

1) відсутність мети запам'ятати і пригадати;

2) наяв­ність мети за несформованості способів, спрямованих на її здійснення;

3) поєднання мети запам'ятати, пригадати із застосуванням способів досягнення цього.

До завершення дошкільного періоду мимовільна па­м'ять залишається провідною. Довільне запам'ятовування і відтворення діти використовують порівняно рідко — ко­ли цього потребують відповідні завдання або вимагають дорослі (табл. Особливості пізнавальних процесів дошкільників).

Мимовільне запам'ятовування під час активної розу­мової роботи над матеріалом у дошкільному дитинстві про­дуктивніше, ніж довільне. Наприклад, діти, які без мети запам'ятати розкладали картинки відповідно до зображе­них предметів (для саду, для кухні тощо), запам'ятовува­ли їх значно краще, ніж діти, які розглядали ті самі кар­тинки із завданням запам'ятати. Однак мимовільне за­пам'ятовування, не пов'язане з виконанням активних дій сприймання і мислення, є менш тривалим, ніж довільне.

Для розвитку довільної пам'яті у дітей дошкільного ві­ку необхідно: розвивати їхню мимовільну пам'ять, яка є основою для наступного довільного відтворення (важливо, щоб було чим користуватися, що згадувати); спонукати дитину до відтворення спочатку під час виконання нею практичних доручень у грі, а потім — у навчальній діяль­ності; ставити перед дітьми завдання, вправляти їх у за­пам'ятовуванні, тренувати їхню пам'ять у діяльності; на­вчати різних способів запам'ятовування, звертаючи особ­ливу увагу на розвиток логічної пам'яті.

У дошкільному віці дуже важливо спрямувати дитину на довільне запам'ятовування, донести до її свідомості не­обхідність у ньому, навчити спеціальних прийомів за­пам'ятовування: порівняння но­вого з відомим, різних частин матеріалу між собою; групування, класифікація.

ВИСНОВКИ про розвиток елементів довільності пам'яті в дошкільному віці:

• поряд з переважанням мимовільної пам'яті з 4 років з'являються елементи довільної пам'яті;

• елементи довільності пам'яті проявляються як зда­тність дитини до постановки мнемічних завдань та до са­моконтролю під час запам'ятовування і пригадування;

• за умови відповідної педагогічної роботи дитина до кінця дошкільного віку оволодіває смисловими прийомами запам 'ятовування.