Індуктивний умовивід.
Індукція – це ймовірний, правдоподібний висновок. У більш широкому значенні під індукцією розуміють умовивід, в якому думка рухається від одиничного до часткового і навпаки. Індукцію поділяють на повну(індуктивний умовивід, коли висновок про який-небудь клас предметів чи явищ у цілому здобувають на підставі переліку всіх елементів даного класу) і неповну (індуктивний умовивід, коли загальний висновок про будь-який клас предметів чи явищ в цілому здобувають на підставі частини фактів або елементів цього класу). Різновиди неповної індукції: популярна – індукція через простий перелік однотипних предметів, явищ, ситуацій за відсутності суперечливих випадків; статистична – індуктивний умовивід, коли висновок про будь-який клас предметів і явищ здобувають на підставі інформації про частоту розподілу певної властивості чи ознаки для даного класу; наукова –висновок про цілий клас явищ, однорідних предметів одержують на підставі знання необхідних і суттєвих ознак.
Аналогія – це такий умовивід, в якому висновок про належність предмета чи класу предметів до певної ознаки здобувають на підставі схожості цього предмета чи класу з іншим предметом чи класом. За характером інформації, яку дає висновок за аналогією, розрізняють аналогію властивостей і відношень. Аналогія властивостей – це такий умовивід, в якому об’єктом схожості є два предмети і певна ознака переноситься з одного предмета на інший. Будується за схемою А (а, б, в, с,…р) В (а, б, в…р). Аналогія відношень – це такий умовивід, в якому об’єктом схожості є відношення між двома парами предметів і перенос властивостей цих відношень з однієї пари предметів на іншу. Будується так: якщо є відношення ARB і відношення CR1Д, то можливо відношення R і R1 аналогічні одне одному.
Структурні схеми до модуля V