- •О.О. Рибалов, л.Д. Пляцук
- •Isbn 966-7668-90-8 ã Сумський державний університет, 2011
- •Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
- •1.1 Екологічна система як об¢єкт моделювання . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
- •Передмова
- •1 Екологічна Система як об¢єкт моделювання
- •1.1 Загальні положення
- •1.2 Моделювання в екології
- •1.4 Взаємодія елементів системи
- •1.6 Екологічна система
- •1.7 Системний аналіз екосистем
- •1.8 Системний екологічний аналіз екологічних систем
- •2 Критеріальні принципи моделюваннЯ екологічних систем
- •2.1 Загальні положення
- •2.2 Типи моделей
- •2.3 Характеристичні ознаки моделей
- •2.4 Класифікація моделей
- •2 Непрямої аналогії .5 Моделювання екосистем
- •3 Процес моделювання
- •3.1 Загальна схема моделювання об'єкта
- •Дослідження моделі
- •Використання результатів
- •3.2 Етапи побудови моделі
- •3.3 Дослідження системи методом моделювання
- •3.4 Моделювання наукових досліджень
- •3.5 Прогностичне моделювання
1.6 Екологічна система
Під екологічною системою треба розуміти систему, конкретний зміст якої пов'язаний із відношеннями в галузі екології, тобто відношеннями живих організмів з їх середовищем перебування і, зокрема, в галузі взаємовідносин людини і довкілля. Такі екосистеми мають специфічні особливості, які обумовлюють їх властивості. Тому ставлячи перед собою завдання дати будь-який загальний виклад практичних прийомів побудови моделей екологічних систем, необхідно зазначити їх особливості, які багато в чому полегшують виконання цього завдання.
Так, екосистеми охоплюють своїми взаємозв'язками не лише природне середовище, але й соціальну та всі виробничі й інші галузі народного господарства. Тому об'єктами екосистем можуть бути будь-які елементи природного середовища, промисловості, транспорту, сільського господарства, адміністративного управління, культури, науки і т.п.
Якщо розглядати окремо будь-який елемент екосистеми, то неважко побачити певну особливість у його функціонуванні – зміна характеристик цього елемента веде до зміни характеристик усієї системи і в результаті цього до зміни її впливу на зовнішнє оточуюче середовище. У свою чергу, зміни зовнішнього середовища викликають зміни в екосистемі її внутрішнього стану.
Для того щоб задати систему, необхідно (і достатньо) здійснити (виконати) опис усіх її елементів і опис усіх її зв'язків взаємодії між цими елементами.
Оскільки характер функціонування системи залежить від умов оточуючого середовища, то одним із основних завдань дослідження є саме вивчення взаємозв'язків цієї системи з зовнішнім середовищем (крім випадків так званих автономних систем, які не залежать від оточуючого середовища).
Для простоти математичного опису зручно зовнішнє середовище зобразити у вигляді сукупності елементів (за аналогією елементів самої екосистеми) лише з тією різницею, що цілісної моделі поведінки цих елементів створювати немає потреби. Тому досить задати її лише в тій її частині, яка належить до формування відповідних дій (впливу) цього середовища на елементи екосистеми.
Використання уніфікованого математичного опису для елементів системи і об'єктів зовнішнього середовища, а також для взаємодії елементів системи між собою і з оточуючим середовищем допомагає спрощенню моделей. Крім цього, з'являються умови для створення єдиних прийомів і засобів дослідження екосистеми. Тому на перший план висувається потреба в розробленні уніфікованих моделей і типових математичних схем первинної формалізації об'єктів екосфери, елементів екосистем.
1.7 Системний аналіз екосистем
Розгляд досліджуваного об'єкта матеріального світу як системи, що складається із взаємодіючих елементів, побудова математичної моделі для нього і дослідження його властивостей методом моделювання становить сутність системного підходу.
Системний підхід має вирішальне значення в дослідженні операцій, системотехніці, у сфері проектування, створення автоматизованих систем управління (у т.ч. у природоохоронній діяльності), у кібернетиці, фізіології, біології (особливо молекулярній), хімії, економіці (особливо її математичній частині), в багатьох інших науках.
Широке застосування системний підхід знайшов в екології та в управлінні природокористуванням.
Сукупність методів і прийомів дослідження, які входять до арсеналу цього самостійного наукового напрямку, складають предмет системного аналізу.
Системний аналіз є методологічною базою моделювання систем. Він становить загальний раціональний підхід до вирішення складних еколого-економічних та інших проблем, а також забезпечує вибір бажаного шляху розвитку серед множини можливих альтернатив на основі комплексного вивчення структури системи, мети розвитку, умов розвитку і т.д.
Системний аналіз передбачає створення математичної моделі системи, що вивчається, визначення набору її цілей, керуючих дій і впливів, аналіз наслідків можливих рішень, оцінку чутливості результатів до змін припущень моделей і т.д.
Природні, економічні, а тим більше еколого-економічні системи включають у себе різноманітні процеси (біологічні, фізичні, хімічні, механічні, соціальні, економічні і т.д.).
Жорстко підходячи до моделювання екосистем, необхідно включати в модель усі її елементи без винятку – тільки в такому випадку можна сподіватися врахувати всі можливі реакції системи на зовнішній вплив. Оскільки це надзвичайно складно, а іноді й зовсім неможливо, то застосовують різні прийоми і способи для зниження кількості елементів та спрощення системи.
Одним із резервів соціально-економічного розвитку суспільства є комплексний підхід до розв'язання задач управління природокористуванням з використанням принципів системного аналізу. Реалізація цього підходу в межах досліджуваної проблеми вимагає програмованості і урахування ієрархічності та багатозначності зв'язків.
Виходячи з основних принципів системного аналізу, його застосування в сфері управління природокористуванням найбільш доцільне при розв'язанні комплексних проблем політики, стратегії та тактики управління, а також при вивченні еколого-економічних процесів суспільного розвитку, рівня забруднення довкілля, якості життєвого середовища і т.п.
Системний аналіз включає послідовність таких етапів:
- вивчення існуючої ситуації; визначення проблем, які необхідно вирішувати;
- визначення загальної мети системи в цілому та її елементів окремо;
- порівняння різних альтернативних шляхів досягнення поставленої мети;
- пошук та вибір оптимального шляху на базі науково розроблених критеріїв оцінки ефективності;
- побудова моделей залежності між елементами даної системи;
- дослідження кількісних і якісних відношень, її функціональних характеристик, ступеня взаємних дій і наслідків;
- постановка завдань щодо вдосконалення системи та визначення кількісних і якісних показників ефективності діяльності системи;
- прийняття управлінського рішення.
