А.11 Діаграма розсіювання
А.11.1 Призначення
Діаграму розсіювання використовують для пошуку та відображення залежностей між двома пов'язаними сукупностями даних і для перевіряння припущень про наявність таких залежностей.
А.11.2 Опис
Діаграма розсіювання являє собою простий графічний спосіб вивчення залежностей між двома пов'язаними сукупностями даних, поданих парами (наприклад, (х, у), по одному значенню з кожної сукупності). Залежність між двома пов'язаними сукупностями даних виводять на основі форми області, утвореної точками. Додатна залежність між х та у означає що зростання значень х супроводжується зростанням значень у. Від'ємна залежність означає, що зростання значень х супроводжується зменшенням значень у.
На рисунку А. 12 показано шість найбільш поширених на практиці окреслень областей. Вивчення цих окреслень дозволяє розібратися в Рисунок А.12 —
Рисунок А.12 — Найбільш поширені діаграми розсіювання залежностях між сукупностями даних.
A.11.3 Порядок застосування:
а) вибирають парні дані (х, у) з двох пов'язаних сукупностей, залежність між якими являє інтерес. Бажано мати близько 30 пар даних;
б) відмічають осі х і у;
в) визначають мінімальні та максимальні значення х та у і, а потім виходячи з них, розмічають горизонтальну (х) та вертикальну (у) осі. Обидві осі повинні мати приблизно однакову довжину;
г) наносять точки з координатами, які відповідають парам (х, у) даних. Якщо виявиться, що дві пари даних мають однакові значення, то навколо нанесеної точки або проводять концентровані кола, або поряд наносять другу точку;
д) вивчають форму області, утвореної точками І визначають тип і силу залежності.
А11.4 Приклад
У таблиці А.4 наведено дані про кількість добавки та підсумковий вихід продукту. Діаграма розсіювання, побудована на підставі цих даних, наведена на рисунку А. 13.
Таблиця А.4 — Кількість добавки «А» і відповідний вихід продукту
Номер партії |
Добавка «А», г |
Вихід, % |
Номер партії |
Добавка «А», г |
Вихід, % |
1 |
8,7 |
88,7 |
16 |
8,4 |
89,4 |
2 |
9,2 |
91,1 |
17 |
8,2 |
86,4 |
3 |
8,6 |
91,2 |
18 |
9,2 |
92,2 |
4 |
9,2 |
89,5 |
19 |
8,7 |
90,9 |
5 |
8,7 |
89.6 |
20 |
9,4 |
90,5 |
6 |
8,7 |
89,2 |
21 |
8,7 |
89,6 |
7 |
8,5 |
87,7 |
22 |
8,3 |
88,1 |
8 |
9,2 |
88,5 |
23 |
8,9 |
90,8 |
9 |
8,5 |
86,6 |
24 |
8,9 |
88,6 |
10 |
8,3 |
89,6 |
25 |
9,3 |
92,8 |
11 |
8,6 |
88,9 |
26 |
8,7 |
87,2 |
12 |
8,9 |
88,4 |
27 |
9,1 |
92,5 |
13 |
8,8 |
87,4 |
28 |
8,7 |
91,2 |
14 |
8,4 |
87,4 |
29 |
8,7 |
88,2 |
15 |
8,8 |
89,1 |
30 |
8,9 |
90,4 |
Примітка. Ця діаграма розсіювання свідчить про слабку додатну залежність між «юним змістом добавки «А» та підсумковим виходом продукту
Рисунок А.13 — Приклад діаграми розсіювання