Спонтанний пневмоторакс

Спонтанний пневмоторакс – невідкладний стан, який характеризують проникненням повітря в плевральну порожнину внаслідок порушення цілісності плевральних листків в результаті утворення сполучення з атмосферою через дефекти в легеневій тканині (наприклад, розрив були), трахеї і бронхах або через поранення грудної клітки з розривом парієтального листка плеври. Залежно від патогенезу виокремлюють три клініко- рентгенологічні варіанти спонтанного пневмотораксу: відкритий, закритий і клапанний.

Відкритий пневмоторакс. Якщо сполучення між плевральною порожниною і альвеолярним простором через дефект вісцеральної плеври зберігається на вдиху і видиху, це призводить до розвитку відкритого пневмотораксу – повітря вільно проникає в плевральну порожнину під час вдиху, а під час видиху – виходить. Легені спадаються, органи середостіння не зміщуються.

Закритий пневмоторакс. Сполучення між плевральною порожниною і альвеолярним простором носить тимчасовий характер і спонтанно припиняється, через те нові порції повітря в плевральну порожнину не надходять. Такий пневмоторакс може закритися природним шляхом (якщо об’єм повітря не перевищує 1,5л). Штучний лікувальний пневмоторакс є закритим.

Клапанний пневмоторакс. Якщо дефект вісцеральної плеври відкривається на вдиху і закривається на видиху, формується клапанний (напружений, вентильний) пневмоторакс – повітря проникає в плевральну порожнину під час вдиху, а під час видиху не виходить. Причому, після кожного дихального циклу збільшується об‘єм повітря в плевральній порожнині. внутрішньоплевральний тиск зростає і перевищує атмосферний, тобто стає позитивним. Збільшений тиск зміщує середостіння у здоровий бік. якщо не евакуювати повітря, то виникає синдром стиснення, наприклад, великих судин, нервових сплетінь і порушення важливих функцій організму.

Клініка. Клапанний спонтанний пневмоторакс, як інші його різновиди, зазвичай розвивається на фоні повного благополуччя або задовільного стану хворого. Раптово виникає біль в грудній клітці, задишка, тахипное, тривога і слабкість. Характер задишки інспіраторний, хворий хоче вдихнути, а не може. виявляють асиметрію грудної клітки, особливо під час дихальних рухів, розширення міжреберних проміжків на боці ураження. Розвивається ціаноз. Пульс частий, артеріальний тиск знижений.

Закритий пневмоторакс зазвичай не створює загрози для життя пацієнта і може проявлятися інспираторною задишкою, яка самостійно проходить у міру розсмоктування повітря.

Діагностика. Діагноз підтверджується після ренгенологічного дослідження. Аналогічну картину захворювання спостерігають під час виконання комп‘ютерної томографії, а клапанний пневмоторакс виявляється навіть після ультразвукового дослідження грудної клітки за наявності повітря в плевральній порожнині.

6. Фактори ризику і профілактика захворювань дихальної системи

Профілактика гострого бронхіту полягає в попередженні основного респіраторного захворювання (своєчасна протигрипозна вакцинація, в епідемічний за грипом період - лікарська профілактика противірусними препаратами (римантадин). Важливе значення має загартовування організму, відмова від паління, охорона повітряного середовища від пилу і подразнюючих газів, а також санація верхніх дихальних шляхів у разі наявності в них вогнищ хронічної інфекції. Слід звертати увагу на дотримання правил особистої гігієни – часте миття рук, мінімізувати контакти «очі – руки», «ніс – руки», оскільки багато вірусів передаються якраз контактним шляхом.

Профілактика у хворих на бронхіальну астму спрямована на повноцінне лікування гострих і хронічних захворювань бронхів і легенів, санацію носоглотки і додаткових пазух носа та загартування організму з метою підвищення його стійкості до простудних захворювань, а також усунення професійних шкідливостей.

Існують алергологічні центри та кабінети, які відіграють значну роль у вивченні алергену (його ідентифікації з метою використання патогенетичної терапії). Хворим на бронхіальну астму рекомендують такі курорти: Кисловодськ, Південний берег Чорного моря, Солотвінські соляні шахти (Закарпаття).

Хворі потребують постійного спостереження терапевтом за місцем проживання (за повного контролю симптомів – 1 раз на 3 місяці). За умови частих загострень рекомендується постійне спостереження у пульмонолога. В країні існують освітянські програми на зразок «шкіл» астми. За спеціально розробленими програмами в дохідливій формі пояснюють суть захворювання, методи профілактики нападів (усунення впливу тригерів, превентивне використання лікарських засобів). В процесі реалізації освітянських програм обов‘язковим вважають навчити хворого самостійно керувати перебігом бронхіальної астми в різних ситуаціях, розробити для нього письмовий план виходу з тяжкого нападу, забезпечити доступність звернення до лікаря, навчити користуватися в домашніх умовах пікфлуометром (портативні пристрої для визначення пікової швидкості видиху –ПШВ) і ввести добову криву ПШВ, а також правильно використовувати дозуючі інгалятори на зразок небулейзерів, синхронерів та ін. Робота шкіл астми найрезультативніша серед жінок, пацієнтів, що не палять, а також пацієнтів з високим соціально-економічним статусом.

Суттєве значення для зниження частоти емфіземи легень, як одного з наслідків хронічної обструктивної хвороби легенів, мають антитабачні програми, спрямовані на припинення паління підлітками. Також необхідні заходи з попередження виникнення хронічних запальних захворювань легень і верхніх дихальних шляхів, а також проведення своєчасної вакцинопрофілактики, своєчасне виявлення (у тому числі на основі параметрів кривої «потік – об‘єм» форсованого видиху), адекватне лікування і спостереження пульмонологом хворих з хронічними захворюваннями органів дихання.

у хворих на хронічну обструктивну хворобу легень і зв‘язану з нею хронічну дихальну недостатність єдиним поки-що є метод проведення постійної багатогодинної (близько 15г на добу) оксигенації, чим досягається зниження летальності у хворих з тяжким перебігом ХОЗЛ.

Для профілактики хронічної обструктивної хвороби легень перспективним є також тривале використання ацетілцистеіну, який, крім того, володіє антиоксидантними властивостями.

Для успішної боротьби з алергічним і фіброзуючим альвеолітами необхідно усунути вплив шкідливих чинників, які сприяють виникненню захворювань – пилу, подразнюючих газів (сірководень, хлор, аміак), металів у вигляді парів, димів, окислів і солей (марганець, берилій, ртуть тощо), не вживати лікарських засобів (цитостатики, нітрофурани, сульфаніламіди тощо), припинити паління, зловживання спиртними напоями, що знижують імунітет.

Профілактика та невідкладна терапія спонтанного пневмотораксу представлена в розділі «Невідкладні стани».