6. Прийоми порівняльного дослідження фотографій з метою встановлення тотожності зафіксованої особи.

Порівняльне дослідження спрямоване на встановлення ступеня збіжності ознак ототожнюваного об'єкта, зафіксованих у засобах ідентифікації. Порівняльне дослідження має бути повним і детальним. Часто порівняння саме дрібних, малопомітних особливостей дає змогу експертові зробити правильний висновок про тотожність об'єктів.

Для криміналістичної портретної експертизи використовують візуальні, вимірювальні, графічні методи, а також суміщення та накладання.

Візуальний метод найпоширеніший; його застосовують для дослідження одно- та різноракурсних фотопортретів за допомогою спостереження і порівняння своєрідності форм, розміру та взаємного розташування ознак зовнішності на поданих фотознімках.

Метод лінійних і кутових вимірювань застосовують для дослідження одноракурсних фотознімків; він полягає в тому, що на фотознімках (фоторепродукціях) виокремлюють необхідну кількість антропометричних точок, відстані між якими й кути між лініями, що їх з'єднують, вимірюють за допомогою інструментів, а потім порівнюють.

Графічний метод полягає в побудові та порівнянні в системі координат графіків, які характеризують лінійні розміри відрізків, що з'єднують відповідні антропометричні точки, і ступінь вигину контурних ліній відповідних частин обличчя. Довжину відрізків, що з'єднують антропометричні точки, вимірюють циркулем та лінійкою, ступінь вигину контурних кривих — спеціальним приладом.

Метод суміщення зображень полягає в тому, що на одній з порівнюваних фотографій роблять вирізи за лініями, що перетинають найбільш інформативні та чітко визначені ознаки. Після цього фотографію накладають на іншу, а експерт визначає, чи збігаються однойменні ознаки зовнішності.

Метод накладання (фотоаплікації) полягає в тому, що однора-курсні та рівномасштабні діапозитиви (або негативи), виготовлені з наданих на експертизу фотографій, накладають один на одного за однойменними антропометричними точками в наскрізному світлі і перевіряють, чи збігаються відповідні точки.

7. Експертна ідентифікація особи за фотознімками.

Експертна ідентифікація — безпосереднє порівняння експертом із застосуванням спеціальних знань ознак зовнішності людини, збережених на фотознімках, у кіно- та відеоматеріалах, зі зразками ознак зовнішності, відображеними на різних матеріальних носіях інформації.

Для цієї експертизи використовують тільки об'єктивні відображення людини — фотознімки, кіно- та відеокадри, які мають ознаки зовнішності конкретної людини.

Залежно від характеру об'єктів є такі види судово-портретної експертизи:

• експертиза зображень людей за фотографіями з метою встановлення того, чи зображено на двох та більше фотографіях ту саму особу;

• експертиза невпізнаного трупа (фотографії якого надано) і зажиттєвої фотографії особи для встановлення особи трупа;

• експертиза зажиттєвого фотозображення безвісти зниклої особи і черепа трупа для встановлення того, чи може виявлений череп належати людині;

• експертиза посмертної маски невстановленої людини і зажиттєвих фотозображень безвісти зниклого з метою впізнання трупа.

Наведений перелік об'єктів і завдань досліджень свідчить про те, що портретна експертиза проводиться в процесі оперативних і слідчих заходів:

• під час розшуку осіб, що уникають слідства та суду;

• осіб, які втекли з місць позбавлення волі;

• осіб, зниклих безвісти, коли виявляється або затримується особа, схожа зовні з розшукуваною

• коли є сумніви щодо того, хто зображений на фотографії у посвідченні, яке подається конкретною людиною як своє

• з метою встановлення факту того, що на фотографіях, які мають значення для слідства, зображено конкретну особу тощо.

Матеріали (фотопортрети), що представляються (надаються) експертам, повинні бути:

• достовірними;

• співвідносними за ракурсом;

• наближеними за часом виготовлення; умовами їх виконання;

• високої якості.

Процес експертного дослідження складається з п'яти стадій:

- підготовчої (вивчення властивостей наданих експертові об'єктів і вплив їх на передання ознак зовнішності);

- аналітичної (роздільне вивчення об'єктів);

- порівняльної (порівняння роздільно виявлених ознак із установленням збігу чи різниці, у спосіб зіставлення, суміщення та накладення (аплікації) фотозображень);

- синтезу та узагальнення (оцінювання справді збіжних і відмінних ознак, формулюються висновки);

- фіксації результатів дослідження (складається висновок експерта, до якого долучаються фототаблиця із розміченими та нерозміченими (контрольними) фотографіями).

Якщо на експертизу скеровано череп і зажиттєве зображення особи, яка підлягає ототожненню, то дослідження провадиться за дещо іншою методикою.

Спершу за черепом установлюються стать і наближений вік особи, якій цей череп належав. Після цього із зажиттєвої фотографії виготовляють діапозитив. Череп фотографують у тому ж масштабі та ракурсі, що й обличчя, зображене на діапозитиві. Далі негативне зображення черепа та обличчя суміщають за основними анатомо-топографічними пунктами і з цього суміщеного негатива здійснюють фотодрук. На отриманій фотографії повинні чітко проглядатись обидва зображення так, щоби збіглися всі анатомо-топографічні пункти і контури. Якщо такий збіг має місце, то виснують про те, що череп міг належати цій особі. У разі незбігу висновок буде негативним.

ІІ. Питання для самоконтролю:

1) поняття та зміст криміналістичного вчення про зовнішні ознаки людини (габітоскопії, ґабітології)?

Габітологія — галузь криміналістичної техніки, що включає систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини та сукупність методів і науково-технічних засобів, які забезпечують збирання, дослідження і використання цих ознак для ототожнення особи.

Зміст: криміналістична габітологія як розділ криміналістики охоплює:

• власне габітологію - вчення про зовнішність та її елементи;

• дактилоскопію (вчення про шкірні узори на пальцях рук і ніг);

• дентоскопію (вчення про ознаки будови зубного апарату);

• криміналістичну дермоскопію (вчення про шкірні покриви відкритої частини обличчя);

• криміналістичну генотипоскопію (вчення про частки тканини людського організму, які містять хоча б один геном ДНК).

2) що розуміють під зовнішнім виглядом людини в габітоскопії?

Зовнішній вигляд людини - зовнішній вигляд, сукупність відомостей про людину, що сприймаються візуально.

3) в чому полягає криміналістичне значення властивостей зовнішності?

Властивість - це частіше за все внутрішня сторона об'єкта, її якість уміщено в зовнішні обриси будь-якого тіла. Через те в більшості випадків властивість є неочевидною, оскільки це - внутрішня якість об'єкта (твердість, радіоактивність, пружність, теплопровідність тощо).

Тому внутрішні властивості часто називають структурними. Спостерігач пізнає їх опосередковано, оскільки вони виявляються в русі, процесі взаємодії предметів.

4) наведіть класифікацію елементів і ознак зовнішності людини?

Див. 2 теоретичне питання.

5) що розглядають під власними ознаками зовнішності людини?

Власні ознаки — це елементи й ознаки зовнішності людини, що проявляються у процесі її життєдіяльності. Їх поділяють на:

• загально-фізіологічні, анатомічні та функціональні (за Е. Зуєвим);

• загально-фізичні, анатомо-морфологічні та функціональні (за Ю. Дубягіним);

• анатомічні та функціональні (за І. Пантелєєвим);

• особливі прикмети та помітні ознаки [19].

6) що належить до демографічних і антропологічних ознак?

Демографічні, антропологічні та загальнофізичні ознаки зовнішності: стать, вік, зріст, будова тіла, статура, антропологічний тип, раса, національність, народність.

7) назвіть елементи загальнофізичної характеристики людини;

Загальнофізичні ознаки — це загальні біологічні, соціально-територіальні та популяційні особливості людини. До них належать ознаки загальнофізичні (стать, вік) і демографічні, що характеризують певну расу, національність, народність, етнічну групу чи іншу популяцію, яка живе на певній території.

8) які елементи зовнішності належать до анатомічних (морфологічним)?

Анатомічні (анатомо-морфологічні, статичні) ознаки — це особливості зовнішньої будови тіла та скелета людини. Ознаки, які підлягають опису та дослідженню, інколи називають елементами зовнішності. Індивідуальність зовнішнього вигляду проявляється насамперед у неповторній сукупності форм, розмірів і особливостей частин тіла. Ці ознаки відносно сталі, особливо ознаки обличчя, тому відіграють важливу роль у процесі впізнання та ототожнення особи. До анатомічних ознак належать зріст, загальна будова тіла, форма голови, лоба, брів, носа, губ, рота, вид і колір волосся, обличчя, носа та інших частин тіла.

9) що розуміють під функціональними елементами та їх ознаками?

Функціональні (динамічні) ознаки є загальними; вони характеризують людину як живу динамічну систему. Функціональні ознаки проявляються насамперед у русі. До функціональних ознак належать хода, міміка, жести, мова, голос, спосіб поведінки, навички злочинної професійної діяльності (способи злому, відкривання замків, проникнення у сховище, вчинення вбивства).

10) назвіть особливі та очевидні (особливо помітні) прикмети?

Особливі прикмети — це особливості зовнішності, що рідко зустрічаються й різко вирізняють одну людину з-поміж інших через їх неповторність і незвичність. До них належать невідповідності розміру окремих частин тіла (рук, ніг, голови, носа, вух тощо); кольорові аномалії, тілесні нарости, шрами, татуювання, викривлення хребта, горб, родимки, бородавки, особливості ходи, жестикуляції, мови, голосу тощо.

Особливі прикмети можуть бути помітні, тобто такі, що очевидно спостерігаються, кидаються в очі. У такому разі їх називають помітними ознаками. Вони, як правило, розташовані на відкритих частинах тіла, тому з першого погляду привертають увагу незвичайністю (форма, розмір, колір). Помітні ознаки дають змогу одразу ж вирізнити окрему особу з групи людей.

11) назвіть статичні й динамічні елементи та ознаки зовнішності?

Статичні = анатомічні ознаки

Динамічні ознаки = функціональні ознаки.

12) які елементи зовнішнього вигляду та їх ознаки належать до супутніх?

Супутні ознаки — це предмети одягу, що перебувають у постійному користуванні особи в момент її відображення (куртка, піджак, брюки, плаття, головний убір, взуття), а також носильні речі (портфель, дипломат, парасолька, сумка, годинник, окуляри, сережки, каблучки, запальнички, слухові апарати тощо). Ці ознаки також індивідуалізують зовнішній вигляд особи, але їх ідентифікаційна значущість не така суттєва, бо їх можна змінити.

13) назвіть фактори, що впливають на повноту й вірогідність описання людини за правилами словесного портрета;

До суб'єктивних факторів, що впливають на повноту сприйняття і формування уявного образу і наступне його відтворення, відносяться: статеві, вікові і національні особливості, рід занять, професія, індивідуальні особливості людини (спостережливість, увага, гострота зору, зорова пам'ять, уява, темперамент та ін.). Іноді на сприйняття і формування уявного образу впливає психофізеологічний стан того, хто спостерігає, його відношення до події, учасником якої він був.

Об'єктивними факторами, що впливають на сприйняття і формування у свідомості людини зовнішності особи, що спостерігається, є: відстань, з якої ведеться спостереження, час доби, характер освітлення, метеорологічні умови, тривалість спостереження і т. п. На повноту відтворення зовнішності впливає також час, що минув з моменту спостереження до моменту його відтворення на основі уявного образу.

Вірогідність встановлення тотожності конкретної особи на основі вивчення її зовнішності базується на діалектичному методі пізнання. Однак це не виключає використання інших методів пізнання. До них належать методи, що вивчають: закономірності формування людини від внутрішньоутробного розвитку до смерті, будова і розміри її тіла й окремих елементів, зміни, що відбуваються внаслідок різних подій, що впливають на зовнішність (методи антропології, медицини, біології та ін.); Психологічні фактори, що впливають як на формування і прояв деяких рухових навичок, так і на особливості сприйняття, запам'ятовування і відтворення явищ, що спостерігаються (методи психології, фізіології та ін.); закономірності формування різних об'єктивних відображень (методи фотографії, фотохімії, геометрії, оптики та ін.).

14) як використовується інформація про зовнішність людини в оперативно-розшуковій роботі ( у розшуці невстановленої особи, що зникла з місця вчинення злочину; особи, яка втекла з-під варти; безвісті зниклої особи; особи невпізнаного трупа; особи за документом з фотокарткою; у ході криміналістичної реєстрації тощо)?

Перша ситуація пов'язана з потребою встановлення відсутнього і невідомого правоохоронним органам злочинця чи очевидця. Тут використовується інформація про зовнішність, яка міститься в описаннях: протоколах допитів, оперативних орієнтуваннях, рапортах, протоколах пояснень та інших документах.

Друга ситуація - існує потреба встановити особу, що перебуває у йолі зору правоохоронних органів, але ще не впізнана. У разі потреби встановити особу людини, що не має при собі документів і приховує своє прізвище (справжнє), необхідно передусім зафіксувати ознаки її зовнішності способом формалізованого, упорядкованого описання й сигналетичним фотографуванням.

Третя ситуація виникає, коли виявляють невпізнаний труп. Зазвичай використовується відображення його зовнішності у вигляді описань, фотографій, масок, суб'єктивних портретів, реконструкцій обличчя за черепом.

15) які види суб'єктивних портретів ви знаєте? Які можливості їх використання в криміналістичній практиці?

У криміналістичній техніці розрізняють декілька моделей таких портретів:

- мальованих (рисованих);

- мальовано-композиційних;

- фотокомпозиційних;

- комплексних.

Значення суб'єктивних портретів - велике, оскільки вони дають змогу сконструювати більш або менш цілісну уяву про зовнішні риси людини, вони, власне заступають фотографії. Але треба пам'ятати, що це - лише суб'єктивне відображення зовнішності, а отже, тільки наближене до реальної.

16) в чому полягає специфіка виготовлення суб'єктивних портретів художниками фахівцями?

Малювання портрета фахівцем зі слів носія інформації є найбільш поширеним і більш надійним способом відтворення та матеріального закріплення ідеального відображення. Цей спосіб теж можливий і має місце під час допитів та оперативио-розшукових заходів.

Тактика виготовлення мальованого портрета є такою:

- допитуючи свідка слідчий з'ясовує обставини та умови сприйняття; переконується, що суб'єкт добровільно зголошується повідомити потрібну інформацію про суб'єктивний образ шуканої особи, яку той спостерігав свого часу;

- фахівець у цей час перебуває в сусідній кімнаті з відчиненими дверима або в кабінеті за ширмою; чуючи допитуваного, але не бачачи, за його словами (з його слів) відтворює образ.

Отже, образ реального шуканого суб'єкта (людини) під час малювання із залученням фахівця двічі піддається суб'єктивній трансформації: вперше - носієм, вдруге - фахівцем.

У процесі виготовлення мальованого портрета можливе і здебільшого має місце його подальше після виготовлення (початкового) правлення: після початкового (пробного варіанта) виготовлення портрета допитуваному показують портрет, з'ясовуючи, які ознаки передано з перекрученням, що треба домалювати чи переробити. І фахівець вносить зміни до портрета.

Тут треба мати на увазі, що внесені до портрета зміни не тільки можуть покращити схожість з оригіналом, а й навпаки - можуть зменшити ступінь схожості. Це особливо слід пам'ятати, коли фахівець малює портрет зі слів кількох носіїв.

За такої ситуації рекомендується вести розмову з кожним суб'єктом окремо і з'ясовувати, як той сприймав інформацію, чи правильно назвав ознаки фахівець, який малює індивідуальний ескіз, що оцінюється свідком.

Маючи ескізи кількох носіїв, фахівець малює остаточний портрет, який пред'являється всім носіям для оцінювання його відповідності реальному образу.

17) назвіть технічні засоби виготовлення різновидів суб'єктивних портретів;

- ІКР - «Портрет» (першої та другої модифікації;

- ІРК-2 (Польща);

- «Поліпроектор» (Японія);

- МІМІКС (США);

- «Портрет» (Україна).

(ІКР - ідентифікаційний комплект (комплекс) рисунків).

18) назвіть правила виготовлення мальовано - (рисовано) - композиційних портретів за допомогою приладу ІКР-2 (його модифікації ”Портрет”) і спеціальних комп'ютерних систем?

Прилад ІКР - «Портрет» складається з альбома-реєстру мальованих ознак елементів зовнішності, магазина малюнків ознак зовнішності та її елементів на прозорій плівці, демонстраційної касети і штанги з фотокамерою. Процедура:

- свідкові, потерпілому пропонують у ході допиту чи опитування почергово знаходити в альбомі-реєстрі схожі, на його думку, ознаки певних елементів зовнішності, починаючи із зачіски, овалу обличчя та ін.;

- оператор вилучає аналогічні ознаки елементів із блок-магазина, вставляє їх у демонстраційну касету;

- складений портрет показують носієві, який оцінює його схожість з уявним оригіналом;

- потім цей портрет фотографують, розмножують і використовують як орієнтир для розшуку чи в інших цілях.

Японський «Поліпроектор» становить собою блок кількох фільмоскопів, за допомоги яких на екрані демонструються мальовані ознаки елементів зовнішності.

З появою комп'ютерів розроблено програми композиції суб'єктивних портретів як фахівцем зі слів носія, так і самим свідком чи потерпілим. У пам'ять комп'ютера вводять варіанти ознак елементів зовнішності з альбома-реєстра системи «Портрет».

Під час складання портрета очевидець - потерпілий сам викликає на екран мальовані ознаки, обирає схожі та конструює портрет, за умови, що володіє навичками поводження з комп'ютером, а якщо не володіє, то це робить з його слів фахівець. Такий портрет може бути негайно розмножений.

19) чи можуть бути суб'єктивні відображення об'єктом ідентифікаційної експертизи?

Криміналістична експертна ідентифікація за суб'єктивними відображеннями (мальованими портретами, композиціями) неможлива через відсутність методів аналізу уявних образів зовнішнього вигляду людини.

20) що таке реконструкція особи за черепом? Як вона здійснюється?

У слідчій та оперативно-розшуковій практиці інколи звертаються до експертно-скульптурної реконструкції обличчя за черепом (метод М. М. Герасимова). Суть методу: на череп наносять воскову композицію шаром, що обумовлюється товщиною м'яких тканин на відповідних ділянках обличчя (голови).

Отриманий скульптурний портрет може бути із оперативних цілях пред'явлений для впізнавання, а також зіставлений за методом словесного портрета із зажиттєвими зображеннями безвісти зниклої особи.

Результати впізнавання або зіставлення доказового значення не мають, оскільки в основі створення скульптурного портрета лежать не тільки об'єктивні дані, а й суб'єктивні, що привносяться скульптором-експертом. З цієї ж причини скульптурний портрет не може бути об'єктом експертного дослідження.

21) які вимоги до матеріалів, що направляються на фотопортрету експертизу, до постанови (ухвали судді) про призначення експертизи?

Матеріали (фотопортрети), що представляються (надаються) експертам, повинні бути:

• достовірними;

• співвідносними за ракурсом;

• наближеними за часом виготовлення; умовами їх виконання;

• високої якості.

22) які питання можуть бути поставлені на вирішення фотопортретної медико-криміналістичної портретної експертизи?

Типовими питаннями, які вирішує портретно-криміналістична експертиза, є такі:

• одна чи різні особи зображені на фотографіях, на фотознімку і рентгенознімку;

• одному чи різним людям належать частини голови, обличчя, тіла, які зображені на представлених фотознімках;

• чи в одному й тому самому одязі сфотографовані особи на представлених фотознімках;

• чи не належав череп, представлений на дослідження, людині, яка зображена на фотознімках;

• в одному чи різному віці сфотографована людина на представлених знімках, який знімок є більш раннім;

• чи одна й та сама особа чи різні особи представлені на відеокадрах тощо.