8. Гідравлічний розрахунок.

   1. Методика гідравлічного розрахунку трубопроводів систем водяного опалення.

Методика гідравлічного розрахунку систем опалення заснована на закономірностях циркуляції теплоносія в системі трубопроводів і визначає послідовність проведення цього розрахунку. Звичайно задача стоїть у визначенні діаметрів на окремих ділянках при заданих витратах і тисках.

Розрахунок починають з визначення распологаємого циркуляційного тиску. Вличину р_р.ц. визначають для систем з природною циркуляцією або для насосних систем і систем, які приєднанні до теплової мережі.

При розрахунку системи за головне (найбільш невигідне розташування в гідравлічному відношенні) циркуляційне кільце приймають те, для якого располагаємий циркуляційний тиск на 1 м довжини трубопроводу є найменшим.

В тупикових схемах двухтрубних систем головним звичайно є циркуляційне кільце, яке проходить через нижній пристрій дальнього стояка. Дійсно, довжина кільця l для дальнього стояка найбільша, а рсапологаємий тиск р_р.ц для нижнього пристрою найменший. Відношення р_р.ц./l, яке визначає тиск на 1м довжини, тут буде найменшим.

В тупикових схемах однотрубних систем за головне приймається кільце, яке проходить через дальній стояк.

В схемах з попутним рухом протяжність кілець через прилади нижнього етажу для всіх стояків приблизно одинакова. В цьому випадку в якості головного приймають кільце, яке проходить через нижній прилад (в двухтрубній системі) одного з середніх найбільш загружених стояків. Іменно цей стояк в схемах з попутним рухом (в тому числі і однотрубних систем) є найбільш невигідними в гідравлічному відношенні.

Задача гідравлічного розрахунку головного циркуляційного кільця состоит в підборі діаметрів його окремих ділянок таким чином, щоб сумарні втрати тиску по кільцю були на 5 – 10 % менше величини розрахункового тиску _., тобто .

Деякий запас тиску необхідний на випадок неврахованих в розрахунку гідравлічних опорів.

Розраховане таким чином головне циркуляційне кільце приймається в подальшому розрахунку в якості опорного для гідравлічної ув’язки всіх останніх кілець системи. Всі циркуляційні кільця системи якби прив‘язуються в гідравлічному відношенні до головного кільця. Для кожного циркуляційного кільця є точки, общин з головним кільцем, де проходить розподіл або злиття потоків. Одне з півкілець між цими загальний точками завжди складається з вже розрахованими ділянками головного кільця. Задача полягає в підборі діаметрів ділянок другого півкільця таким чином, щоб гідравлічні втрати в них були (з врахуванням додаткових гравітаційних тисків) рівні вже порахованим втратам тиску між загальний точками на ділянках головного циркуляційного кільця. При цьому чим ближче значення тих і других втрат, тим краще. Точно ув‘язати втрати тиску в півкільцях не завжди вдається, проте необхідно видержати деяку величину неув’язки між ними. В системах водяного опалення БНіП допускають нев’язку до ± 15%

Нев’язка між втратами тиску в півкільцях, які проходять через пристрої різних поверхів стояків двухтрубних систем, нормами не обмежені, так як вона повинна бути усунено при монтажному регулюванню систем за допомогою регулюючих кранів.