- •6.0921.00 „Теплогазопостачання і вентиляція”
- •Основні умовні буквені і графічні позначення.
- •Умовні позначення елементів санітарно-технічних систем.
- •Графічні позначення елементів систем опалення
- •Графічні позначення баків, насосів, вентиляторів
- •Графічне позначення елементів трубопроводів
- •Графічні позначення трубопровідної арматури
- •Цілі і задачі курсового проекту.
- •Літерно-цифрові позначення трубопроводів опалення
- •Позначення елементів систем опалення
- •Завдання та вихідні умови.
- •Визначення теплової потужності системи опалювання.
- •Додаткові втрати теплоти
- •Нормована лінійна плотність теплового потоку
- •Розрахункова кількість градусо-суток s опалювального періоду для деяких міст України
- •Конструювання систем опалення.
- •Рекомендації щодо проектування системи опалення.
- •Розробка вузлів систем опалення.
- •Використовування радіаторних термостатичних клапанів.
- •Гідравлічний розрахунок.
- •Методика гідравлічного розрахунку трубопроводів систем водяного опалення.
- •Гідравлічний розрахунок трубопроводів систем водяного опалення.
- •Тепловий розрахунок поверхні нагрівального приладу.
- •Охолодження теплоносія в транзитних ділянках двотрубного стояка
- •Устаткування теплових пунктів.
- •Об'єм води в елементах системи опалювання
- •Розрахунок теплової ізоляції трубопроводів.
- •Додаток а
- •4. Будівельні розміри будівлі, вікон, балконних і вхідних дверей
- •5. Параметри теплоносія і місце введення теплових мереж в будівлю
- •Додаток б
- •Додаток в
- •Додаток г
- •Додаток д
- •Додаток ж
- •Додаток з
- •Додаток к
- •Опалення
- •Розрахункові параметри повітря і кратність повітрообміну в приміщеннях житлових будівель
- •Додаток л
- •Додаток м
Гідравлічний розрахунок.
Методика гідравлічного розрахунку трубопроводів систем водяного опалення.
Методика гідравлічного розрахунку систем опалення заснована на закономірностях циркуляції теплоносія в системі трубопроводів і визначає послідовність проведення цього розрахунку. Звичайно задача стоїть у визначенні діаметрів на окремих ділянках при заданих витратах і тисках.
Розрахунок починають з визначення распологаємого циркуляційного тиску. Вличину рр.ц. визначають для систем з природною циркуляцією або для насосних систем і систем, які приєднанні до теплової мережі.
При розрахунку системи за головне (найбільш невигідне розташування в гідравлічному відношенні) циркуляційне кільце приймають те, для якого располагаємий циркуляційний тиск на 1 м довжини трубопроводу є найменшим.
В тупикових схемах двухтрубних систем головним звичайно є циркуляційне кільце, яке проходить через нижній пристрій дальнього стояка. Дійсно, довжина кільця l для дальнього стояка найбільша, а рсапологаємий тиск рр.ц для нижнього пристрою найменший. Відношення рр.ц./l, яке визначає тиск на 1м довжини, тут буде найменшим.
В тупикових схемах однотрубних систем за головне приймається кільце, яке проходить через дальній стояк.
В схемах з попутним рухом протяжність кілець через прилади нижнього етажу для всіх стояків приблизно одинакова. В цьому випадку в якості головного приймають кільце, яке проходить через нижній прилад (в двухтрубній системі) одного з середніх найбільш загружених стояків. Іменно цей стояк в схемах з попутним рухом (в тому числі і однотрубних систем) є найбільш невигідними в гідравлічному відношенні.
Задача
гідравлічного розрахунку головного
циркуляційного кільця состоит в підборі
діаметрів його окремих ділянок таким
чином, щоб сумарні втрати тиску по кільцю
були на 5 – 10 % менше величини розрахункового
тиску
.,
тобто
.
Деякий запас тиску необхідний на випадок неврахованих в розрахунку гідравлічних опорів.
Розраховане таким чином головне циркуляційне кільце приймається в подальшому розрахунку в якості опорного для гідравлічної ув’язки всіх останніх кілець системи. Всі циркуляційні кільця системи якби прив‘язуються в гідравлічному відношенні до головного кільця. Для кожного циркуляційного кільця є точки, общин з головним кільцем, де проходить розподіл або злиття потоків. Одне з півкілець між цими загальний точками завжди складається з вже розрахованими ділянками головного кільця. Задача полягає в підборі діаметрів ділянок другого півкільця таким чином, щоб гідравлічні втрати в них були (з врахуванням додаткових гравітаційних тисків) рівні вже порахованим втратам тиску між загальний точками на ділянках головного циркуляційного кільця. При цьому чим ближче значення тих і других втрат, тим краще. Точно ув‘язати втрати тиску в півкільцях не завжди вдається, проте необхідно видержати деяку величину неув’язки між ними. В системах водяного опалення БНіП допускають нев’язку до ± 15%
Нев’язка між втратами тиску в півкільцях, які проходять через пристрої різних поверхів стояків двухтрубних систем, нормами не обмежені, так як вона повинна бути усунено при монтажному регулюванню систем за допомогою регулюючих кранів.
