- •1.1. Інтегровані автоматизовані системи управління
- •1.2. Функціональна інтеграція
- •1.3. Інформаційна інтеграція
- •1.4. Технічна та програмна інтеграція
- •1.4.1. Засоби людино-машинного інтерфейсу
- •1.4.2. Контролери
- •1.4.3. Периферійні засоби: перетворювачі та виконавчі механізми
- •1.4.5. Програмно-технічні засоби рівня асуп
- •1.5. Обчислювальні мережі в ієрархії іасу
- •2.1. Властивості промислових мереж
- •2.1.3. Обмін даними
- •2.2. Історія розвитку та стандартизації промислових мереж
- •2.3. Промислові мережі в контексті моделі iso osi
- •2.4. Основні робочі характеристики промислових мереж
1.2. Функціональна інтеграція
Функціональна інтеграція приводить до створення функціональної структури, визначення загальносистемних функцій (задач), їх декомпозицію на підфункції (підзадачі) у межах функціональних підсистем, синтез існуючих функцій в єдину цільову функцію. Функція автоматизованої системи — сукупність дій АС, спрямованих на досягнення певної мети. Задача автоматизованої системи — функція чи частина функції АС, що є формалізованою сукупністю автоматичних дій, виконання яких приводить до результату заданого виду.
Результатом функціональної інтеграції мають бути алгоритми оптимального управління підприємством в цілому, однак велика розмірність та складність цієї задачі роблять неможливим її розв'язання без застосування декомпозиційних методів. Водночас, розглядаючи складну задачу як сукупність більш простих декомпозиційних компонентів, в подальшому необхідно інтегрувати ці компоненти в єдиний комплекс. Таким чином, методи декомпозиції та інтеграції в ІАСУ застосовують одночасно.
При створенні ІАСУ розроблюють не тільки моделі і алгоритми вирішення функціональних задач, але і алгоритми зв'язку і узгодження локальних задач. Зв'язки між ними реалізуються за допомогою зовнішніх обмежень, узгодження локальних критеріїв і моделей локальних задач.
У результаті декомпозиції отримують багаторівневу ієрархічну функціональну структуру, в якій кожна задача верхнього рівня має пріоритет відносно до задач нижнього рівня, а завданнями для задач нижнього рівня є результати розв'язання задачі більш високого рівня. Використання принципів багаторівневої ієрархії приводить до виділення в ІАСУ таких функціональних рівнів управління.
Рівень управління підприємством {ERP — Enterprise Recourse Planning) розглядає задачі перспективного та поточного планування, у розв'язанні яких визначаються інтегральні показники оптимальної виробничої програми і розраховуються календарні плани на квартал, місяць, тиждень.
Рівень управління виробництвом (MES — Manufacturing Execution Systems) відповідає задачам оперативного календарного планування, у розв'язанні яких спочатку коригуються тижневі календарні плани з урахуванням фактичного виконання виробничої програми, а потім визначаються оперативні задачі на поточну добу з урахуванням різних збурень;
Рівень управління процесом (рівень SCADA) відповідає задачам оперативного керування виробничими комплексами, розв'язання яких забезпечує оптимальну координацію роботи відділень, цехів;
Рівень локального управління забезпечує вирішення задач управління технологічним процесом окремої дільниці або відділення, які забезпечують збір і обробку первинної інформації, контроль і регулювання технологічним процесом.
Нижні рівні (локального управління, управління процесом та частково MES) можна віднести до систем АСУТП, верхні (частково MES, управління підприємством) — до АСУП.
17
1.3. Інформаційна інтеграція
Виділені в результаті функціональної декомпозиції функції (задачі), поєднуються між собою інформаційними зв'язками. Інформаційна інтеграція має забезпечити доступ до необхідних даних для реалізації цих функцій. Таким чином, можна сказати, що функції (задачі) поєднуються між собою інформаційними потоками, які забезпечують передачу даних. В інтегрованих автоматизованих ( истемах управління, дані циркулюють по обчислювальним мережам. Тобто функції, які реалізовані на різних вузлах, об'єднані між собою мережними інформаційними потоками.
В ідеалі доступ до необхідних даних повинен бути прозорим. Дані можуть використовуватись у декількох функціях, що приводить до необхідності в поєднанні їх у бази даних (БД), що є сукупністю логічно пов'язаних інформаційних елементів, які зберігаються в запам'ятовуючих пристроях. Ввід даних у БД, їх пошук, оновлення та реорганізацію виконує система управління базою даних (СУБД). Водночас інтеграція всіх даних в одну БД, враховуючи їх різний характер, веде до зниження ефективності процедур обробки даних. Тому більш ефективним є створення центральної (для керування бізнес-процесами) та локальних (для керування технологічними процесами) баз даних, при цьому повинна бути забезпечена сумісність цих БД та доступ до них з необхідних вузлів системи. В деяких системах доцільним є використання розподілених баз даних, де дані зберігаються на кількох вузлах, як локальні копії оригінальних даних. Після оновлення даних у джерелі, інформація копіюється на декілька вузлів системи.
Особливі вимоги ставляться до складу і кількості інформації та часу її обробки, які є критичними факторами при створенні системи. З одного боку, тільки своєчасне подання необхідної інформації може забезпечити якісне прийняття рішень, а з іншого — інформаційні потоки мають бути обмеженими за обсягом, щоб запобігти перевантаженню їх другорядними, надто деталізованими даними.
Для розв'язання задач функціональної та інформаційної інтеграції можна використати різноманітні механізми. В 15-му розділі пропонуються два підходи: використання графової та блочної моделі інформаційних потоків, які показують інформаційні взаємозв'язки між функціями, що дає змогу, з одного боку, графічно продемонструвати інформаційну інтеграцію, а з іншого — визначити проблеми інформаційного характеру.
