сказка», «Первая книга для детей», «Страна игрушек»), «Маха он-Україна» («Колекція чарівних казок», «Почитай мені казку», «Театр на столі»).

Проте часто назви серій різних видавництв збігаються або перегукуються, одні є барвистішими («Мудрость уходящего тысячелетия»), інші — без особливої вигадки («Українські на­родні казки», «Народні казки», «Сказки народов мира»). Випуск багатьох задекларованих серій не просунувся далі одного-двох видань (так, серія харківського «Фоліо» «Семейный альбом»поки що представлена лише одним виданням «Сказки на ночь», львів­ського видавництва «Олір» «Казки Європи» — виданням «Рубіно­ва книга», київського видавництва «А.С.К.» «МАГ: Шедевры ми­ровой сказки» — виданням «Волшебный ларец»). А відтак серія­ми їх вважати не можна.

Учням середньої школи адресовані серії творів художньої літератури, що входять до шкільної програми, — «Бібліотека школяра», «Гуманитарная библиотека», «Школьнику, гимназисту, лицеисту», «Нова шкільна бібліотека», «Шкільна бібліотека».

Серед проектів пізнавального характеру можна виокре­мити монотематичні («Пригоди в країні Невидимок» — серія, спрямована на розвиток в дитини математичних здібностей, «Моя перша книжка про природу», «Цікава математика», «Собаки від «А» до «Я», «Бібліотечка для тих, хто вивчає англійську», «Гово­римо, читаємо, пишемо», «Гурток книголюбів», «Математика з по­смішкою») та універсальні («Пусть меня научат», «Дивлюсь. Диву­юсь. Дізнаюсь», «Для...», «Малюкам про все на світі», «Книга для маленьких чомучок», «Перша книга для дітей», «Весела школа», «Вчимося разом», «Навколишній світ», «Навчання з розвагою»).

3.4. Книжка-іграшка

Книжка-іграшка як оригінальний за конструктивним вирі­шенням різновид видань є доволі ефективним засобом розумового та естетичного розвитку дітей. Помилково вважають, іцо специфічна нестандартна конструкція книжки для малюків слугує лише для механічного перетворення видання на одну з дитячих іграшок. Насправді вона потрібна для реалізації суто «дитячої», зумовленої психофізичними особливостями віку потреби дитини в ігровій діяльності.

Асортимент вітчизняних книжок-іграшок поки що доволі бідний. Натомість у світовій практиці дитячого книговидання налі­чується чимало цікавих за конструкцією типів дитячих видань.

Книжка для найменших читачів ззовні мало відрізняється від іграшки. Книжки-«забавки» виготовляються не лише з полігра­фічних матеріалів, а й зі спеціальних пластмасових, гумових, тка­нинних. «Книжки» з синтетичних полімерів, сторінки яких мають форму подушок, значно ближчі до гумових іграшок для купання, ніж до традиційного паперового видання. «Книжки», обшиті тканиною з рельєфними аплікаціями на обкладинці, є різновидом м'якої іграшки. До книжок-конструкторів належать видання на основі «Лего», «Па-злів» тощо. Англійське видавництво Петер Хеддок випускає серію книжок-саморобок для всіх вікових груп. Найскладнішою з них є серія неоправлених книжкових блоків, до яких додаються палітурні матеріали і папір для форзаців. Дитина повинна за відповідними інструкціями оправити книжку самотужки.

Цілком «серйозною» грою стає дитяча книжка, коли до неї уводять звукові клавіші. Верхня частина розвороту відводиться для тексту, на нижній — розташовується клавіатура, часто з цифрами, аби дитина, що не знає нот, могла відтворити на такому електронному міні-піаніно будь-яку мелодію, опубліковану в цьому «звуковому» виданні.

Поширеною є практика доповнення традиційної книжки звичайними іграшками: у лондонських книгарнях всесвітньовідомі дитячі книжки британського видавництва «Волтерс Букс» прода­ються окремо чи в комплекті з м'якими ляльками — головними героями книжок — Натбрауном, Ведмежатком Бенні та ін.

У дитячих книжках німецьких видавництв «Тїнманн» і «Отінґер» часто можна натрапити на різноманітні вкладки — картонні фігурки, надувні кульки, міні-конструктори, що стають справжньою несподіванкою для дітей. Наприклад, книжка доповнюється набором з тканини, викройки, вати, фарб, за допомогою яких дитина може зшити і розмалювати ляльку. Або завдяки вкладкам, на які спе­ціальним способом нанесені фарби для малювання, дитина може вчитися комбінувати різні барви, опановувати «ази» кольористики. Часто користування книжкою передбачає витинання малюнків, які або необхідно вклеїти в інші місця видання (ніби «виправити» помилки ілюстратора), або зробити з них паперові фігурки для настільної гри, що повторювала б (продовжувала б) події, описані у тексті.

Мініатюрні книжки-«розкладайки» з яскравими картон­ними сторінками різноманітних кишенькових форматів найчастіше мають традиційний вигляд «ширмочок», «гармошок». Серед не­звичних конструкцій — розкладайки, в яких книжкові сторінки роз­гортаються не в одній площині, а в різних напрямках до створення аркуша великого розміру. Розгорнута частина являє собою ілюст-