3.Види планування

Залежно від тривалості планового періоду планування под­іляється на:

1.Перспективне планування на підприємстві охоплює довгостро­кове (стратегічне) та середньострокове планування:

• Довгостроковий план відбиває стратегію розвитку підприємства. Він має більш концептуальний характер, а необхідний цифровий ма­теріал використовується лише для обґрунтування стратегічних рішень.

• Середньостроковий план - це деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства. Межа між довгостроковим і середньостроковим планами є дуже умовною і неоднозначною. Тривалість планового періоду залежить від ступеня визначеності умов діяльності підприємства, його галузевої належності, загальної економічної ситуації в країні, вірогідності первинної інформації, якості її аналітичного оброблення тощо.

Найважливішими складовими середньострокового плану є де­тальна хронологія проектів, повна номенклатура продукції, що ви­готовляється, конкретні інвестиційні та фінансові показники.

2.Поточне (оперативне) планування полягає в розробці планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямами його діяльності на короткі періоди (квартал, місяць).

• Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з іншого - засо­бом виконання довго-, середньо- та короткострокових планів, ос­новним важелем поточного управління виробництвом.

У процесі оперативного планування здійснюється детальна розробка планів підприємства та його підрозділів - окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, робочих місць - на короткі проміжки часу (місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну). При цьому розробка планів органічно поєднується з вирі­шенням питань організації їхнього виконання та поточного регу­лювання виробництва.

• Тактичне планування за певними ознаками істотно відрізняєть­ся від розробки й практичного здійснення стратегії. Існують три аспекти цієї різниці:

• Перший - часовий: чим віддаленіші наслідки має план, чим важче від нього відмовитись, тим більш стратегічним він є. Це оз­начає, що стратегічне планування пов'язане з рішеннями, наслідки яких даватимуться взнаки протягом тривалого періоду і які буде складно виправити. Тактичні плани лише конкретизують та допов­нюють стратегічні.

• Другий - за охопленням сфер впливу: стратегічне планування ширше і глибше впливає на діяльність підприємства, а тактичне має вузьке спрямування.

• Третій - сутнісно-змістовний: якщо стратегічні плани окрес­люють місію та підпорядковані цій місії цілі діяльності підприєм­ства, а також принципово важливі загальні засоби досягнення та­ких, то тактичні плани мають чітко визначити всю сукупність конкретних практичних засобів, необхідних для здійснення наміче­них цілей.

Отже, завжди існує певна відносність, умовність у розподілі часових горизонтів планування (і відповідно планових документів стратегічного значення й тактичного забезпечення) на довго-, середньо- та короткострокові періоди. Але тривала практика планової роботи визначила період в один рік як найбільш прийнятний для розробки тактичних короткострокових планів. Середньострокові плани розробляються на період у кілька років для конкрети­зації, деталізації завдань довгострокового стратегічного плану.

Середньостроковий план - це кількісно визначена на певний період стратегія підприємства за всіма або за найважливішими субстратегіями.

Середньо- і короткострокові плани взаємозв'язані; їх складають за єдиною методологією і вони мають однакову структуру.

Оперативне планування поєднує два напрями роботи.

Перший напрям, у рамках якого розробляються оперативні пла­ни та графіки виготовлення та реалізації продукції, називається календарним плануванням.

Другий напрям включає роботи, що необхідні для безперервного оперативного обліку, контролю виконання оперативних планів і регу­лювання ходу виробництва. Цей напрям дістав назву диспетчеризації цехових функцій - основні, допоміжні, обслуговуючі, побічні. Але головним завданням міжцехового оперативного планування має бути погод­ження номенклатури сировини, комплектуючих, заготовок, деталей, вузлів та строків їхнього пересування між цехами (виробництвами).

Внутрішньоцехове оперативне планування включає розробку календарних планів виробництва для дільниць та контроль їхнього виконання, розподіл робіт за дільницями, доведення до робочих місць, оперативне регулювання виробничих процесів.

У практиці господарювання розрізняють три основні системи оперативного планування: подетальну, комплектну та на замовлен­ня. Вибір системи оперативно-виробничого планування залежить від типу виробництва, асортименту та особливостей продукції тощо. Перевагу віддають тій системі, яка дає найбільш ефективно вирішує завдання оперативного планування.

Подетальна система за планово-облікову одиницю визначає деталь певного найменування. Залежно від особливостей інших елементів та організації самого процесу оперативного регулювання найпоширенішими різновидами подетальної системи є такі:

1. Складська система, коли рівень завантаження та рівномірність випуску продукції визначаються через наявність складських запасів певних розмірів. Ця система корисна при великій кількості засто­совуваних для виготовлення продукції стандартних (уніфікованих) вузлів та деталей.

2. Система планування за нормами технологічних запасів, яка передбачає встановлення постійної насиченості всіх стадій вироб­ничого процесу необхідними запасами напівфабрикатів (деталей, вузлів, комплектуючих) і суворе дотримання розрахункового рівня цих запасів для кожного цеху. Ця система застосовується для серій­ного та великосерійного виробництва.

3. Система планування за строками подачі, в основу якої покла­даються встановлені строки запуску та випуску партій деталей з урахуванням технологічних запасів і строків міжцехових подач. За умов серійного та великосерійного виробництва строки можна пе­реглядати щоразу при розробці, чи уточненні оперативних планів. У масовому виробництві встановлюються стандартні строки.

4. Система планування за тактом потоку ґрунтується на синх­ронізації діяльності всіх виробничих підрозділів і встановленні єди­ного такту випуску готової продукції. Така система застосовується у масовому виробництві з широким використанням поточних ме­тодів організації виробничих процесів.