- •І. Загальні питання організації лабораторних робіт
- •1.1. Правила виконання лабораторних робіт
- •1.2.Техніка безпеки при виконанні лабораторних робіт
- •1.3. Методи відбору, консервацій і зберігання проб води
- •1.4. Основні типи аналізу води
- •1. Визначення температури води.
- •Лабораторна робота №2. Якісне дослідження природної води Теоретичний вступ
- •3. Проба на присутність хлоридів.
- •4. Проба на присутність сульфатів.
- •7. Проба на окиснюваність води.
- •1. Проба на присутність солей кальцію.
- •2. Проба на присутність солей магнію.
- •Експериментальна частина
- •1. Визначення забарвлення індикаторів в нейтральному, кислому та лужному середовищах.
- •2. Колориметричне визначення рН розчинів за допомогою універсального індикаторного паперу.
- •3. Визначення рН за допомогою рН-метра.
- •Експериментальна частина
- •Лабораторна робота №5. Визначення кислотності води Теоретичний вступ
- •Експериментальна частина
- •Визначення вільної кислотності (кв).
- •2. Визначення загальної кислотності (кз).
- •Лабораторна робота №6. Визначення загальної кальцієвої та магнієвої твердості води комплексонометричним методом Теоретичний вступ
- •Експериментальна частина
- •1. Визначення загальної твердості води
- •Лабораторна робота №7. Визначення йонів so42- у воді Теоретичний вступ
- •Експериментальна частина
- •Лабораторна робота №8. Визначення йонів хлору у воді Теоретичний вступ
- •Експериментальна частина
- •Лабораторна робота №9. Фотоколориметричне визначення феруму Теоретичний вступ
- •Лабораторна робота №10. Визначення у воді нітрогену амоніаку Теоретичний вступ
- •Лабораторна робота №11. Визначення нітрогену амоніаку фотоколориметричним методом Теоретичний вступ
- •Експериментальна частина
- •Лабораторна робота №12. Визначення нітрогену нітритів Теоретичний вступ
- •Експериментальна частина Прискорений метод
- •Приготування серії еталонних розчинів
- •Лабораторна робота №13. Визначення нітрогену нітратів Теоретичний вступ
- •Експериментальна частина
- •Експериментальна частина
- •Лабораторна робота №15. Визначення вільної карбонатної кислоти Теоретичний вступ
- •Лабораторна робота №16. Визначення зв’язаної карбонатної кислоти Теоретичний вступ
- •Лабораторна робота №17. Визначення стабільності води по відношенню до бетону Теоретичний вступ
- •Експериментальна частина
- •Розрахункова частина
- •Розрахункова частина
- •Порядок виконання роботи:
- •Іv. Термінологічний словник
- •Рекомендована література
- •Скорочення лімітуючих ознак шкідливості речовин:
- •Ірина Євгенівна Манековська Яцков Микола Васильович
Лабораторна робота №16. Визначення зв’язаної карбонатної кислоти Теоретичний вступ
Зв’язана карбонатна кислота входить до складу хімічних сполук (гідрогенкарбонатів та карбонатів) та міститься у воді у вигляді йонів НСО3- та СО32-. Вміст СО32- у природних водах дуже незначний внаслідок малої розчинності СаСО3. Саме тому під зв’язаною карбонатною кислотою слід розуміти вміст гідрогенкарбонатів. При підвищенні рН (в інтервалі 4,2-8,3) у воді знаходяться в рівновазі вільна карбонатна кислота та гідрогенкарбонати. При рН 8,3-8,4 у воді присутні практично тільки гідрогенкарбонати. При рН>8,4 з’являються карбонат-йони, які перебувають в рівновазі з гідрогенкарбонатами. При рН>12 карбонат-йони – переважаюча форма.
Як вже відмічалось, при середніх значеннях рН найчастіше у воді містяться тільки гідрогенкарбонати. Їх визначають титруванням проби води хлоридною кислотою. Гідрогенкарбонати при цьому перетворюються в хлориди
Са(НСО3)2 + 2НС1 = СаС12 + 2Н2О + 2СО2 .
Експериментальна частина
В конічну колбу відбирають піпеткою або мірною колбою 100 мл досліджуваної води, додають декілька крапель розчину метилоранжу і титрують 0,1н. розчином хлоридної кислоти до переходу забарвлення з жовтого в рожеве.
Кількість зв’язаної карбонатної кислоти визначають за формулою
(мг/л),
де V – об’єм мл 0,1н. НС1, витраченого на титрування, мл; СН. –молярна концентрація еквівалента (нормальна концентрація) розчину НС1; - об’єм досліджуваної води (мл); 22 – Ме(СО2).
Результати дослідів представити в табличній формі за зразком:
№ з.п. |
, мл |
VHC1, мл |
СН., НС1 |
ХЗB, мг/л |
1 |
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
Сер. |
|
|
|
|
Запитання для самоконтролю
1. В якому інтервалі рН у природних водах знаходяться в рівновазі вільна карбонатна кислота та гідрогенкарбонати?
2. При яких значеннях рН у воді містяться тільки гідрогенкарбонати?
3. В якому інтервалі рН гідрогенкарбонати знаходяться в рівновазі з карбонатами?
4. При яких значеннях рН переважаючою формою є карбонат-йони?
Лабораторна робота №17. Визначення стабільності води по відношенню до бетону Теоретичний вступ
Всі форми карбонатної кислоти у воді пов’язані карбонатно-кислотною рівновагою:
L L L
Основна карбонатна система природних вод при середніх значеннях рН: Н2О + СО2 L Н2СО3 L Н + НСО3-. Вона має буферні властивості і забезпечує постійність рН природних вод. Для прісних природних вод найважливішим чинником, який формує хімічний склад води, є карбонатно-кальцієва система СаСО3 + СО2 + Н2О L Са(НСО3)2. Від стану рівноваги між елементами цієї системи залежить процес розчинення або нагромадження карбонатних порід.
Якщо у воді є одночасно вільна карбонатна кислота та гідрогенкарбонати, то в стані рівноваги певному вмісту гідрогенкарбонат-йонів відповідає певна кількість вільної карбонатної кислоти, яку називають рівноважною. Якщо вміст вільної карбонатної кислоти буде більший за той, що відповідає стану рівноваги Са2++2НСО3- < СО2+СаСО3+Н2О, то відповідно до принципу Ле Шательє частина вільної карбонатної кислоти буде взаємодіяти з кальцій карбонатом і переводити його в гідрогенкарбонат. Надлишок вільної карбонатної кислоти над рівноважною називають агресивною карбонатною кислотою. Коли вміст у воді вільної карбонатної кислоти менший за рівноважний з гідрогенкарбонатами Са2++2НСО3- > СО2+СаСО3+Н2О, то рівновага зсувається вправо. Утворюється вільна карбонатна кислота і карбонат-йони. Надлишок карбонат-йонів взаємодіє з йонами Са2+ з утворенням важкорозчинного кальцій карбонату.
Води, в яких існує основна карбонатна рівновага, називають стабільними. Вони не змінюють свого складу при контакті з карбонатами.
Води, які містять надлишок вільної карбонатної кислоти над рівноважною, називають агресивними. Такі води руйнують карбонатні складові. Агресивна дія цих вод виражається в розчиненні кальцій карбонату та кальцій гідроксиду за рівняннями
L ,
Води, які містять надлишкову кількість (над рівноважною) гідрогенкарбонатів, тобто мають підвищену лужність, називають нестабільними. Карбонатна рівновага в таких водах зміщена в напрямку розкладання гірогенкарбонатів. При наявності йонів Са2+ та Mg2+ в нестабільній воді відкладаються кальцій та магній карбонати.
Для визначення стабільності води по відношенню до бетону використовують метод карбонатних досліджень. Нестабільність води характеризують зміною кількості зв’язаної карбонатної кислоти після контакту досліджуваної води з кальцій карбонатом.
Якщо вода стабільна, то в ній не буде розчинятися кальцій карбонат. Якщо вода агресивна, то прореагує з кальцій карбонатом, і деяка кількість СО2 зв’яжеться в кальцій гідрогенкарбонат:
L
Отже, кількість зв’язаної карбонатної кислоти після контакту агресивної води з кальцій карбонатом збільшиться. Якщо кількість зв’язаної карбонатної кислоти при цьому зменшиться, то вода була перенасичена кальцій карбонатом.
Значення показника стабільності води виражають у вигляді дробу, чисельником якого є кількість зв’язаної карбонатної кислоти досліджуваної води, а знаменником – кількість зв’язаної карбонатної кислоти після насичення води кальцій карбонатом
Якщо: КСТ=1 – вода стабільна;
КСТ.>1 – вода схильна до відкладання СаСО3 ;
КСТ.<1 – вода агресивна.
