135. Роль законодавчого органу в реалізації економічної політики.

Відповідно до ст. 75 Конституції України єдиним законодавчим органом в Україні є парламент – Верховна Рада України.

Верховна Рада України здійснює діяльність на основі сесійної роботи. Розробку законів здійснюють комітети ВРУ (14). На ВРУ покладено виконання таких функцій:

• прийняття законів;

• затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

• визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

• затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

• затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням.

Виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів. Виключно законами України встановлюються: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків

136. Процес становлення інвестиційної моделі економіки.

137. Інноваційна політика: етапи становлення, основні положення.

Інвестиційна політика держави є складовою економічної політики щодо забезпечення довготермінового розвитку економіки і являє собою систему заходів, спрямованих на формування централізованих та децентралізованих фондів фінансових ресурсів, у результаті цільового використання яких забезпечується висока ефективність процесів розширеного відтворення економіки.

Розглядаючи проблему формування інноваційно-інвестиційної політики держави протягом останнього десятиріччя XX - початку XXI ст., можна схематично виділити ряд етапів її становлення, які мають свої характерні ознаки.

На першому етапі, у 1991 - 1993 рр., було сформовано основні засади законодавчо-нормативної бази щодо цієї проблеми. Зокрема прийнято Закони України: "Про інвестиційну діяльність", "Про іноземні інвестиції", "Про захист іноземних інвестицій в Україні", "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні" тощо. Для цього періоду також характерна наявність конкурентних факторів, на які можна було орієнтувати потенційних інвесторів. Проте економіка України не зуміла вповні використати їх, і саме тоді відбувся обвальний спад макроекономічних показників як ВВП (до 70,6% від рівня 1990 р.) , так і інвестицій в основний капітал (до 75,18% до рівня 1990 р.), що значною мірою зумовило подальші стагнаційні процеси в економіці.

Із означеними передумовами економіка України вступила у другий етап свого розвитку (1994-1995 рр.), для якого характерна нестійкість інвестиційного законодавства, що негативно вплинуло на зацікавленість інвесторів у вкладанні масштабних інвестицій. У цей період також відбулися відчутні дестабілізуючі зрушення у фіскальній політиці, що призвели до зростання податкового тиску. Це обумовило подальший спад ВВП до 47,8% рівня 1990 р., інвестицій в основний капітал - до 44,3% рівня 1990 р.

Протягом 1996-1999 рр. (третій етап) також спостерігалося скорочення обсягів ВВП по відношенню до попереднього рівня, але вперше за період існування незалежної України у 1998 р. відбувся приріст інвестицій на 6,1% відносно попереднього року, у 1999 р. - на 0,4%. Водночас позитивним для цього етапу було системне проведення грошової реформи та впровадження української валюти - гривні, формування базових елементів ринкової інфраструктури.

Для четвертого періоду (2000 рр. - поточний час) характерні ознаки стабілізаційних явищ у національній економіці. Поступово підвищується економічна потужність держави, свідченням чого є припинення спаду ВВП і стійка тенденція його нарощування протягом 2000-2007 рр. Темпи приросту інвестицій перевищують темпи росту ВВП і складають у середньому 11,1% річних. Разом з тим зауважимо, що попри все Україні не вдається вийти на ВВП і інвестиції рівня 1990 р. Для поточного етапу розвитку інвестиційних процесів характерними є також якісні зміни, які різними вченими оцінюються неоднозначно.