5.1.2 Фінансове забезпечення місцевого самоврядування

Найважливіші повноваження органів місцевого самоврядування представлені в бюджетно-фінансовій сфері. Відповідно до Європейської Хартії про місцеве самоврядування місцеві спільноти мають право в рамках економічної політики держави на власні достатні ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень. При цьому фінансові ресурси місцевих громад повинні бути здійснені повноваження, передбаченим конституцією або спеціальним законодавством.

Конституція Іспанії, наприклад, прямо закріплює положення про те, що місцеві фінанси мають бути достатніми для виконання функцій, покладених законів на відповідні органи самоврядування, для чого використовуються переважно місцеві податки, а також участі в податкові збори держави і регіональних автономних об'єднань.

При визначенні фінансових взаємовідносин центрального уряду та органів місцевого самоврядування у більшості країн прийнятий принцип фінансової автономії місцевих самоврядних одиниць. Це означає, що муніципальні освіти є незалежними у фінансовому відношенні, але вони не можуть витрачати більше коштів, ніж це дозволяє місцевий бюджет. За певних умов, коли муніципальне утворення виявляється не в змозі управляти своїми фінансами, держава зазвичай представляє йому додаткові субсидії, що гарантують платоспроможність муніципального освіти.

Мексиканські муніципії, наприклад, самостійно розпоряджаються своїми доходами, отриманими то належного їм майна, а також від податків та інших надходжень, які встановлюються на їх користь законодавчим органом штату. В обов'язковому порядку вони отримують податки, включаючи додаткові збори, встановлені штатами на нерухоме майно у зв'язку з його дробленням, розділом і т.д., а також податки, які встановлюються при зміні цін на нерухомість, а також федеральні надходження, які надає муніципія федерація в розмірах і в строки, щорічно встановлюються законодавчими органами штатів, і надходження, отримані від знаходяться в їхньому віданні громадських служб.

У свою чергу, законодавчі органи мексиканських штатів мають право відповідно до спеціального Закону про доходи муніципій перевіряти їхні річні фінансові звіти, звертаючи особливу увагу на відповідність витрат муніципії які знаходяться у її розпорядженні доходами.

Муніципальні освіти для стабілізації свого фінансового становища зазвичай намагаються залучити кошти приватних кредиторів. Фінансові вкладення в будівництво і ремонт місцевих доріг та зведення соціального житла є для муніципальних утворень досить легким джерелом отримання фінансових коштів, тому що це приносить значний прибуток вкладникам капіталу. Найбільшою загрозою для фінансової діяльності муніципальних утворень є необхідність виплатити з власного бюджету значні суми на соціальні потреби, особливо у зв'язку зі зростаючим рівнем безробіття, збільшенням числа бездомних, хворих, інвалідів і т.д.

Складання і затвердження бюджету є прерогативою місцевого представницького органу, який, таким чином, регулює свої повноваження у фінансовій сфері і може визначити фінансово-економічну політику. Проект бюджету зазвичай готує виконавчий орган муніципалітету з урахуванням можливого зростання витрат на непередбачені витрати. Крім щорічного бюджету зазвичай готується і довгостроковий бюджет, розрахований на декілька років, і кілька доповнень до нього, що містять інформацію про витрати на утримання кадрів, капітальні витрати, позички, субсидії і т.д.

Чинними законами про муніципалітетах зазвичай передбачено перелік обов'язкових витрат, які повинна понести муніципальне утворення і які тому повинні включатися до видаткової частини місцевого бюджету. У цей перелік зазвичай входять витрати на освіту, платню представникам виконавчої влади (меру, місцевому уряду і т.д.), витрати на експлуатацію доріг, витрати на утримання пожежної, поліцейської, медичної та інших служб, відсотки і виплати за позиками, епізодичні витрати . Вихідним орієнтиром при складанні щорічного та перспективного бюджетів є поточна політика і економічне становище як країни в цілому, так і конкретного муніципального співтовариства. При цьому має враховуватися можливе зростання цін і повішення заробітної плати, а також зростання і скорочення кількості населення. Будь-які інші непередбачені витрати проходять, як правило, за статтею епізодичних витрат. Основна мета щорічного бюджету - показати співвідношення доходів і витрат даного муніципального співтовариства. Але бюджет має й інше важливе призначення. Щорічний бюджет є основним приписом для виконавчої муніципальної влади, визначальним витрати по кожній статті. При витрачанні коштів виконавча влада повинна суворо дотримуватися встановлених бюджетом сум та не виходити за рамки затверджених витрат по кожній статті бюджету. У щорічному бюджеті має бути продумано співвідношення різних статей дохідної та видаткової частин, враховані можливі і очікувані доходи та витрати (наприклад, збільшення податків, зростання безробіття і т.д.). Через рік щорічний бюджет використовується для звітності і для порівняння його з бюджетом інших муніципалітетів, що дає підставу покращувати проект нового щорічного бюджету.

Довгостроковий бюджет, як правило, має основною метою створення запасів грошових коштів для розвитку різних сторін подальшої діяльності муніципального співтовариства. Цей бюджет дозволяє передбачити можливості економії фінансових коштів для здійснення нових видів діяльності. Довгостроковий бюджет виступає в ролі документа перспективного планування, визначення пріоритетних сфер діяльності муніципального освіти, дозволяючи визначити справжнє фінансово-економічне становище муніципалітету від його майбутнього стану. Довгостроковий бюджет спирається на такі показники, як зростання числа народонаселення, зростання житлового будівництва, зміна індексу цін і зростання процентної ставки, зміна витрат на утримання персоналу, різні експлуатаційні витрати, кошторис податків і витрат, збільшення нових видів діяльності відповідно до виборчими програмами депутатів муніципальних представницьких органів.

Для муніципальних утворень існують, як правило, два види джерел доходів. Перший - це місцеві джерела: податки, компенсації і мита, штрафні станції і прибутку від муніципальних підприємств. Другий - центральні джерела: субсидії з муніципальних фондів, що виділяються центральним урядом або його структурами (міністерствами), як загальні субсидії, що йдуть на підтримку муніципалітетів, так і спеціальні, що мають цільовим призначенням освіта, соціальний добробут, житлове будівництво

Муніципальна влада мають право встановлювати свої власні податки на нерухомість, доходи з капіталу, будівництво, туристичну діяльність, рекламну діяльність, на власників собак і т.д. Більшість місцевих податків встановлено у відповідності з законами про муніципалітетах. Норма цих законів забороняє муніципалітетам вводити не передбачені законом податки. Найбільш важливим серед перерахованих податків є податок на нерухому власність, платники якого є користувачі нерухомої власності, як фізичні, так і юридичні особи. Основою для нарахування податку на нерухому власність є її ринкова вартість. Податок на прибуток стягується з фізичних та юридичних осіб, одержуваних прибуток завдяки муніципалітету.

Велике значення мають для доходів муніципалітетів місцеві джерела доходів, такі, як компенсації за надані послуги муніципалітетам. Сюди входить плата за водопостачання і каналізацію, ринкові мита, плата за паркування машин, видачу дорожніх документів і т.д. До числа місцевих муніципальних доходів відносяться мита за користування спортивними спорудами, плата за право користування музеями, плата за наданий сервіс і т.д.

Виконавча влада (мер і його уряд) несуть відповідальність за надходження доходів, а також за витрачання бюджетних коштів. Іноді це входить в поняття «політична відповідальність» місцевого уряду, так як воно проводить фінансово-економічну політику, розроблену і затверджену місцевим представницьким органом і закладену в щорічному бюджеті. В кінці бюджетного року мер повинен представити звіт представницькому органу про виконання щорічного бюджету. Як при здійсненні фінансово-економічної політики, так і при підготовці звіту мер зазвичай отримує допомогу від центральних органів управління, зокрема, від департаменту фінансів.