Розподіл площі розсадника за видами користування

Таблиця 2.2

№ п\п	Господарські частини розсадника		Кількість полів у сівозміні		Площа, га				%
					Середні розміри одного поля		Загальна
1	2		3		4		5		6
І Продукційна частина
1	Посівне відділення		1		-		0,5		4,17
2	Відділення живцювання		1		-		0,5		4,17
3	Відділення адаптування і дорощування маломірного матеріалу		1		-		0,9		7,5
4	Деревна шкілка		3		1		3,15		26,25
5	Шкілка архітектурних форм дерев і кущів		1		-		0,37		3,1
6	ЦЕХ виробництва СМ із закритою кореневою системою		1		-		0,4		3,3
7	Колекційне відділення		1		-		1		8,33
8	Плантаційне відділення		1,1		-		1,1		9,16
Разом		11		0,7		7,92		65,98
ІІ Допоміжна частина
1	Господарська ділянка		-		-		0,5		4,17
2	Ставок		-		-		11		-
3	Лісова смуга		-		-		1,44		12
4	Дороги		-		-		1,8		15
5	Компостник		-		-		0,09		0,75
6	Дендрарій		-		-		0,3		2,5
Разом		-		-		4,8		34,02
Всього						12		100

Розділ 3. Основи агротехніки вірощування Верби козячої

3.1. Способи розмноження Верби козячої

Більшість видів верб легко розмножується вегетативно (живцями, кореневими нащадками), але їх можна розводити і насінням. Це має сенс для тих видів, які вегетативно розмножуються не дуже добре (прикладом є верба козяча), або вегетативне розмноження яких вимагає дуже великих зусиль (наприклад, осика добре розмножується тільки кореневими живцями, але заготовити такі живці у великій кількості не завжди можливо). Розмноження насінням має сенс у тому випадку, якщо доступний посадковий матеріал вегетативного походження занадто сильно вражений дереворазрушающих грибами, але при цьому є бажання отримати здоровий посадковий матеріал. Загалом вирощування верб з насіння занадто трудомістко і навряд чи може бути рекомендоване початківцям лісівникам-любителям. Насіння більшості видів верб дозрівають наприкінці весни або на початку літа, в залежності від виду, регіону і умов зростання. За зовнішнім виглядом насіння являють собою добре всім відомий «тополиний пух» - саме насіння дуже дрібні, і кожне забезпечене довгими волосками, що дозволяє їм розлітатися на великі відстані. Насіння зберігає схожість дуже недовго - від кількох днів до небагатьох тижнів, причому з плином часу схожість суттєво знижується. Отже, посів насіння необхідно робити відразу після їх збору (краще всього зібрати сережки з уже відкриваються коробочками з насінням, і прямо з них витрушувати або висмикувати насіння на землю). Можна також використовувати лежить на землі тополиний пух, але в цьому випадку, швидше за все, ви отримаєте суміш різних видів і гібридів тополь. При посіві слід розкласти на поверхні землі насіння і побризкати їх водою - тоді волоски злипнуться, а насіння виявляться на поверхні грунту. Вкривати насіння грунтом не треба - вони повинні лежати на поверхні. У суху погоду бажано вкрити посіви плівкою або нетканим покривним матеріалом до появи перших сходів.

Єдині рекомендації по кількості висівають пуху на одиницю довжини рядка дати складно: занадто сильно розрізняється схожість насіння в залежності від виду, погоди, ступеня стиглості та багатьох інших факторів. У будь-якому випадку рядок повинен являти собою безперервну смужку пуху, тобто самого насіння повинно бути по кілька десятків на 1 см довжини рядка. Відстані між рядками робіть 10-15 см. Для початку має сенс спробувати посіяти трохи верб або тополь, оскільки далеко не завжди їх вирощування з насіння виявляється успішним.

Розводити стебловими живцями можна практично всі види верб, що ростуть в Україні. Погано розмножуються стебловими живцями лише осика і верба козяча (осику при цьому можна розмножувати кореневими живцями або кореневими нащадками, а козячу вербу - в основному насінням). З живців протягом одного року можна виростити дуже великі саджанці верб і тополь - висотою близько 1 м, а іноді і більше. Для вирощування саджанців можна використовувати як здерев'янілих живців (нарізані навесні з молодих частин гілок - приростів минулого року), так і зелені (нарізані влітку з зростаючих пагонів поточного року з листям). Значно простіше використовувати здерев'янілих живців: вони легше вкорінюються і дозволяють отримати вже в перший рік саджанці потрібної якості та розміру.

Здеревілі черешки для посадки треба заготовляти навесні, до початку розпускання листя (врахуйте, що тополі і верби розпускають листя одними з перших, і намагайтеся не запізнитися із заготівлею черешків). Живці, у яких вже почали розпускатися листя, вкорінюються гірше, і в підсумку саджанці виходять меншого розміру і гіршої якості. Для нарізки живців використовуйте тільки прирости попереднього року (їх легко впізнати за наявністю нирок). Прирости поточного року наріжте на частини довжиною 15-20 см. Якщо ви хочете одержати більшу кількість саджанців, то можна використовувати і більш короткі черешки - 10-12 см і навіть менше, головне, щоб на кожному черешку було, як мінімум, по два- три нирки (з більш коротких черешків зазвичай виростають більш дрібні саджанці).

Намагайтеся якомога раніше посадити живці: чим раніше ви це зробите, тим краще живці встигнуть вкоренитися до початку розпускання бруньок, тим краще будуть рости молоді пагони. Висаджуйте живці рядами на досить великій відстані один від одного - 40-60 см між рядами і 7-10 см між живцями в ряду: при більш густий посадці саджанці вийдуть меншого розміру. Заглубляйте живці в грунт на таку глибину, щоб над поверхнею грунту залишалося 2-3 нирки (1-2 бруньки, якщо черешки короткі). Якщо грунт пухкий, а черешки товсті, їх можна просто вдавлювати в землю; якщо грунт ущільнена, то краще спочатку виконати отвори спеціальним кілочком. Слідкуйте за тим, щоб верхній кінець держака був направлений вгору (це легко визначити по напрямку нирок: вони гострими кінцями завжди спрямовані до верху втечі). Після посадки зробіть полив - це буде сприяти швидкому укоріненню, а утворення кірки на поверхні грунту черешкам не так страшно, як насінню. Поливайте живці досить регулярно до тих пір, поки молоді пагони не досягнуть висоти 10-15 см; після цього досить буде поливати тільки в сильну посуху.