2. Принципи побудови системи освіти в Україні, згідно з Законом України "Про

освіту" (стаття 6).

Принципи побудови системи освіти - вихідні, керівні положення на основі яких будується система освіти.

1. Доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою.

2. Рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку.

3. Гуманізм, демократизм, пріоритет загальнолюдських цінностей.

4. Органічний зв'язок з світовою та національною історією, культурою, традиціями.

5. Незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій.

6. Науковий, світський характер освіти.

7. Інтеграція з наукою і виробництвом.

8. Взаємозв'язок з освітою інших країн.

9. Гнучкість і прогностичність системи освіти.

10. Єдність і наступність системи освіти.

11. Безперервність і різноманітність освіти.

12. Поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

3. Структура системи освіти: дошкільна освіта, загальна середня освіта,

позашкільна освіта, професійно-технічна освіта, вища освіта, післядипломна освіта, аспірантура, докторантура, самоосвіта.

Закон України "Про освіту" стаття 29, 33-49 (Структура освіти)

Структура освіти

Система освіти України складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Структура освіти включає:

1. Дошкільну освіту;

2. Загальну середню освіту;

3. Позашкільну освіту;

4. Професійно-технічну освіту;

5. Вищу освіту;

6. Післядиппомну освіту;

7. Аспірантуру;

8. Докторантуру;

9. Самоосвіту.

Дошкільна освіта і виховання здійснюються у сімї та дошкільних закладах освіти у взаємодії з сім'єю і мають на меті забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їх всебічного розвитку, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання. Дошкільними закладами освіти є: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові, дошкільні заклади компенсуючого (для дітей, які потребують корекції фізичного і психічного розвитку) та комбінованого типів з короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, а також дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки та інші.

Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними

потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення.

Повна загальна середня освіта в Україні є обов'язковою і надається у різних типах закладів освіти. Основним з-поміж них є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: І - початкова школа (1-4 класи), що забезпечує початкову загальну освіту, II - основна школа (5-9 класи), що забезпечує базову загальну середню освіту, III - старша школа (10-11 класи), що забезпечує повну загальну середню освіту.

Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні класи (з поглибленим вивченням окремих предметів або початковою допрофесійною підготовкою), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об'єднань.

Загальну освіту здобувають у таких загальноосвітніх навчальних закладах (Див.: Закон України "Про загальну середню освіту"// Законодавство України про загальну середню освіту. Бюлетень законодавства і юридичної політики України. — К., 1999. — № 9. — С. 34—

35.):

• середня загальноосвітня школа — загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів (І ступінь — початкова школа, II ступінь — основна школа, III ступінь — старша школа, як правило, з профіль-ним спрямуванням навчання);

• спеціалізована школа (школа-інтернат) — загальноосвітній навчаль-ний заклад І—III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;

• гімназія — загальноосвітній навчальний заклад II—III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;

• ліцей — загальноосвітній навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;

• колегіум — загальноосвітній навчальний заклад III ступеня філологічно- філософського та (або) культурно-естетичного профілю;

• загальноосвітня школа-інтернат — загальноосвітній навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;

• спеціальна загальноосвітня школа (\школа-інтернат) — загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

• загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;

• школа соціальної реабілітації — загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання.(створюється окремо для хлопців і дівчат);

• вечірня (змінна) школа — загальноосвітній навчальний заклад II—III ступенів для громадян, які не мають можливості навчатися в школах з денною формою навчання.

До інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти належать:

• позашкільний навчально-виховний заклад — навчальний заклад для виховання дітей та задоволення їх потреб у додатковій освіті за інтересами (науковими, технічними, художньо-естетичними, спортивними тощо);

• міжшкільний навчально-виробничий комбінат —навчальний заклад для забезпезпечення потреб учнів загальноосвітніх навчальних закладів у профорієнтаційній, допрофесійній, професійній підготовці;

• професійно-технічний навчальний заклад — навчальний заклад для забезпечення потреб громадян у професійно-технічній і повній загальній середній освіті;

• виший навчальний заклад І—II рівнів акредитації — навчальний заклад для задоволення потреб громадян за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста і бакалавра з одночасним завершенням здобуття повної загальної середньої освіти.

Позашкільна освіта та виховання спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

До позашкільних закладів освіти належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Професійно-технічна освіта зорієнтована на здобуття професії, перепідготовку, підвищення професійної кваліфікації. Відповідними закладами освіти є: професійно-технічні училища, професійно-художні училища, професійні училища соціальної реабілітації, училища- агрофірми, училища-заводи, вищі професійні училища, навчально-виробничі центри, центри підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсові комбінати, інші типи закладів, що надають робітничу професію.

Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації. Вищими закладами освіти є: технікуми (училища), коледжі, інститути, консер­ваторії, академії, університети та інші.

Для вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації:

1. - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти;

2. - коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти;

3. і IV рівні (залежно від наслідків акредитації") - інститут, консерваторія, академія, університет.

Післядипломна освіта (спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів) сприяє одержанню нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої у закладі освіти і досвіду практичної роботи, поглибленню професійних знань, умінь за спеціальністю, професією.

До закладів післядипломної освіти належать: академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати; підрозділи вищих закладів освіти (філіали, факультети, відділення та інші); професійно-технічні заклади освіти; відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.

Для самоосвіти громадян державними органами, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян, громадянами створюються відкриті та народні університети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби, теле-, радіонавчальні програми тощо.

4. Нові типи навчальних закладів: ліцеї, гімназії, колегіуми, спеціалізовані

школи, навчально-виховні комплекси, навчально-виховні об'єднання. Приватні

школи. Авторські школи в Україні.

Загальноосвітні загальноосвітні навчальні заклади можуть функціонувати як ліцеї, гімназії, колегіуми, навчально-виховні комплекси, навчально-виховні об'єднання.

Нові типи навчальних закладів - мають за мету готувати національну інтелектуальну

еліту.

Частина обдарованих учнів після закінчення початкової школи може вступати до закладів для обдарованих дітей - гімназій (середнього загальноосвітнього навчального закладу

2-3 ст.), яких стає сьогодні дедалі більше. Гімназії формують свій зміст освіти - гуманітарного чи природничого спрямування.

Гімназія — загальноосвітній навчальний заклад 2-3 ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю. Вони значно розширюють гуманітарну і загально­культурну підготовку, поглиблюють вивчення іноземних мов; мають 7 класів, які відповідають 5-1 класам загальноосвітньої ніколи. До гімназії зараховуються учні на конкурсній основі після закінчення 3-4 класів школи. Можуть бути гімназії з 1 по 5 клас із прогімназійними 1-4(3) класами.

Ліцей - загальносвітній навчальний заклад 3 ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою. Він забезпечує учням освіту понад державний освітній рівень, здійснює науково-практичну підготовку талановитої молоді. Ліцеї надають розширену математичну, природничу-наукову та технічну підготовку. Вони мають 3 класи (9-11). Учнів зараховують на конкурсній основі після закінчення 8-го класу. До ліцею вступають діти, які виявили здібності і хотіли б продовжити навчання у вузі.

Як і гімназії ліцеї мають різне спрямовування - гуманітарне, технічне, приодничо- агрономічне тощо. Окремі з них можуть забезпечувати й певну професійну підготовку, скажімо, у сфері інформатики, агрономії і т.д. Вони працюють за індивідуальними навчальними планами і програмами, які розробляють викладачі, працівники ВНЗ, науково-дослідних установ на підставі типових навчальних планів і програм.

Затверджують ці документи органи народної освіти.

Престижними в Україні є, наприклад, ліцеї Київського національного університету імені Тараса Шевченка — гуманітарнй (1991), що народився разом із утвердженням української державної незалежності, і фізико-математичний, створений на базі університетської фізико- математичної школи; обидва - яскраво вираженого академічного спрямування.

Колегіум - загальноосвітній навчальний заклад 3 ст. філалогічно-філофського, культурно-естетичного профілів. До системи освіти України ці заклади увійшли на

початку 90-их років минулого століття. Найвідоміший з них - Києво-Могилянський колегіум.

Коледж - повний триступеневий (1-2 ст.) середній загальноосвітній навчальний заклад для обдарованих дітей. Вперше виник у столиці 1993 р. на базі СШ № 272. У 1996 році Українському колежу було присвоєно ім'я В.Сухомлинського.

Ці заклади можуть бути державними і приватними, одно- та багатопрофільними для дітей із добре забезпечених сімей.

Для того, щоб задовольнити освітні потреби населення, створюються навчально- виховні комплекси "школа-дитячий садок", школи та групи продовженого дня. Для розвитку здібностей, обдаровань і талантів дітей діють також профільні класи з поглибленим вивченням предметів, з метою початкової допрофесійної підготовки - спеціалізовані школи, школи -центри, школи-комплекси, різні типи навчально-виховних об'єднань.

Дедалі поширенішими стають авторські школи, школи-родини, козацько-лицарські школи тощо, які дають змогу гнучко і швидко пристосовуватися до зростаючих потреб суспільства в освітянській сфері, враховуючи перспективи соціально-економічного розвитку України. Запроваджуються авторські навчальні програми з базовим державним компонентом змісту освіти й одночасно реалізуються нові, іноваційні підходи в навчанні.

АВТОРСЬКА ШКОЛА — оригінальна загальнопедагогічна, дидактична, методична чи виховна система, опрацьована з урахуванням надбань психології, педагогіки, вікової фізіології та інших наук, вітчизняного й зарубіжного педагогічного досвіду, яка реалізується під керівниц­твом чи за участю її автора (авторів) принаймні в одному навчально-виховному закладі. Як правило, А. ш. є іменною (наприклад, школа В. О. Сухомлинського, школа М. П. Гузика тощо). Однак часто такі школи виокремлюють і за узагальненою назвою філософської, соціо­логічної, психолого-педагогічної ідеї, покладеної в основу навчально-виховної системи ("Школа розвиваючого навчання", "Школа діалогу культур" тощо). А. ш. є одним із типів експериментального майданчика.

ПРИВАТНІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ — загальноосвітні і спеціальні навчальні заклади, які належать приватним особам, благодійним, освітнім, релігійним та іншим організаціям. До 1918 в Україні були приватні однокласні й двокласні училища, прогімназії, гімназії, пансіони тощо. З 1918 по 1990 всі школи в Україні були державними. Згідно з законом України "Про освіту" почали створюватися приватні навчальні заклади. В США, Канаді, Японії, країнах Західної Європи, Латинської Америки та ін. П. н. з. займають значне місце в системі народної освіти.

АЛЬТЕРНАТИВНІ ІНКОЛИ (від лат. — інший), "вільні школи" — у країнах Західної Європи і США неповні й повні середні школи, які діють паралельно або замість звичайних шкіл і забезпечують освіту, альтернативну за змістом або за формами й методами роботи з учнями. Виникли наприкінці 60-х років XX ст. в рамках антиавторигарних педагогічних рухів. Завдання А. ш. — забезпечити індивідуалізацію й диференціацію вивчення великої кількості елективних предметів і курсів за допомогою спеціалізованої навчальної бази й методів роботи. Існує понад 10 типів таких шкіл: "відкриті школи", "школи без стін", "навчальні центри", "магнітні школи", "навчальні парки", "вуличні академії" тощо.

Постійно урізноманітнюється структура освіти на різних рівнях, збільшуються можливості вибору й повноцінної реалізації бажань та інтересів кожної дитини.

ЛІЦЕЙ, лікей — 1) Давньогрецька філософська школа в Афінах, заснована Арістотелем 335 до н. е. Існувала близько восьми століть. Назва — від храму Аполлона Лікейського, поблизу якого містилася школа. 2) Тип середнього загальноосвітнього навчального закладу в ряді країн Західної Європи, а також у деяких країнах Латинської Америки й Африки. 3) В Російській імперії — становий привілейований середній і вищий навчальний заклад для дітей дворян, який готував державних чиновників усіх відомств. В Україні існували Кременецький ліцей, Рішельєвський ліцей в Одесі і Ніжинський ліцей. Після 1990 в Україні Л. — освітній заклад, який здійснює освітню діяльність на основі загальноосвітніх програм середньої (повної) загальної освіти й дає учням загальну середню освіту з поглибленим вивченням ряду предметів, як правило, природничо-наукового й технічного профілів і допрофесійною підготовкою. Ліцей організується як заклад II і III ступенів освіти, а також як самостійна ланка III ступеня освіти. Прийом учнів до ліцею здійснюється на конкурсній основі. Строки навчання — 7—8 років або 2—3 роки залежно від встановленої засновником структури.

ГІМНАЗІЯ (від грец. — гімнасій) — середній загальноосвітній навчальний заклад; звичайно з яскраво вираженим гуманітарно-філологічним ухилом. Термін "Г.^и запозичено зі Стародавньої Греції (див. Гімнасій). Вперше Г. була названа середня школа, відкрита у Страсбурзі в 1538. У XVI—XVIII ст. Г. почали виникати в багатьох містах Німеччини. Навчання в них відзначалося крайнім формалізмом. В XIX ст. Г. називалися середні школи для хлопчиків в Австро-Угорщині, Болгарії, Голландії, Греції, Данії, Німеччині, Росії, Сербії і німецьких кантонах Швейцарії. Першими чоловічими Г. в Україні були Полтавська й Одеська (1804), Чернігівська, Новгород-Сіверська, Харківська й Катеринослав­ська (1805), Київська (1809). У 60-х роках XIX ст. засновані жіночі Г. Існували три типи Г.: класичні з вивченням двох давніх мов, класичні з вивченням латинської мови й реальні без вивчення давніх мов (з 1871—реальні училища). В 1914на території України було близько 340 чоловічих і жіночих гімназій та 41 реальне училище. З 1990 в Україні почалося перетворення окремих середніх шкіл на гімназії. Сьогодні гімназія — загальноосвітній заклад, який здійснює освітній процес, реалізує загальноосвітні програми середньої (повної) загальної освіти, даючи, як правило, учням загальну середню гуманітарну освіту поглибленого типу з вивченням двох-трьох іноземних мов, стародавніх мов, античної й зарубіжної літератури історії мистецтв. Гімназії можуть мати } своєму складі всі ступені освіти або лише II і III ступені. Гімназії приймають учнів у віці 6—7 і 10—11 років згідно зі статутом гімназії на основі конкурсного відбору здібних і найбільш підготовлених дітей до засвоєння загальноосвітніх програм поглибленої гуманітарної освіти. Строк навчання в гімназії — 11—12 років або 7—8 років залежно від встановленої засновником структури.

КОЛЕГІУМ (лат. букв. —товариство, братство, співпраця) — закритий середній, подекуди вищий навчальний заклад у XVI—XVIII ст. в Західній Європі. В Україні К. здебільшого відкривали єзуїти для поширення католицької віри. Навчання велося латинською мовою й мало виразне релігійне спрямування. Крім католицьких, в Україні також були поширені православні К. Широковідомі Києво-Могилянська колегія (див. Київ- ська академія), Харківський колегіум (заснований 1721 в Бєлгороді), Чернігівський колегіум і Переяславський колегіум. В Україні К. були також у Вінниці, Гощі, Львові, Луцьку, Тернополі та інших містах. У ході освітніх реформ XIX ст. в К. почали вивчатися нові предмети, допускалася рідна мова. Термін "К."почав означати інший, переважно світ­ський тип навчального закладу.