32. 1. Таємні організації декабристів.

На початку XIX століття в Росії пожвавилася суспільно-політичне життя. Провідну роль у ній грали дворянські реформатори. Підйом суспільно-політичного руху обумовлювався економічним і політичним розвитком Росії. Після Вітчизняної війни 1812 року в країні збереглося панування феодально-кріпосницьких відносин, які гальмували розвиток Росії. Хоча кріпосницька Росія і відставала у своєму розвитку від передових країн Європи, в ній почав назрівати криза феодально-кріпосницького ладу і продовжували розвиватися капіталістичні відносини. У цих умовах передові представники дворянства виступали за знищення кріпацтва і самодержавства, які, на їхню думку, були головними причинами відсталості Росії.

Останні роки правління Олександра I показали, що уряд не має ні сил, ні бажання вирішувати питання, поставлені всім ходом історичного розвитку країни. З цього часу починається протистояння реакційної влади і суспільства, що прагне до змін: обмеження самодержавства, скасування кріпосного права.

Великий вплив на формування визвольних ідей декабристів надав підйом патріотизму народних мас під час Вітчизняної війни 1812 року. Народ, який виніс на своїх плечах весь тягар війни, продовжував залишатися в кріпацтва. Завдяки закордонним походам російської армії в 1813-1815 рр.., У складі якої знаходилися багато майбутніх декабристи, останні познайомилися з революційними ідеями, з новим політичним мисленням. Передові ідеї набули поширення в Росії тому, що тут вже був підготовлений грунт для їх сприйняття.

В1816 році в Петербурзі була створена перша організація дворянських революціонерів «Союз порятунку». Засновниками цього товариства стали офіцери О.М. Муравйов і І.Д. Якушкін, С.П. Трубецькой, брати М.І. і С.І. Муравйови-Апостоли. Товариство об'єднало у своїх лавах близько 30 осіб. Основним завданням «Союзу» була ліквідація кріпосного права і встановлення в країні конституційної монархії. Суспільство мало намір з допомогою армії здійснити революційний переворот. Замкнутість «Союзу» і невизначений характер діяльності гальмували його розвиток. Учасники не мали одностайної думки з питання про майбутній державний устрій Росії і шляхи досягнення поставленої мети.

У 1817 році «Союз» прийняв постанову про реорганізацію товариства. Його наступником став «Союз благоденства», утворений в 1818 році. До організації передбачалося залучити більше нових людей-дворян, купців, представників духовенства, селян. Організаторами «Союзу» були: О.М. Муравйов, Н.М. Муравйов, С.П. Трубецькой, Матвій та Сергій Муравйови-Апостоли. Незабаром був розроблений статут - «Законоположення Союзу благоденства», що представляє собою політичну програму суспільства. Головна мета програми - знищення самодержавства і скасування кріпосного права. Здійснити революційний переворот планувалося через 20 років. З членами «Союзу» підтримували дружні зв'язки А.С. Пуііаш і А.С. Грибоєдов.

Перетворювальні устремління «Союзу» не зустріли відгуку з боку уряду. Розчарування у владі ставало все сильніше, і в 1821 р. радикально налаштовані члени «Союзу благоденства» організовують його розпуск, щоб позбутися «миролюбно» налаштованих, хто вагається, випадкових людей і повернутися на шлях революційної боротьби.

У 1821-1822 рр.. на основі «Союзу» виникли нові декабристські організації - «Південне товариство» в Україну, на чолі з П.І. Пестелем, і «Північне товариство» в Петербурзі, яке очолив Н.М Муравйов. Обидва суспільства тісно взаємодіяли один з одним і розглядали себе, як частини однієї організації. До 1823 році в «Південне товариство» були представлені Тульчинська, Каменська та Васильківська управи. Товариство возглавлялось Директорією, в яку були обрані П.І. Пестель, А.П. Юшневський та інші.

«Північне товариство» було організовано в 1822 році. У його керівне ядро ​​увійшли Н.М. Муравйов, С.П. Трубецькой, Н.І. Тургенєв, М.С Лутт. На чолі суспільства стояла Дума, в яку входили М. Муравйов, С. Трубецькой, Є. Оболенський.

Основною діяльністю товариств була розробка конституційних проектів і підготовка планів їх реалізації.