2. Недоліки існуючої практики надання адміністративних послуг.

2. Недоліки існуючої практики надання адміністративних послуг.

Сучасна вітчизняна організація надання адміністративних послуг з погляду зручності для приватних осіб характеризується багатьма вадами об’єктивного та суб’єктивного характеру. Окремі вади мають легітимізований характер, тобто є законними з погляду законодавства:

1* адміністративні органи розпорошені територіально, тож їх відвідування вимагає від приватної особи витрачання значних зусиль та ресурсів;

2* у більшості органів встановлено обмеження щодо днів та годин прийому громадян, причому далеко не завжди з урахуванням критерію зручності для приватних осіб;

3* відсутня достатня інформація про порядок отримання послуг;

4* строки, встановлені для надання деяких послуг, є необгрунтовано тривалими;

5* наявне суперечливе правове регулювання, особливо локального рівня, та неналежне правове регулювання процедурних питань;

6* поширене фактичне примушування приватних осіб до отримання супутніх платних послуг (на зразок ксерокопіювання, консультування тощо*, сплати "благодійних" внесків, оформлення відносин через "договори".

 

Головною вадою суб’єктивного характеру є ставлення до приватної особи як до прохача, орієнтація не на сприяння в задоволенні запиту особи, а на формальне дотримання правил. Тому найважливішим завданням реформи та впровадження доктрини послуг є саме зміна ставлення влади до особи.

Переважна більшість незручностей створюється власне адміністративними органами, оскільки неналежно виконуються вимоги законодавства. Серед найпоширеніших типових порушень законодавства про надання адміністративних послуг:

1* вимагання документів, не передбачених законодавством, або у формі, не передбаченій законодавством (наприклад нотаріально посвідчених копій документів*;

2* порушення строків надання окремих видів послуг.

Начало формы

Конец формы

3. Плата за адміністративні послуги

 

3. Плата за адміністративні послуги

Вимагає впорядкування проблема оплатності адміністративних послуг. Сьогодні за адміністративні послуги стягується державне мито, податкові збори чи інші форми платежів, у тому числі "завуальовані" види оплати адміністративних послуг, коли кошти йдуть не до державного чи місцевого бюджетів.

За загальним правилом, адміністративні послуги повинні бути платними, тому що:

1* це справедливо, адже одні особи не звертаються за певними послугами жодного разу в житті, тоді як інші звертаються регулярно;

2* це може запобігати корупції, адже "безкоштовна невизначеність" змушує шукати шляхи для позазаконної визначеності;

3* плата за послуги може бути дієвим інструментом для стимулювання службовців надавати послуги якісно в разі, якщо від цих коштів залежатиме фінансування відповідно адміністративного органу та преміювання службовців.

 

Безоплатними повинні бути послуги:

1* у справах державного пенсійного та соціального забезпечення;

2* у справах, які безпосередньо стосуються реалізації основних прав і свобод людини.

Безоплатними можуть бути послуги у випадках, коли їх ціна настільки низька, що плата за них не виправдовує витрат, пов’язаних з її стягненням.

Плата за адміністративні послуги повинна визначатися:

1* законом або в порядку, встановленому законом;

2*у фіксованому розмірі;

3* як правило, на основі собівартості надання даного виду послуг;

4* з обов’язковим проведенням попередніх консультацій з громадськістю (майбутніми споживачами послуг*.

 

Розмір плати за адміністративну послугу може бути вищим за собівартість її надання в разі, якщо:

1* це пов’язано з підвищеними вимогами особи (наприклад за терміновість*;

2* користувачі таких послуг у перспективі отримуватимуть надприбутки, а самі послуги вступають у певний "конфлікт" з інтересами суспільства (наприклад у разі надання дозволу на діяльність у сфері азартних ігор*.

 

Може бути щонайменше два механізми оплати адміністративних послуг. Якщо розмір плати невисокий, а ймовірність прийняття негативного рішення незначна, то оплата може здійснюватися перед або разом із поданням заяви на отримання адміністративної послуги.

Якщо ж розмір плати за послугу високий, а дискреційні повноваження (можливість розсуду* органу широкі, варто, щоб плата вносилася після прийняття позитивного рішення. У таких випадках можна стягувати окремо плату за витрати на провадження. У наших умовах доцільно, щоб величина цього платежу також визначалася централізовано, у фіксованому розмірі. Адміністративних послуг з таким порядком оплати повинно бути якнайменше.

Для оплати послуги соціально-вразливими категоріями громадян повинні використовуватися механізми адресної допомоги або компенсацій, але не пільги.