3.Гіпотеза про раціональну поведінку господарюючих суб’єктів.

Головна поведінкова передумова — гіпотеза про  раціональну поведінку економічних суб'єктів.//Раціональна поведінка - намагання досягти максимальних  результатів за наявних  обмежень.  В мікроекономічному аналізі припускають, що індивіди максималізують корисність, фірми — прибуток, держава — суспільний добробут.//?? формування гіпотези щодо взаємодії ключових змінних та прогнозування реальних економічних подій; //Гіпотеза - попередній, неперевірений практикою  принцип, що спирається на спостереження, умоглядні висновки, логіку або інтуїцію. Сформульовані гіпотези правлять економістові за орієнтир при доборі та систематизації емпіричних даних.//перевірка гіпотези методом зіставлення передбачення та події, що відбувалась.//У мікроекономіці використовують моделі двох типів: оптимізаційні  та рівноважні. //Оптимізаційні моделі - застосовують при дослідженні поведінки окремих економічних суб'єктів.//Основний метод - граничний аналіз, розроблений теорією маржиналізму.//Маржаналізм — теорія, що вважає економіку системою взаємозв'язаних господарюючих суб'єктів, а всі економічні процеси пояснює за допомогою використання граничних (тах або тіп) величин, які характеризують не стільки сутність явищ, скільки їх кількісну зміну.

Головні категорії маржиналізму:

* гранична корисність;

* гранична продуктивність;

* граничні витрати;

* гранична вигода та інші.

Економічні суб'єкти в процесі прийняття раціональних рішень зіставляють

граничні витрати та граничну вигоду.//Рівноважні моделі використовуються при дослідженні взаємовідносин між економічними суб'єктами.

4. Основні види виборів, що їх здійснюють господарюючі суб’єкти, координація виборів.

5. Крива виробничих можливостей та необхідність здійснення вибору. Ефективність використання ресурсів згідно Паретто.

Крива виробничих можливостей – лінія, що показує всі максимально можливі комбінації виробництва двох товарів за фіксованого використання ресурсів та даного рівня розвитку технології.

Концепція ефективності конкурентної ринкової системи базується на понятті „ефективності за Парето”. Ефективність за Парето (Парето-оптимум) означає, що ресурси розподілені оптимально, якщо ніхто не може покращити свого становища, не погіршуючи становища іншого.

Основним критерієм ефективності за Парето є наявність або відсутність розтрати ресурсів. Парето-оптимальними є розподіли, за яких будь-які подальші вигідні зміни неможливі.

Межа можливих корисностей – модель економіки з двома економічними суб’єктами, які розподіляють між собою обмежений обсяг благ.

6. Методи мікроекономіки. Позитивна та нормативна мікроекономіка. Функції мікроекономіки

Методи:Порівняльний аналіз,Синтез, Індукція, Дедукція,Наукова абстракція, Аналогія, Графічне зображення, Моделювання.

Функції мікроекономіки:– пізнавальна;– практична;– виховна;– прогнозна.1. Пояснення явищ, які спостерігаються. Будь-яка наука має свої теоретичні постулати як вихідні позиції, взяті за аксіоми. Скажімо, для математики це — поняття точки, відштовхнувшись від якого мозк визначити, що таке лінія, площина, фігура тощо. Для мікроекономіки такою "точкою" є теза, що при виборі варіантів поведінки економічні суб'єкти ма­ють на меті максимізацію свого зиску. Звичайно, у яситті ми зустрічаємося з ірраціональною поведінкою суб'єктів. Однак її можна розглядати як відхилення від норми. Більшості господарюючих суб'єктів влас­тива раціональна поведінка.Зиск може бути як поточним, так і перспектив­ним. Для економічного життя характерна супереч­ність між поточним та перспективним зиском, що на­зивається "ефектом Робін Гуда". Грабуючи багатих купців та роздаючи їхнє майно бідним, Робін Гуд по­ліпшував життя бідних. Однак, зрештою, купці вза­галі припинили постачання товарів у цю місцевість, що призвело до різкого зростання гіди та погіршення життя бідних.

2. Прогнозування поведінки економічних суб'єк­тів. Результативність реалізації цієї функції мікро­економіки залежить від точності вихідних положень, які покладено в основу прогнозу. Ними є сформульо­вані під час досліджень економічні закономірності. Користуючись закономірностями, вивченими в курсі мікроекономіки, для прогнозування поведінки еконо­мічних суб'єктів, потрібно розуміти, що ці закономір­ності діють як тенденції і не обов'язково спрацьову­ють у кожному конкретному випадку.Пояснення економічних явищ та прогнозування поведінки належать до так званого позитивного аналізу. До мікроекономічних проблем можна під­ходити також з позиції нормативного аналізу, що передбачає оцінку правильності чи неправильності дій і відповідає на запитання "як має бути?". Од­нак такий підхід тісно пов'язаний з економічною політикою і виходить за рамки завдань навчального курсу мікроекономіки.

Позитивна еко­номічна теорія — доктрина позитивізму в економічній теорії, згідно з якою аналіз окремих економічних явищ або процесів та національної економічної системи загалом не має набувати ха­рактеру оціночних суджень, отже, дається без оцінок ученого з погляду справедливості або несправедливості (тобто з погляду різних, типів інтересів), без рекомендацій, як здійснювати еко-

номічну політику тощо. При цьому констатуються загальновідомі факти у такій, наприклад, формі: збільшення витрат виробництва зумовлює зростання цін на товари і послуги.

Оціночні судження, на думку представників позитивізму, може давати лише нормативна економічна теорія.

Позитивізм як філософія економічної науки значною мірою притаманний сучасній "економікс". Це виявляється, по-перше, у переважанні функціонального підходу замість причинно-наслід- кового, по-друге, у домінуванні кількісних характеристик еконо­мічних явищ і процесів замість якісних (свідченням цього є над­мірна перевантаженість графіками, елементарними формулами, математичними моделями тощо), по-третє, у гіперболізації кон­цепції граничної корисності. Крім того, позитивна економічна теорія служить інтересам пануючого класу.