Порівняльний аналіз п’ятої і Шостої

Рамкових Програм Європейського Союзу

Відмінності	П’ята рамкова програма (1998-2002)	Шоста рамкова програма (2002-2006)
Ключові моменти	• Вплив на соціальні та економічні завдання; • Підхід до вирішення проблем; • Мережі навчання і секторів суспільного життя: — ключові дії	• Реалізація (здійснення) європейської дослідницької галузі; • Підвищення ефективності шляхом фокусування та інтеграції європейських досліджень; • Міцний зв’язок з національними, регіональними та іншими європейськими ініціативами
Структура	Матриця: • чотири вертикальні тематичні програми, включаючи інфраструктурну діяльність; • три горизонтальні програми: — міжнародна роль; — інновації і 8МЕ; — людський потенціал і соціо-економічна база знання	Три групи дій: • Фокусування та інте­грація досліджень спільноти (з 7 тематичними пріоритетами і специфічною діяльністю, у т. ч. 8МЕ та міжнародна кооперація); • Структурування ЕКА (з інноваціями, людськими ресурсами, інфраструк-турною діяльністю); • Зміцнення основ ЕКА.
Стратегії	Ключові дії: • спільні зусилля різних проектів, включаючи стейкхолдерів; • тематичні мережі	• Інтегровані проекти (також довготермінові, високий рівень управлінської автономії) • Мережеві переваги (довгострокові та багатопрофільні цілі, високий рівень управлінської автономії • Програми спільного виконання (національні і регіональні програми) • Для 8МЕ також колективні дослідницькі проекти, що виходять за межі промислових асоціацій та груп
Участь	• Асоційовані країни-кандидати за особливими умовами	• Асоційовані країни-кандидати за однаковими умовами
Правила	• Принцип фінансування: – прийнятні витрати • Переважно передбачений контроль	• Дотація усіх бюджетів чи дотація інтеграції • Переважно контроль за діями і фактично здійснюваний контроль • Надійність спільного фінансування партнерів • Обмін у співпрації партнерські рішення
Бюджет	14,96 млн євро 4 % від загального бюджету ЄС (1999)	17,5 млн євро 3,9 % від загального бюджету ЄС (2001)

Пріоритетним напрямком цієї програми стала реалізація Програми "е-Європа" та відповідних Планів дій "е-Європа 2002" та "е-Європа 2005". (Ці плани дій, програма та її основні складові буде детально розглянуто у розділі "Електронний уряд: проблеми і пріоритети)".

На закінчення розгляду наведемо основні напрямки державної політики Європейського Союзу щодо формування інформаційного суспільства:

• спільний підхід Співтовариства до побудови інформаційного суспільства;

• державне регулювання інформаційної сфери;

• здійснення Програми та План дій "е-Європа";

• Інтернет;

• захист даних;

• авторське право і суміжні права;

• електронна торгівля;

• цифрові мережі з наданням комплексних послуг;

• супутниковий зв’язок;

• радіочастоти;

• телезв’язок і ринок інформаційних послуг;

• ліцензії;

• стандартизація;

• європейські угоди щодо мереж;

• системи платежів;

• телефонія.

Література

1. Окинавская хартия глобального информационного общества.

2. Организация Обьединенных Наций. Отчет зкспертной группы по информационным и телекоммуникационным технологиям. Нью-Йорк, 17-20 апреля 2000 г.

3. Всемирная встреча на высшем уровне по вопросам информационного общества (Женева, 2003 – Тунис, 2005). Проект Плана действий

4. Глобальная инициатива по преодолению информационного неравенства. ООН.

5. Резолюція № 1 "Вплив нових комунікаційних технологій на права людини і демократичні цінності". (П’ята Європейська конференція міністрів з політики у сфері засобів масової інформації. – Салоніки. – 11-12 грудня 1997 р.

6. Рекомендация № Е (99) 1 Комитета министров государствам – участникам Совета Европы по стимулированию плюрализма в средствах массовой информации.

7. Декларация о европейской политике в области нових информационных технологий Будапешт. – 6-7 мая 1999 года.

8. Дрожжинов В., Широков Ф. Европейский путь построения информационного общества.

9. Вартанова Е. Информационное общество в стратегии Европейского Союза.

10. Зуев С.Е. Измерения информационного пространства (политики, технологий, возможности).

11. Мелюхин И.С. Информационное общество и государство.

12. Почепцов Г.Г., Чукут С.Л. Інформаційна політика: Навч. посіб. – Ч. 1. – К.: УАДУ, 2002. – 96 с.