Ландшафт Бойківщини
У Турківському регіоні територія Бойківщини у географічній зоні Українських Карпат обмежується висотами 500—1400 м н.р.м. Поверхню утворюють гірські масиви: низькі — Верхньодністровські Бескиди (у верхній течії Дністра) та Турківська Верховина, середні — Сколівські Бескиди і Верховинський Вододільний хребет, на якому неподалік від села Верхнє Гусне є найвища вершина Бещад — Пікуй (1408 м н. р. м.).
Рельєф Сколівського району гористий. Всю його центральну частину займають Сколівські бескиди, що складаються з ряду хребтів: сколівського, парашки, манмальстальського, зелем'янського та ін. Висота хребтів 900-1000 м. окремі вершини досягають 1300 м (парашка - 1271 м, тростян - 1235 м, писана - 1236 м).
На південний захід від лінії Турка — Славське ландшафт Скибових Карпат помітно міняється—переходять у низькогірну лісо-лучну зону. Ця центральна знижена частина гірської системи Карпат простягається від сапсько-ужоцької до лімницько-тересвовської вододільних меж. На заході вона пайширша і звужується в південно-східному напрямку. Центральну, найвищу смугу бойківської Верховини становить вододільний хребет, що розділяє річкові системи басейнів Дністра і Тиси, а на заході, при витоку ріки Сан,— ще й басейну Балтики. [1, с.-30]
Бойківській частині гірської системи Карпат властива особливо чітко виражена смугова будоване мовним структурним елементом бойківських Карпат є фліш — потужні осадові товщі мілководних морських відкладів, що утворилися протягом мільйонів років в умовах безперервних коливних рухів морського дна. Вони складені ритмічним перешаруванням пісковиків, глин, мертелів і рідше грубоуламкових порід — конгломератів. Пісковики в багатьох місцевостях Бойківщини виступають і на поверхню у вигляді імпозантних скельних масивів.
2.2 Водні ресурси Бойківщини
Важливим орографічним компонентом є багата річкова система бойківської частини Карпат. Русла рік, річок і численних потоків пролягають уздовж і впоперек гірських хребтів. Протікає ряд таких річок, найбільшими з яких є Дністер, Опір, Стрий, Сян.
Дністе́р — річка на південному заході України та у Молдові (частково на кордоні обох країн). Виток річки — на північних схилах Українських Карпат (гора Розлуч біля села Вовчого Турківського району Львівської області), на висоті близько 1 000 м над рівнем моря. При впадінні в Чорне море утворює Дністровський лиман. Одна з найбільших річок України У верхній частині — типова гірська річка, з V-подібною глибокою (80-100 м) долиною, ширина річища до 40 м. Пробивається на північ між стрімкими скелястими берегами. Вийшовши на рівнинні простори, нижче міста Галич, спочатку тече заболоченою долиною, шириною до 13 км, а потім врізається в Подільське плато. У нижній течії ріка має рівнинний характер. Довжина ріки — 1 362 кілометри. У середній течії долина Дністра неширока, звивиста, багата на мальовничі краєвиди. Заплава Дністра розчленована численними протоками і старицями, у гирлі заросла очеретом (Дністровські плавні), ширина долини біля гирла — 16—22 км.
Гірська й передгірська частини басейну Дністра займають 9% його площі. Тут найгустіша річкова мережа з переважанням правих приток (Бистриця, Стрий, Свіча, Лімниця тощо). Живлення Дністра — мішане, з переважанням снігового. Характерні весняна повінь і осінні дощові паводки. Льодовий режим нестійкий.
О́пір — річка в Україні, в межах Сколівського району Львівської області. Права притока Стрию (басейн Дністра). Довжина 58 км. Площа сточища 843 км². Середній похил річки 10,4 м/км. Долина V-подібна, в нижній течії завширшки 150—300 м. Заплава двобічна, іноді однобічна, завширшки від 30—80 до 425 м. Береги круті, зрідка заболочені. Річище кам'янисте, завширшки від 10—30 до 80 м, завглибшки від 0,2 до 1,2 м. Дно, як правило, вистелене галькою карпатських пісковиків. Використовується на водопостачання населених пунктів й зрошення сільськогосподарських земель.
Опір бере початок на східному схилі гори Великий Яворник (Вододільний хребет), на південь від села Опорець. Тече між горами Сколівських Бескидів переважно на північний схід та північ. Впадає до Стрию між смт Верхнє Синьовидне та селом Межиброди.
У річку впадає 8 невеликих річок і 31 потічок загальною довжиною 94,3 км, площею 21,9 га. Праві: Кам'янка, Чудилів, Павлів, Гребеновець, Зелем'янка, Цигла, Рожанка, Славка, Хоминський, Писарівна, Опорець. Ліві: Закути, Лавочанка, Дубрівка, Орява, Яхистів, Головчанка, Ровина.
Стрий — річка в Україні, в межах Сколівського, Турківського, Дрогобицького, Стрийського та Жидачівського районів Львівської області. Права притока Дністра (басей Чорного моря). Довжина річки 232 км, площа басейну 3060 км2. Похил річки 3,2 м/км. Річище дуже звивисте, часто розгалужене, на кам'янистих ділянках порожисте. Ширина річища від 10—30 м у верхній течії і до 150 м у пониззі. Пересічна глибина 0,5—1 м, максимальна — 2,5—2,8 м. У Карпатах річка має гірський характер і вузьку долину, береги заліснені хвойними і мішаними лісами; у Передкарпатті річка носить частково рівнинний характер. Заплава в середній та нижній течії двобічна, у пониззі подекуди заболочена.
Живлення дощове та снігове. Для річки характерні весняна повінь та літньо-осінні паводки (іноді взимку). Середня витрата води за 17 км від гирла — 45,2 м3/сек, максимальна — 890 м3/сек. Льодостав переважно з кінця листопада до середини березня. Стрий бере початок в Українських Карпатах, між північно-західними схилами г. Явірник, що на Верховинському Вододільному хребті, та південно-східною частиною хребта Бердо. Тече спершу на захід, далі — на північ, північний схід, схід та південний схід, у середній та нижній течії — переважно на північний схід, у пригирловій ділянці — на схід. Впадає у Дністер за 10 км на схід від Жидачева. Найбільша притока — Опір; інші притоки — Сможанка, Гуснянка, Либохора, Гнила, Ропа, Завадка, Яблунька, Ясінка, Східничанка, Рибник, Крушельниця, Велика Річка, Стинавка, Жижава, Тейсарівка. Місце злиття річок Стрий (зліва) та Дністер (справа) на захід від міста Ходорова. Вздовж річки — багато населених пунктів, у тому числі міста: Турка, Стрий, Жидачів.
Сян — найбільша карпатська притока Вісли. Довжина 444 км, сточище — 16 780 км.2. Прикордонний знак номер 224 нa українсько-польському кордоні з інформаційною табличкою, що повідомляє про витоки Сяну (49°00′10″ пн. ш. 22°52′30″ сх. д. (G)Координати: 49°00′10″ пн. ш. 22°52′30″ сх. д. (G)) Починається на межі Високого і Середнього Бескиду біля Ужоцького перевалу на висоті 843 м, далі перетинає Середній Бескид (творить кілька повздовжніх долин і закрутів), Сяніцьку улоговину і підгір'я, змінює напрям з північного на східний і після Перемишля тече на північний захід у широкій долині по Надсянській низовині; нижче Сандомира впадає до Вісли. Спадок від 8‰ в джерельній частині до 0,5‰ на передгір'ї і 0,25% на Надсянській низовині. Живлення головним чином снігове та дощове. У пониззі (90 км) судноплавний. Головні притоки: Солинка, Ослава, Віслок (ліві); Вігор, Вишня, Шкло, Любачівка, Танва (праві). У гірській частині на Сяні збудовані водоймища — Солинське і Мичковське та ГЕС.