27.Царство Гриби.

Лишайники.

Вивчає наука –ліхенологія.

Відомо близько 20 тис. видів.

Будова. Це – комплексні симбіотичні організми. Вони складаються з двох компонентів: водорості і гриба. Водоростеву частину лишайника називають –фікобіонтом.

До складу лишайників входять представники Відділу Зелені водорості: требуксія, трентиполія(нитчасті), кладофора ( нитчасті, що сильно галузяться); Відділ Синьо –Зелені –носток (колоніальні); Відділ Жовто –Зелені входять лише в рідкісні тропічні лишайники. Водорість продукує необхідні для життя організму вуглеводи, які накопичуються у таломі у вигляді лихеніну.

Мікобіонти- грибова частина лишайника .До складу лишайника входять лише представники вищих грибів, зокрема Клас Сумчасті: дискоміцети та піреноміцети, та Клас Базидіальні-телофора. Гіфи гриба поглинають і утримують у собі воду, також необхідну для життя.

Лишайники оселяються навіть на склі і металах. Різноманітні форми їх можна спостерігати на скелях, поверхні грунту, корі стовбурів дерев. Особливо великі території вони займають у тундрі. Талом лишайника міститься не у самому субстраті, а на його поверхні. Лишайники здатні витримувати тривале зневоднення, під час якого їх життєдіяльність уповільнюється.

Талом лишайників утворений переплетеними гіфами гриба, між якими розташовані зелені або синьо-зелені водорості. Розрізняють 2 види талома:

1. Гомеомерний– більш давній і структурно примітивніший, коли клітини водорості розташовані без порядку або більш-менш рівномірно по всій товщі талома.

2. Гетеромерний – коли водорості скупчені в одному шарі, який називається гонідіальним або альгальною зоною. Зверху і знизу слань утворена гіфами грибів(інколи її називають корою), такі лишайники інколи знизу за допомогою гіфів гриба утворюють резини( гаусторіі) за допомогою яких фіксуються в субстраті.

Наростає талом дуже повільно. Він забарвлений у сіруватий, бурий, зелений, оранжевий, яскраво-жовтий або майже чорний кольори. Забарвлення залежить від специфічних пігментів(їх місять клітини водоростей), солей Fe, складу і концентрації різноманітних кислот, кількість яких у лишайників сягає 230.

За формою талома розрізняють такі лишайники:

• нитчасті – талом має вигляд ниток;

• накипні – талом у вигляді кірочок (кіркові) на скелях, деревах, грунті, наприклад - ксанторія , що має вигляд настінної розетки,

• листуваті – талом у вигляді листоподібних пластинок, прикріплених до рунту або дерев за допомогою ризин, що складаються з пучків гіфів наприклад - гіпогімнія, фісція , кладонія;

- кущисті – талом має вигляд більш або менш розгалужених кущиків, що досягають 12-15 см., наприклад -уснея так звані «бородаті лишайники», евернія – «дубовий мох», ягель -«оленячий мох», «ісландський мох».

Розмноження. Розмножуються лише вегетативно, найчастіше – шматочками талома, іноді – спеціалізованими утворами – соредіями та ізидіями.

1. Соредії – це мікроскопічні грудочки, які складаються ендогенно з 2 або кількох клітин одноклітинної водорості, обплетених гіфами гриба. Вони формуються у великій кількості переважно у зоні водоростей (гонідіальному шарі) у листуватих лишайників, рідше – у глибших шарах. Соредії висипаються на поверхню слані.

2. Ізидії – екзогенні нарости на поверхні талома. Вони також містять обидва компоненти лишайника. Соредії і ізидії поширюються вітром, водою, тваринами. Потрапивши у відповідні умови, дають початок новому талому.

Талом лишайника утворюється лишень у тому випадку, якщо гіфи гриба, що виросли із зооспор, зустрічаються з водорістю, яка відповідає цьому виду лишайника. Якщо ж потрібних водоростей немає, гіфи гинуть.

Господарське значення.

Лишайники мають неабияке народногосподарське значення. Вони є кормом для північних оленів. Їх використовують в медицині і парфюмерії. З деяких видів виготовляють хімічний індикатор – лакмус.