Рівень потенціалу виживання підприємства визначається:

• складом та сучасним станом ресурсного забезпечення функ­ціонування системи, яке використовує та обумовлює поточну конку­рентоспроможність підприємства;

• ступенем відповідності ресурсного потенціалу стратегічним ці­лям та завданням підприємства, наявністю стратегічних ресурсів, необ­хідних для генерування та впровадження стратегії виходу з кризи;

• спроможністю ресурсного потенціалу забезпечити стійкість господарської системи до негативного впливу зовнішнього середови­ща та внутрішню гнучкість (адаптованість) для використання позити­вних можливостей, які обумовлюються змінами в зовнішньому сере­довищі.

Виходячи із запропонованого тлумачення, потенціал виживання підприємства може розглядатися як функція (залежність) виду:

ПВ = F (РПВ, МР, ЗУ),

де РПВ - ресурсні передумови виживання підприємства;

МР - наявні перспективи та можливості його розвитку;

ЗУ - зовнішні умови бізнесу.

Визначені складові потенціалу виживання тісно взаємодіють між собою. Перша складова характеризує наявне ресурсне забезпе­чення діяльності, його відповідність стратегічним цілям та ринковим умовам функціонування, друга - внутрішні можливості до розвитку підприємства, удосконалення ресурсного забезпечення, третя - стан та очікувані зміни в зовнішньому середовищі, які впливають на перші дві складові потенціалу.

Кількісно рівень потенціалу виживання пропонується визначити в частках одиниці як комплексний відносний показник здатності під­приємства до виживання. Розрахунок рівня потенціалу пропонується здійснювати за моделлю:

РПВ = Ірпв * Імр * Ізу,

де Ірпв, Імр, Ізу – відповідно індекси складових по­тенціалу - ресурсних передумов виживання підприємства, наявних перспектив та можливості його розвитку, сприятливості зовнішніх умов бізнесу.

Якщо розраховане значення потенціалу виживання перевищує одиницю - підприємство можна вважати життєздатним; діапазон 0.7 - 1.0 свідчить, що виживання є сумнівним; якщо менше 0.7 - здат­ність до виживання відсутня.

2. Ресурсні передумови виживання підприємства та методологічні аспекти їх оцінювання

Початковим етапом дослідження потенціалу виживання підпри­ємства є дослідження стану та складу ресурсів, що є в його розпоря­дженні на момент оцінювання.

Класичним постулатом економічної теорії визнано, що для здій­снення виробничої діяльності підприємству потрібні фактори вироб­ництва, основними з яких є труд, капітал і земля (природні ресурси). Під виробничими факторами прийнято розглядати ресурси, які реально залучені до процесу виробництва, тобто "продуктивні ресурси".

Останнім часом до складу ресурсів фірми відносять також зда­тність до підприємницької діяльності, заповзятливість господарюю­чих суб'єктів. Хоча цей фактор не є уречевленим та кількісно визна­ченим, саме він відіграє вирішальну роль в успіхах фірми, обумовлює ефективність використання її матеріальних та фінансових ресурсів.

Другим постулатом економічної теорії є теза, що обсяг випуску продукції залежить не тільки від кількості факторів виробництва, але й від їх комбінації. Здатність ресурсів до комбінації визначається їх взаємозамінністю, яка окреслює межі заміщення одного фактора ви­робництва іншим. Ці межі обумовлюються науково-технічним про­гресом, рівнем технології, індивідуальними особливостями конкрет­ного виробництва.

Для характеристики ресурсів господарської системи мождиве використання таких термінів, як запас ресурсів та потік ресурсів. Під запасом фактора (ресурсу) розуміється його наявний обсяг, який фактично знаходиться в розпорядженні господарської системи. Потоком фактора (ресурсу) названо обсяг, який може бути залучено додатково до використання впродовж одного виробничого циклу.

Набула поширення і дефініція "ресурсний потенціал" підприєм­ства. За цим визначенням, до складу ресурсного потенціалу включаються запаси природних, матеріальних, фінансових, інформа­ційних ресурсів, а також працездатне населення як джерело попов­нення трудових ресурсів. За змістом цей термін використовується, на­самперед, для характеристики джерел ресурсів та можливостей май­бутнього розвитку виробничої системи в разі їх мобілізації.

Стан ресурсного потенціалу може бути описаний за допомогою кількісних та якісних характеристик. Кількісні характеристики необ­хідні для оцінки обсягів запасів ресурсів та швидкості їхнього зрос­тання. Використання якісних дає змогу дати часткову або комплексну оцінку споживчих якостей та ефективності використання окремих видів ресурсів.

Поняття комплексності застосовується для оцінки ступеня вико­ристання споживчих якостей окремих видів ресурсів у господарсько­му процесі, є підґрунтям для пошуку внутрішніх резервів підвищення ефективності системи без додаткового залучення ресурсів.

Система показників, які можуть використовуватися для характеристики ресур­сів підприємства та його ресурсних можливостей.

Основними елементами такої системи є:

• показники обсягу та складу ресурсів підприємства, що відбива­ють їхню видову (матеріально-уречевлену) та територіальну структуру;

• показники оцінки повноти використання окремих видів ресурсів (наприклад, коефіцієнт повноти використання, який розраховується як співвідношення обсягу фактично використовуваних ресурсів до наявного обсягу);

• показники взаємозамінності ресурсів (наприклад, коефіцієнт взаємозамінності одного ресурсу іншим, який характеризує питому вагу заміщення в загальному обсязі використання ресурсів);

• показники збалансованості складу ресурсів, які дають змогу ви­явити та оцінити кількісно необхідність структурних зрушень, надлишок та дефіцит окремих видів ресурсів (наприклад, коефіцієнт збалансованості складу ресурсів, рівень дефіцитності окремого ресурсу тощо);

• показники ефективності використання ресурсів (ресурсовіддача та ресурсомісткість обороту, можлива (або умовна) економія обсягу ви­користання ресурсів у зв'язку з підвищенням ефективності їх викорис­тання).

Найбільш коректна та адекватна оцінка наявності необхідних ре­сурсів може бути отримана на базі дослідження конкурентоспромож­ності підприємства, виявлення життєздатних конкурентів підприємс­тва та вивчення їхнього ресурсного потенціалу.