Розділ 1 теоретичні аспекти формування інформаційної системи управління персоналом на підприємстві

1.1. Поняття та сутність управління персоналом підприємства

Будь-яка модель управління підприємством базується на відповідній концепції. Тобто кожне підприємство має власну систему ідей, принципів, уявлень щодо мети його функціонування.

Відповідно до цього формується система управління підприємством, яку можна схематично можна відобразити на рис.1.1

Система управління персоналом є невід’ємною частиною управління всією організацією [46, с. 23].

Процес становлення нових економічних відносин обумовив появу нових теоретичних підходів щодо управління персоналом, критичне переосмислення цієї проблеми, і потребує вироблення адекватних сучасному рівню розвитку економіки підходів до вирішення завдань з управління персоналом.

У економічній літературі існують різні уявлення і точки зору на зміст процесу управління персоналом в умовах ринкових відносин.

Рисунок 1.1 - Спрощена схема системи управління підприємством

Так, В.П. Галенко вважає, що «управління персоналом – це комплекс взаємопов’язаних економічних, організаційних і соціально-психологічних методів, що забезпечують ефективність трудової діяльності і конкурентоспроможності підприємства» [5, с. 54].

На думку А.Я. Кібанова «управління персоналом – це формування і напрям мотиваційних установок працівника відповідно до завдань, що поставлені перед організацією» [18, с. 29].

У свою чергу, С.В. Шекшня [49, с. 45] визначає поняття «управління персоналом» як «...забезпечення організації необхідною кількістю працівників, що виконують необхідні виробничі функції. Ефективність управління персоналом визначається ступенем реалізації загальних цілей організації».

Е.В. Маслов вважає управління персоналом системною, планомірно організованою дією за допомогою взаємопов’язаних організаційних, економічних і соціальних заходів на процес формування і перерозподіл робочої сили на рівні підприємства для створення умов використання трудових якостей працівників з ціллю забезпечення ефективного функціонування підприємства і всебічного розвитку працівників, які на ньому працюють [25, с. 46].

Сучасна концепція управління персоналом полягає у підвищенні ролі особистості працівника, у необхідності врахування його мотиваційних установок, вмінні спрямовувати їх на вирішення завдань підприємства.

Ефективність управління персоналом визначається реалізацією поставлених цілей при скороченні витрат на персонал.

З різних складових ефективності діяльності персоналу особлива увага дослідників приділялася чинникам, що надають безпосередній вплив на кінцеві показники ефективності господарської діяльності підприємств – об’єми виробництва і реалізації, прибуток, витрати на здійснення господарської діяльності.

Чинники, які стримують і забезпечують ефективний розвиток персоналу на підприємствах згруповані у табл.1.1.

Таблиця 1.1

Порівняльна характеристика чинників управління персоналом підприємств

Чинники – дестабілізатори ефективного управління персоналом	Чинники позитивних зрушень в ефективному управлінні персоналом
автономне самозабезпечення	безмежне партнерство
ієрархічні або (і) централізовані структури	пластичні і децентралізовані структури
патріархальні моделі управління	делегування повноважень
орієнтація на великі об’єми і низьку собівартість	орієнтація на якість, швидкість і нововведення
безпомилкова діяльність	удосконалення, нововведення
закрита організаційна система	відкрита система
вузька спеціалізація і обмежена відповідальність за свої обо’язки	широкі професійні і посадові профілі
спланований кар’єрний шлях	інформований і гнучкий вибір траєкторії професійного розвитку
відповідальність менеджерів за розвиток персоналу	відповідальність самих працівників за власний розвиток
контроль проблем працівників	можливості для всебічного професійного зростання кожного працівника
ухилення від зворотного зв’язку з підлеглими	активний пошук
колегіальний розгляд чинників успіху, вакантних робочих місць і відбору фахівців	відкрите обговорення рівня компетентності працівників, наявних вакансій і шляхів їх відбору

Особливості системи управління сучасними підприємствами тісно пов’язані із зміною стратегічних орієнтирів в їх діяльності. Так, в умовах глобалізації, в першу чергу, вони стосуються побудови робочих місць. Також передбачають орієнтацією на високі доходи власників, характеризуються швидкими і безперервними організаційними і технологічними змінами, є стратегічними. Зміни підходів до управління охоплюють не тільки бізнес в цілому, але і організацію робіт щодо управління персоналом на підприємствах.

Тобто на зміну старим, стримуючим розвиток персоналу системам, приходять нові, які здатні забезпечити його ефективне використання і при цьому – досягти стратегічних цілей організації.

У зв’язку з цим необхідно відзначити принципові особливості сучасних вітчизняних систем управління. Варто зауважити що на сьогоднішній день у системі управління визначна роль належить людському фактору, тобто все більше уваги приділяється формуванню людського капіталу.

Управління людським капіталом – філософія бізнесу в напрямку ефективного використання людського капіталу. Досягти цього можна, створивши йому умови розкриття свого творчого потенціалу у повній мірі. Представник інтелектуальної праці більш незалежний від роботодавця, ніж той, хто виконує фізичну роботу, оскільки будує свої стосунки з господарем фірми на паритетних засадах: вони обоє зацікавлені один в одному.

Мета цієї системи – у ряді інших пріоритетних стратегічних завдань господарюючого суб’єкта, реалізувати ключові завдання щодо роботи з персоналом. У даному напрямі можна виділити два підходи [32, с. 75]:

1) раціоналістичний передбачає забезпечення високого ступеня конкурентоспроможності підприємства гнучкістю форм і методів управління персоналом, інтенсифікацією праці висококваліфікованих працівників і участю працівників в розподілі прибутків;

2) гуманістичний передбачає забезпечення відповідальності за створення конкурентних переваг підприємства самими працівниками, а їх участь у справах підприємства досягається за рахунок таких чинників, як ефективна організаційна комунікація, висока мотивація і гнучке керівництво.

В той же час варто підкреслити, що сучасний етап розвитку вітчизняної економіки надає керівникам підприємства широкі можливості творчого мислення щодо вибору тих або інших стратегій поведінки.

Дослідження показують, що на сучасному етапі є необхідність змін у системах управління підприємствами. Варто зауважити, що перебудова систем управління не самоціль, а необхідний засіб в досягненні перспективних завдань підприємства.

Сучасна система управління повинна бути орієнтована, в першу чергу, на ефективне використання персоналу і розвиток його людського капіталу. На підприємствах широкого використання набуває концепція соціально-мотиваційного управління. Вона вивчає процеси, що відображують мотивації людської поведінки, соціальні відносини і їхні закономірності, здійснює аналіз соціальних та економічних наслідків, інших рішень, прийнятих на різних рівнях управління персоналом.

На цій основі створюються механізми управління персоналом у загальній системі управління підприємством, ключова роль у якій належить людському фактору.