28. Стратегічне планування зед.

Основою стратегічного менеджменту є стратегічне планування, яке розуміється як процес формування, оцінювання і прийняття стратегій розвитку бізнесу. До питань стратегічного планування належить також контроль реалізації планів і їхнє коригування. Стратегічні плани базуються на прогнозуванні майбутнього стану підприємства і зовнішнього середовища, їхнім призначенням є мобілізація ресурсів і координація діяльності всіх підрозділів підприємства в напрямку досягнення заявлених довгострокових цілей (збільшення прибутку, зниження собівартості, вихід на міжнародний ринок, збільшення масштабів діяльності, створення спільних підприємств і т.ін.).

Переваги стратегічного планування ЗЕД такі:

- сприяє інтегруванню стратегій різних підрозділів у єдину зовнішньоекономічну стратегію фірми;

- створює стимул для розробки довгострокової стратегії розвитку, спроможної забезпечити конкурентні переваги фірмі на міжнародних ринках.

Але разом із цим існують і слабкі сторони:

- консультації з керівниками в ході розробки стратегії можуть зайняти занадто багато часу, і, таким чином, сама стратегія стає застарілою;

- у психологічному плані це може призвести до того, що керівники підрозділів будуть почувати себе менш відповідальними за виконання наміченого плану, тому що вони не брали належної участі в його розробці;

- головний офіс корпорації може не володіти повною інформацією про те, що відбувається на конкретному ринку, який обслуговується даним виробничим підрозділом;

- чим більше часу займає процес прийняття стратегічних рішень, тим більша ймовірність зниження ефективності роботи підрозділу.

Принципи стратегічного планування

• цілевстановлення та цілереалізація.

• глобальність, системність, комплексність і забалансованість;

• спадковість і послідовність;

• безперервність;

• наукова та методична обгрунтованість;

• реалістичність, досяжність;

• гнучкість, динамічність;

• ефективність і соціальна орієнтованість;

• кількісна та якісна визначеність;

• довгостроковість заходів.

29. Типові ринкові стратегії у зовнішньоекономічній діяльності підприємства.

Матриця "товар — ринок" передбачає використання фірмою кількох альтернативних підходів до вибору стратегії маркетингу, а саме: глибше проникнення на ринок; розвиток ринку; перехід на випуск нового товару; диверсифікація виробництва. Вибір конкретної стратегії маркетингу залежить не лише від насиченості ринку відповідними товарами, а й від можливості фірми у певний проміжок часу швидко оновити асортимент продукції. Фірма може вибрати не один, а два-три підходи щодо формування стратегії.

Розглянемо можливі дії фірми відповідно до кожного варіанта методу:

• "старий товар — старий ринок" (стратегія глибокого проникнення на ринок). Ефективність стратегії залежить від ступеня насиченості ринку, виробничих можливостей і рівня маркетингу компанії;

• "старий товар — новий ринок" (стратегія розвитку ринку). Ефективність стратегії залежить від здатності фірми охопити нові ринкові сегменти, запропонувати нові варіанти товару або нові сфери (способи) його застосування, освоїти нові методи збуту, розробити нове позиціювання, а також вийти на зарубіжні ринки;

• "новий товар — старий ринок" (стратегія розробки товару). Стратегія ефективна для компанії, що процвітає на цьому ринку, а тим більше - яка має світову марку. Фірма розробляє нові моделі товару, поліпшує якість тощо;

• "новий товар — новий ринок" (стратегія диверсифікації, активної експансії). Компанія виробляє нові товари, орієнтовані на нові ринки збуту (в тому числі й зарубіжні). Як правило, потрібна розробка також нових методів просування, збуту товарів.

Матриця «портфеля продукції». За допомогою аналізу портфеля продукції можуть бути збалансовані такі найважливіші чинники бізнесу, як ризик, надходження грошей, оновлення і відмирання.сВиділяється шість кроків проведення аналізу портфеля продукції: 1. Вибір рівнів в організації для проведення аналізу портфеля продукції. Необхідно визначити ієрархію рівнів. 2. Фіксація одиниць аналізу, званих стратегічними одиницями бізнесу, для того, щоб використовувати їх при позиціонуванні на матрицях аналізу портфеля продукції. 3. Визначення параметрів матриць аналізу портфеля продукції проводиться для того, щоб мати ясність відносно збору необхідної інформації, а також для вибору змінних, по яких проводитиметься аналіз портфеля. 4. Для вимірювання сили бізнесу можуть бути використані наступні змінні: частка ринку, зростання частки ринку, відносна частка ринку по відношенню до провідної марки, лідерство в якості або інші характеристики. 5. Збір і аналіз даних, що проводяться по багатьох напрямах, з яких виділяють чотири найважливіших напрями: привабливість галузі з позиції наявності позитивних і негативних аспектів; конкурентна позиція фірми; можливості і загрози фірмі. 6. Ресурси і кваліфікація кадрів, що розглядається з позиції наявності біля фірми потенціалу для проведення конкурентної боротьби в кожній конкретній галузі.

Матриця «Мак-Кінзі». У ній за основні оцінні показники беруть конкурентну позицію стратегічної зони господарювання і привабливість ринку (слабку, середню, сильну). Завдяки застосуванню методу можна проаналізувати дію на ринку певної сукупності чинників (місткість і темпи зростання ринку; частку ринку; динаміку рівня цін; тенденції в поведінці конкурентів; тощо). На основі побудованої за цим методом матриці можна чіткіше окреслити основні напрямки маркетингової діяльності фірми як важливої складової її базової стратегії.