2. Визначення температури каплепадіння.

Для визначення температури каплепадіння змазок служить спеціальний прилад (ДЕСТ 6793-74) схематично зображений на рис. 4.1. Основна його деталь — термометр / із мініатюрною ртутною кулькою. До нижньої частини термометра прикріплена металева гільза 5, у якій шляхом тертя тримається скляна чашечка б з каліброваним донним отвором.

Рис. 4.1, Прилад для визначення температури каплепадіння змазок.

При визначенні температури каплепадіння необхідно:

1. вийняти чашечку з приладу, заповнити її за допомогою шпателя, досліджуваною змазкою, слідкуючи за тим, щоб разом з нею не потрапили пухирці повітря. Потім вставити її назад у металеву гільзу до упора і зняти штапелем видавлену ртутною кулькою змазку врівень із нижнім обрізом чашечки;

2. зібраний прилад закріпити за допомогою пробки 2 у скляній муфті З так, щоб відстань від її дна до низу чашечки складала 25мм. Муфту З разом із приладом вертикально занурити в склянку 4 із водою або гліцерином і закріпити в штативі при глибині занурення, рівною 150 мм;

3. нагрівання рідини в склянці здійснювати газовим пальником у два етапи. Перший етап, швидкість нагрівання на якому не нормована, охоплює інтервал температур від кімнатної до 30 °С для низько плавних, до 60 °С для середньо плавних, до 110 °С для натрієвих і до 150 °С для літієвих змазок. На другому етапі темп підвищення температури змазки в приладі має складати 1° за хвилину. На обох етапах рідину в склянці варто періодично помішувати спеціальною мішалкою.

Температура, при якій в процесі нагрівання падає з чашечки перша крапля випробуваної змазки, називається температурою краплепадіння. Якщо змазка не утворює краплі, а витягається із чашечки у виді циліндра, то за температуру краплепадіння приймають ту, при якій вихідний стовпчик змазки торкнеться дна муфти. В обох випадках результат треба округляти до цілих одиниць.

5. Визначення пенетрації.

Оцінка змазки по зовнішніх ознаках і результати іспиту її на розчинність в поєднанні із величиною температури краплепадіння дозволяють майже безпомилково віднести її до тієї чи іншої марки, що і варто виконати стосовно випробуваного зразка. В залежності від марки зразка надалі може знадобитися визначення пенетрації (для більшості антифрикційних змазок), або проба на вміст водорозчинних кислот (для захисних змазок), або те й інше. Який із зазначених показників слід знайти на заключному етапі роботи, вирішує сам студент на основі ознайомлення з ДЕСТом на передбачувану марку його зразка.

Для визначення пенетрації змазок використовується стандартний пенетрометр (ДЕСТ 5346—50), принципова схема якого представлена на рис. 4,2. Основна його деталь — збірний конус 2, жорстко зв'язаний зі штоком 5, що утримується пружинним стопором З і направляючого штатива 4.

Рис. 4.2. Схема пенетрометра.

При визначенні пенетрації необхідно:

1. склянку і з випробуваною змазкою, попередньо підданій персоналом лабораторії стандартному механічному впливу і витриманої при 25 °С не менш 1 год, помістити на столик пенетрометра. Поверхню змазки ретельно пригладити шпателем врівень із краями склянки, цілком видаливши її надлишок. При цьому треба стежити за тим, щоб ні на поверхні, ні в об’ємі змазки не утворювались повітряні кишені;

2. притримуючи однією рукою шток 5 і натискаючи на стопор 3, обережно опустити конус 2, намагаючись по можливості точніше (з точністю до 0,1 мм) сумістити його вістря з поверхнею змазки. Як тільки це буде виконано, стопор З негайно відпустити, завдяки чому зафіксується досягнуте положення,

3. привести у вихідне положення відліковий механізм пенетрометра, для чого, плавно натискаючи на верхній кінець зубчатої рейки 9, опустити її до упора у верхній обріз штока 5, а стрілку 8 поворотом у будь-якому напрямку встановити проти нуля на шкалі б. В такому стані прилад готовий до іспиту;

4. натиснути на стопор З і, притримуючи його в такому положенні протягом 5с, спостерігати за зануренням у змазку конуса 2 разом із зв’язаним з ним штоком 5. Після закінчення 5с стопор З відпустити і рейку 9, що утримувалася у вихідному положенні силами тертя у відліковому механізмі, плавно спустити до упора в шток

5. що перемістився вниз на величину занурення конуса Одночасно із опусканням рейки 9 буде повертатися з’єднана з нею через шестірню 7 стрілка 8. Число поділів, на яке повернеться стрілка 5 по шкалі б, і буде являти собою виражену в десятих частках міліметра глибину занурення стандартного конуса, або, іншими словами, пенетрацію змазки;

5. описаний іспит проробиш 5 разів, щораз ретельно очищуючи конус від налиплої змазки, вирівнюючи її поверхню і змінюючи переміщенням склянки місце занурення конуса.

Максимальна розбіжність між окремими замірами не повинна перевищувати 6 %. Якщо ця умова не дотримана, то треба зробити 10 занурень конуса, однак і в цьому випадку найбільша різниця між крайніми значеннями замірів не повинна перевищувати 12%.

При аналізі будь-якої захисної змазки необхідно перевіряти її на вміст водорозчинних кислот. Для цієї мети треба використовувати водяну витяжку, що залишилася в тій пробірці, у якій проводився іспит зразка на розчинність у воді Опис цього аналізу наведено в роботі X® 1.

6 Встановлення марки зразка і вирішення питання про його застосування.

Отримані експериментальні дані внести в підсумкову таблицю звіту по роботі, а потім, співставивши із відповідними показниками стандартів, встановити марку зразка і відповідність його ДЕСТу.

На закінчення обов’язково вказати поряд із призначенням або областю застосування випробуваного зразка гранично високу температуру, до якої припустиме нагрівання його в експлуатаційних умовах. При вирішенні цього питання варто: керуватися тим, що найвища температура, до якої може бути дозволено нагрівання змазки під час роботи, має бути нижче температури краплепадіння на 10 °С для низько плавних і на 15 °С для середньо- і тугоплавких; не забувати про округлення отриманої гранично високої температури до чисел, що закінчуються 5 або нулем, тому в залежності від останньої цифри, що мається в значенні температури краплепадіння, із неї віднімати від 10 до 14 °С, для низько плавних і від 15 до 19 °С для середньо- і тугоплавких змазок.

Звіт по роботі № 4

Завдання: Зробити аналіз пластичної змазки (зразок № ), встановити її

марку, відповідність стандарту, вказати область та умови застосування.

1. Оцінка зразка по зовнішніх ознаках.

2. Іспит на однорідність змазки.

3. Розчинність змазки (у воді і бензині).

4. Визначення температури краплепадіння.

Висновки по пп З і 4 (до якої групи по тугоплавкості відноситься зразок, що є в ньому загусником), _

5. Визначення числа пенетрації.

4)_

5).

1) 2) 3)

технічним вимогам ДЕСГу (підсумкова таблиця)

Середнє значення числа пенетрацї:

Висновок по роботі № 4:

Основні показники	Зразок №---	Значення основних показників із ДЕСТ на змазку марки	Відхилення показників від ДЕСТ
			фактичні	припустимі
Температура краплепадіння
Число пенетрації