1. Основні вимоги та рекомендації до виконання практичної роботи.

1.1. Навчальна мета та питання, що розв’язують студенти під час роботи.

Метою роботи є прищеплення студентам навичок, необхідних керівному складу ОЕ, для грамотного та вчасного розроблення і (або) ухвалювання рішень про заходи щодо запобігання виникнення та розвитку аварій, катастроф, стихійних лих (АКСЛ).

До питань, які вирішують студенти при виконанні практичної роботи, належать наступні:

• визначення економічних наслідків надзвичайних ситуацій;

• ознайомлення з сучасними технологіями визначення та аналізу можливих наслідків НС;

• опанування теоретичними основами процесу підготовки рішень для управління ризиками у НС;

• визначення умов прийняття управлінських рішень щодо зниження соціально-економічних наслідків НС на ОЕ;

• опанування методиками оцінки соціально-економічних наслідків НС природного та техногенного характеру.

1.2. Організаційно-методичні вказівки до виконання роботи

Студенти виконують практичну роботу в аудиторні часи відповідно до розкладу занять або як домашнє завдання. Ознайомлення студентами з методичними вказівками та завданням на практичну роботу відбувається за тиждень до початку заняття або в термін, визначений навчальним планом, як домашнє завдання.

Заняття забезпечується наступними навчально-методичними матеріалами:

• методичними вказівками та завданням до виконання практичної роботи;

• конспектом занять з дисципліни і рекомендованою літературою;

• необхідним приладдям для виконання розрахунків.

Порядок виконання практичної роботи:

• після проведення відповідних розрахунків стосовно оцінки соціально-економічних наслідків НС природного та техногенного характеру, що впливають на досліджуваний ОЕ, приймаються рішення щодо зниження рівня можливої шкоди та запобігання ураження людей у небезпечних зонах.

Підсумком виконання практичної роботи є письмовий звіт, за формою прийнятою в університеті:

• на першій сторінці звіту вказується тема, навчальна мета роботи та вихідні дані відповідно до варіанту завдання;

• далі наводяться необхідні розрахунки та висновки за результатами, що отримані в процесі роботи.

Оформлений звіт з практичної роботи студенти здають викладачу наступного тижня. Разом із звітом повертають навчально-методичні матеріали, якщо їх було отримано на кафедрі.

2. Теоретичні основи оцінки збитку від нс

Техногенні та природні НС спричиняють наслідки, які залежно від їхнього масштабу можуть відбиватися в різних сферах життєдіяльності людини, суспільства та держави в цілому. Вони можуть виявитися як безпосередньо у НС, так і протягом тривалого періоду після її настання.

Зона НС – це територія, на якій склалася надзвичайна ситуація.

Наслідки НС – це результати впливу тих чи інших їхніх вражаючих факторів. У загальному випадку вплив природних і техногенних НС можна подати як: наслідки – втрати – збиток – відшкодування. Наслідки НС за своєю природою дуже різноманітні і мають економічний, соціальний, екологічний, а часом навіть політичний характер. Таким чином, вони поєднують всі види змін у соціально-економічній, політичній, науково-технічній та інших сферах життєдіяльності особистості, суспільства і держави, які ініціюються або підсилюються НС, що відбулися. Поняття наслідки НС – носить узагальнений, неекономічний характер, у той час як економічно кількісною величиною, що повинна подаватися у вартісному вираженні є збиток.

Втрати – частина наслідків подій, що пов’язані з негативними змінами в основних сферах життєдіяльності держави. Цей термін має й більш вузький зміст, коли під втратами (санітарними і незворотними) мають на увазі жертви НС.

Збиток – це результат негативної зміни стану об'єктів (оцінені наслідки) внаслідок якихось подій, явищ, що відбивається в порушенні їхньої цілісності або погіршенні інших властивостей; порушення процесу нормальної господарської діяльності; втрата того або іншого виду власності, матеріальних, культурних, історичних або природних цінностей тощо) і/або погіршення стану навколишнього середовища. При цьому, залежно від природи збитку, йдеться про майновий, фінансовий, моральний та інші його види. Економічні збитки від НС поділяють на прямі та не прямі.

Економічні наслідки НС представляють спільний збиток, понесений людьми (фізичними особами), організаціями (юридичними особами), місцевим самоврядуванням, регіонами, державою, міжнародним співтовариством у результаті виникнення НС, а також появи необхідності витрат, не пов’язаних з компенсацією збитку. Класифікацію видів збитків наведено на рис.1.

Як правило, необхідність таких витрат обумовлена недоліками, що виявилися у системи протидії АКСЛ, низьким станом захисту населення і територій від їхніх вражаючих факторів. Оскільки заходи щодо реалізації цієї необхідності в більшості випадків припадають на період після ліквідації наслідків відповідної НС, то для практичних потреб можна припустити, що економічні наслідки останньої вкладені у спільному збитку. Збиток, спричинений НС, може бути класифікований не тільки за видами суб’єктів, що його отримують, але й за низкою інших ознак.

Прямі збитки — пошкодження та руйнування будівель, доріг, тимчасова зупинка виробничого циклу на ОЕ, що призводить до значних фінансових втрат. Прямий збиток виникає безпосередньо в ході АКСЛ. Він також може бути результатом дії вторинних вражаючих і інших негативних факторів, які виявилися в умовах вже сформованої НС. До прямого збитку відносять особистісні, суспільні, корпоративні, державні та інші втрати (збитки), що з’явилися безпосередньо в зоні НС на об’єктах господарського, соціального та іншого призначення в ході виникнення та розвитку даної НС.

Рис. 1. Класифікація видів збитків

При виникненні НС збиток може завдаватися не тільки об’єктам, які потрапили до зони її дії, а також страховим організаціям, господарським, трудовим, просвітительським, сімейним і іншим співтовариствам, державним структурам, пов’язаним тими або іншими відносинами з безпосередньо потерпілими. Це непрямий збиток. До нього відносять втрати (збитки), що несуть організації, пов'язані діловими відносинами та зобов’язаннями з потерпілими в НС і змушені в наслідок цього зазнавати збитків або додаткових витрат, хоча їхні власні об’єкти не потрапили до зони НС. Звичайно непрямий збиток не обмежується низкою найближчих організацій, що безпосередньо пов’язані з потерпілими, але він поширюється і на інші організації, об’єкти, які мають з ними побічні стосунки. У результаті вибудовується розгалужена послідовність непрямих збитків, вплив на які самої НС з віддаленням від безпосередньо потерпілих стає слабшим. Тому на практиці абсолютний непрямий збиток практично визначити не можливо. При його оцінці досить враховувати лише кілька кроків за ланцюгом непрямих збитків у напрямку найбільш істотних зв’язків. Також, слід мати на увазі, що деякі складові збитків від НС можуть виявитися не відразу, а тільки з часом. Це особливо характерно для НС, пов’язаних із впливом на компоненти навколишнього середовища. У відомій міри як прямий, так і непрямий збиток враховується величиною соціально-економічного збитку (СЕЗ) людині, суспільству та довкіллю. Сукупність прямого і непрямого збитків становить повний збиток, що визначається на деякий момент часу. У перспективі, якщо нових складових збитку більш не виявляється, повний збиток стає загальним (спільним) від НС.

Важливі риси збитку від НС виявляються при його розгляді відповідно до об'єктів, які підпадають її вражаючим та іншим негативним впливам, тобто при його класифікації від об’єктів впливу. При цьому розрізняють:

• медико-біологічний збиток життю і здоров’ю індивідуумів;

• збиток життю і здоров’ю різних співтовариств людей (соціальний);

• матеріальний і моральний збитки фізичним і юридичним особам;

• економічний збиток організаціям, соціально-економічній системі;

• соціально-політичний збиток державі;

• екологічний збиток природному середовищу та деякі інші.

І хоча ці збитки відрізняються один від одного, вони мають загальну економічну складову – за ними може бути поданий позив на відшкодування збитку в економічній формі.

Оцінка соціально-економічних збитків.

Оцінка вартості людського життя вкрай складна і можливі найрізноманітніші підходи до неї. Основні з них базуються:

– на теорії корисності, тобто завданні певним чином функції корисності людини для суспільства. Економічний збиток у цьому випадку дорівнює втрати корисності, вираженої в економічних показниках. Зокрема, часто використовується (явно чи неявно) припущення про те, що суспільну корисність людини можна вимірити за допомогою середньорічних доходів населення;

– на величині показника валового внутрішнього продукту(ВВП) на душу населення. Передчасна смерть приносить збиток, який дорівнює значенню ВВП на душу населення;

– на використанні компенсаційних виплат, які держава сплачує спадкоємцям у випадку настання смерті в результаті виникнення різних НС.

Кожний з перелічених вище підходів має свої недоліки і застосовується в силу недостатньої розробленості інших методів. Як базову величину оцінки збитку життя і здоров’ю людини часто використовують розмір одноразової страхової виплати.

Можливі аварії на промислових, енергетичних, воєнних та інших об'єктах, які спричиняють тяжкі наслідки і, насамперед, загибель людей характеризує соціальний ризик (R_s). Величину його прийнято визначати як:

,

де w_i = 1/N – частота i-ої аварії; n_i – кількість смертельних випадків, спричинених нею; N – можлива кількість всіх аварій на даному об’єкті за визначений термін.

Соціальний ризик, обумовлений дією на людей небезпечних речовин (НР), які знаходяться в повітрі, воді, їжі, визначають іншим способом. Для оцінки впливу токсиканту, котрий присутній у навколишньому середовищі, введене поняття «ризику від дози і токсиканта j», що позначається через [Ре(D)]_іj. Фактично величина [Ре(D)]_іj є імовірністю, яка залежить від так званого фактора ризику даного токсиканта F_r і його дози D. Доза вимірюється в мг, а фактор ризику має розмірність (мг^-1) і представляє рівень ризику, що приходиться на одиницю дози. Величину фактора ризику встановлюють під час спеціальних досліджень. Якщо зв’язок між дозою і рівнем ризику лінійний, а вплив токсиканту не має порогу, то величину [Ре(D)]_іj визначають за формулою:

[Ре(D)]_іj = (F_r  D)_іj = (F_r c v t)_іj,

де c – концентрація токсиканта, мг/м³; v – обсяг повітря (води, їжі), що надходить до організму людини за певний термін часу, м³/год; t – час впливу токсиканту, год.; F_r – фактор ризику, мг^-1.

Кількість важких наслідків (наприклад, ракових захворювань) дії токсикантів на людей визначається залежністю:

q_е = [Ре(D)]_іj  N_іj

де N_іj – кількість людей, що підпадають під дію токсикантів, чол.; k – кількість токсикантів; п – кількість рівнів доз кожного токсиканту. Символ “е” показує, що йдеться про додаткові (ехсеss) випадки захворювання, котрі спричинені розглянутими токсикантами. Формулу можна застосовувати для експресних кількісних оцінок соціального ризику.

У загальному випадку величину СЕЗ від загибелі і травмування людей Y, у.о., можна прийняти пропорційною узагальненому збитку здоров’ю (Z), що відбивається в роках скорочення тривалості життя (СТЖ):

,

де α – вартість збитку здоров’ю людини, у.о./(чол./рік);

,

де α_об – об’єктивна (господарська) складова вартість збитку, що характеризує прямий економічний збиток для суспільства в результаті смерті чи хвороби людини як виробника національного продукту, а також витрати на компенсацію збитку, лікування тощо. Вона містить:

– недовироблення ВВП унаслідок тимчасової непрацездатності, інвалідності, передчасної смерті, а також зниження продуктивності праці, погіршення якості продукції, збільшення текучості кадрів;

– збільшення витрат соціального страхування на виплати допомоги за тимчасовою непрацездатністю при збільшенні захворюваності і пенсій, при зростанні рівня інвалідності;

– збільшення витрат на охорону здоров’я при зростанні рівнів захворюваності та інвалідності.

Величина α_об залежить від віку, статі, професійної підготовки людини тощо, для непрацюючих пенсіонерів, інвалідів і дітей α_об < 0.

Суб’єктивна (соціальна) складова вартості збитку α_суб відбиває суб'єктивне відношення людини до ризику, ступінь неприйняття визначених видів ризику. Величина соціальної компоненти ціни збитку може бути визначена як розмір додаткової заробітної платні за додатковий ризик. Для орієнтації розрахунків можна використовувати наступні значення складових вартості збитку, у.о./(чол.·рік^-1):

Значення узагальненого збитку здоров’ю (Z) у випадку летального наслідку дорівнює 1 року. В інших випадках при тому чи іншому ступені враження людини величину СТЖ можна визначити, використовуючи співвідношення:

,

де Р – час протягом року, що відповідає тому або іншому фізичному чи психоемоційному стану людини, визначається за статистичним медичними даними, для летального результату Р = 1; R_os – коефіцієнт за шкалою Россера, відбиває ступінь погіршення стану здоров’я людини у випадку захворювання чи втрати працездатності з урахуванням фізичного стану і рівня дистресу, у якому перебуває людина у випадку настання негативного впливу (додаток табл. 1).

Таким чином, формула для визначення величини сумарного СЕЗ, враховуючого Y_чол, у.о., при техногенній аварії будь-якого походження буде мати вигляд:

,

де i – вид негативного впливу (токсичний, термічний тощо.); j – ступінь впливу (граничне враження, середньої ваги, летальний вихід); N_j – кількість третіх персон, які підпали j – ому ступеню впливу негативного фактора при аварії k-го типу, чол.

Величину ризику нанесення шкоди життю і здоров’ю людини, у.о./(чол.·рік^-1), в наслідок техногенної аварії можна подати у вигляді:

,

де j – ступінь негативного впливу (летальна поразка, середньої ваги тощо).

Величина W_чолj, рік^-1 за своєю суттю є індивідуальним ризиком ураження людини j-го ступеня, розрахованим за формулою:

,

де k – індекс, що визначає тип аварії (вибух, пожежа, викид токсичних речовин і тощо); w_k – частота виникнення аварії k-го типу, рік^-1; Р_врjk – вражаючий фактор, який визначає імовірність ураження j-ого ступеня при аварії k-го типу.

Порядок розрахунку збитків за типами НС

Розрахунок збитків за типами НС відбувається за «Методикою оцінки збитків від наслідків НС техногенного та природного характеру». Збитки від наслідків НС поділяються на види залежно від завданої фактичної шкоди. Загальний їх обсяг розраховується як сума основних локальних збитків.

Відповідно до територіального поширення та обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні НС – державний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

Розрахунок збитків (З) при НС здійснюється за наступною загальною формулою:

,

де Н_р – втрати життя та здоров`я населення; М_р – руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції; Р_с/г – вилучення або порушення сільськогосподарських угідь; М_тв – втрат тваринництва; Р_л/г – втрати деревини та інших лісових ресурсів; Р_рек – знищення або погіршення якості рекреаційних зон; Р_пзф – збитки, заподіяні природно-заповідному фонду; А_ф – забруднення атмосферного повітря; В_ф – забруднення поверхневих і підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод і територіального моря; З_ф – забруднення земель несільськогосподарського призначення.

Основні типи НС визначені Державним класифікатором НС ДК-019:2010. Для кожного з типів НС згідно з класифікатором встановлюється перелік основних характерних збитків для кожного рівня НС залежно від масштабів шкідливого впливу. Ці види за типами та масштабами НС наведені у додатку, таблиця 2 (прямим шрифтом виділено збитки, які необхідно обов’язково розраховувати, курсивом – збитки, що мають місце у деяких окремих випадках).

Розрахунок збитків від втрати життя та здоров’я населення

Розмір збитків від втрати життя та здоров’я населення визначається як:

Н_р = B_трр + В_дп + В_втг ,

де B_трр – втрати від вибуття трудових ресурсів з виробництва; В_дп – витрати на виплату допомоги на поховання; В_втг – витрати на виплату пенсій у разі втрати годувальника;

а) втрати від вибуття трудових ресурсів з виробництва розраховуються на підставі даних, наведених у таблиці 3, додатку, за наступною залежністю:

B_трр = М_лN + M_тN + М_іN + M_зN ,

де М_л, M_т – втрати відповідно від легкого та тяжкого нещасного випадку; М_і, М_з – втрати відповідно від отримання людиною інвалідності та загибелі; N – кількість постраждалих від конкретного виду нещасного випадку.

б) витрати на виплату допомоги на поховання розраховуються за формулою:

В_дп = 12М_дп · N_з ,

де М_дп – 0,15* тис. грн./людину – допомога на поховання (за даними органів соціального забезпечення); N_з – кількість загиблих;

в) витрати на виплату пенсій у разі втрати годувальника розраховуються на кожну дитину за формулою:

В_втг = 12 · М_втг · (18-В_д),

де 12 – кількість місяців у році; М_втг – 0,037* тис. грн. – розмір щомісячної пенсії на дитину до досягнення нею повноліття – 18 років (за даними органів соціального забезпечення); В_д – вік дитини.

*Примітка: Номінальні розміри видатків затверджуються з урахуванням вимог відповідних нормативно-правових актів.

Розрахунок збитків від руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції

Збитки від руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції розраховуються за формулою:

М_р = Ф_в + Ф_г + Пр + Пр_с + Сн + М_дг ,

де Ф_в – збитки від руйнування та пошкодження основних фондів виробничого призначення; Ф_г – збитки від руйнування та пошкодження основних фондів невиробничого призначення; Пр – збитки від втрат готової промислової та сільськогосподарської продукції; Пр_с – збитки від втрат незібраної сільськогосподарської продукції; Сн – збитки від втрат запасів сировини, напівфабрикатів та проміжної продукції; М_дг – збитки від втрат майна громадян та організацій.

а) розрахунок збитків від руйнування та пошкодження основних фондів виробничого призначення

Загальні збитки від руйнування та пошкодження основних фондів виробничого призначення складаються із збитків від повного або часткового руйнування і пошкодження будівель, споруд, корпусів, техніки, обладнання та інших видів основних фондів виробничого призначення та розраховуються за

такою формулою:

,

де Рⁱ – зменшення балансової вартості і-го виду основних фондів виробничого призначення внаслідок повного або часткового руйнування з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації; Kⁱ_a – коефіцієнт амортизації і-го виду основних фондів виробничого призначення; n кількість видів основних фондів виробничого призначення, що були частково або повністю зруйновані; Л_в – ліквідаційна вартість одержаних матеріалів і устаткування;

б) розрахунок збитків від руйнування та пошкодження основних фондів невиробничого призначення

Загальні збитки від руйнування та пошкодження основних фондів невиробничого призначення (житла, комунікацій, споруд та будівель допоміжного призначення тощо) розраховуються виходячи із залишкової балансової вартості зруйнованих об’єктів за такою формулою:

,

де Рⁱ – балансова вартість і-го виду повністю зруйнованих фондів невиробничого призначення з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації; Kⁱ_a – коефіцієнт амортизації і-го виду фондів невиробничого призначення; n – кількість видів зазначених фондів, що були повністю зруйновані; Л_в – ліквідаційна вартість одержаних матеріалів і устаткування;

в) розрахунок збитків від втрат готової промислової та сільськогосподарської продукції

Збитки від втрат готової промислової продукції (Пр^п) розраховуються виходячи з її собівартості або за цінами придбання з урахуванням індексації за такою формулою:

,

де С^{i –} собівартість одиниці і-го виду промислової продукції; Пвⁱ – кількість втраченої продукції і-го виду; m – кількість видів промислової продукції, втрачених під час НС.

г) розрахунок збитків від втрат сировини, матеріалів та напівфабрикатів, проміжної продукції

Збитки від втрат сировини, матеріалів та напівфабрикатів, необхідних для виробництва продукції та надання послуг (Сн), розраховуються виходячи з витрат відповідних підприємств та організацій на їх придбання або із середніх значень оптових цін на сировину, матеріали, напівфабрикати на момент виникнення втрат за такою формулою:

,

де Цⁱ_сер – середня оптова ціна одиниці і-ї сировини, матеріалів та напівфабрикатів на момент виникнення втрат; Пвⁱ – обсяг втрачених сировини, матеріалів, напівфабрикатів.

Збитки від втрат проміжної продукції (Сн_пром) підприємств розраховуються виходячи з її собівартості за такою формулою:

,

де С^{i –} собівартість і-го виду проміжної продукції; Пв^{i –} кількість втраченої проміжної продукції і-го виду;

д) розрахунок збитків від втрат майна громадян та організацій

Збитки від втрат іншого майна (Мдг) розраховуються для організацій виходячи з його залишкової балансової вартості, а для громадян – виходячи з середньої ринкової ціни відповідного майна на момент його втрати, що оцінюється експертним шляхом, за такою формулою:

,

де Р^{i –} балансова вартість і-го виду втраченого майна організацій; Kⁱ_a – коефіцієнт амортизації і-го виду втраченого майна організацій; к^і – індекс зміни цін стосовно часу придбання і-го виду майна; Пвⁱ_орг – кількість втраченого майна організацій і-го виду; Ц^j_с.р – середня ринкова ціна j-го виду втраченого майна громадян; Пвq^j_гр ^– кількість втраченого майна громадян j-го виду; m – кількість видів майна, втраченого організаціями; n-кількість видів майна, втраченого громадянами.

Розрахунок збитків від не вироблення продукції внаслідок припинення виробництва

Розрахунок збитків від не вироблення продукції внаслідок припинення виробництва (Мп) окремо у даній методиці не розглядається, тому що для їх визначення повинна бути проведена експертиза. В цьому разі експертне оцінювання може здійснюватися на основі середньорічних обсягів виробництва, коли термін вимушеного припинення виробництва в цілому чи окремих циклів порівнюється із середніми значеннями нормального функціонування за аналогічний період (у разі сезонних робіт – за відповідний сезонний період). Збитком у цьому разі буде розмір не отриманого прибутку від реалізації продукції за узгодженими цінами базового періоду. Якщо виробництво здійснювалося частково, збитком стане прибуток, що розраховується від вартості невиробленої продукції.

Розрахунок збитків від забруднення земель несільськогосподарського призначення

Збитки від забруднення землі нафтопродуктами розраховуються аналогічно до збитків від забруднення підземних вод на базі питомого показника збитків у частках НМД з урахуванням відносної екологічної небезпечності забруднюючої речовини та природної захищеності підземних вод у розрахунку на 1 тонну нафтопродуктів за такою формулою:

З_ф =Y_n · n · М · L ,

де З_ф – обсяг збитків від забруднення поверхні землі та ґрунтів, гривень; Y_n – питома величина збитків, завданих навколишньому природному середовищу, в неоподаткованих мінімальних доходів (НМД); n – розмір НМД, грн.; М – маса скинутої забруднюючої сировини, кілограмів; L – коефіцієнт, який враховує природну захищеність підземних вод: для ґрунтових – 1, для міжпластових безнапірних – 1,3, для міжпластових напірних (артезіанських) – 1,6.

Розрахунок величини збитків внаслідок забруднення земель іншими (крім нафтопродуктів) речовинами здійснюється шляхом введення до вказаної формули коефіцієнта, який враховує екологічну небезпечність забруднюючої речовини (К_і), за формулою:

З_п.в = К_і · Y_n · n · V_з · L,

де З_п.в – обсяг збитків від забруднення підземних вод, грн; К_і = 0,05/ГДК_і, ГДК_і – величина гранично допустимої концентрації або безпечного рівня впливу і-ої забруднюючої речовини; Y_n – питома величина збитків, завданих навколишньому природному середовищу, в НМД; n – розмір НМД, грн.; V_з – об’єм забруднених підземних вод, м³; L – коефіцієнт, який враховує природну захищеність підземних вод: для ґрунтових – 1; для міжпластових безнапірних – 1,3; для міжпластових напірних (артезіанських) – 1,6.

Виявлення факту безпосереднього забруднення земель здійснюється візуально та за допомогою хіміко-аналітичних досліджень проб ґрунтів. Маса (об’єм) забруднюючих речовин, які потрапили на поверхню землі, встановлюється документально чи шляхом прямих натурних замірів. В умовах повного насичення шару ґрунту рідкими забруднюючими речовинами їх обсяг може бути розрахований за наступною залежністю:

V = F · H · u,

де V – об’єм забруднюючих речовин, м³; F – площа забруднення, м²; H – глибина просочування, м; u – дефіцит насичення, в частках від одиниці.

Для своєчасного попередження негативних процесів і виникнення екологічних ризиків уявляється необхідним і доцільним використання даних екологічного та еколого-геосистемного моніторингів, інформація яких є підставою для аналізу тенденцій і прогнозу розвитку негативних процесів, а також для кількісних оцінок екологічних збитків довкілля.