Олігополістичний ринок

1. Олігополія з грецького означає «панування не багатьох». Тому головною ознакою олігополістичного ринку є панування на ньому кількох фірм. Їх може бути від 3 до 20, оскільки олігополія займає весь проміжок між чистою монополією та монополістичною конкуренцією.

Олігополістичний ринок формується за умови досягнення високого ступеня концентрації виробництва. Для його виміру використовується ціла система показників серед яких такі:

а) частка кількох найбільших виробників (як правило 4 або 8) у загальному обсязі галузевого продажу для підтримки конкурентного середовища. У багатьох країнах встановлюється гранична межа галузевої концентрації виробництва .Так, в США вважається, що для нормального розвитку галузі має бути не менше, ніж 10 конкуруючих фірм. При цьому, на частку найбільших з них не повинно припадати більше, ніж 31% усіх галузевих продаж, двох фірм – не більше ніж 44% трьох – не більше, ніж 54%, 4- 64%;

б) індекс Херфіндаля-Хіршмана (JXX) в основу розрахунку якого теж покладена частка окремих виробників на галузевому ринку продаж. Він розраховується за формулою:

JXX = Σ di², де di – частка кожної окремої фірми на галузевому ринку продаж у %. Чим менший JXX, тим більш конкурентним можна вважати ринок. Найхарактернішим для олігополістичного ринку є значення індексу від 1200 до 5000. Однак, застосування зазначених показників не завжди реально відображає ступінь розвитку конкуренції, оскільки всі показники, як правило, розраховуються для загальнодержавного ринку.

Суттєвим недоліком у розрахунку показників концентрації виробництва є також незвичайність поняття «галузь» з точки зору товарів-субститутів (цегла-блоки цегляні-бетонні блоки).

Досить суттєвим у формуванні конкуруючого середовища для відкритих економік є зовнішні фактори – іноземні виробники.

2. Продукт, який виробляє олігополія може бути як стандартним, так і диференційованим. Типовими олігополістичними ринками є ринки сталі та автомобілів. У першому випадку продукт стандартний, у другому – диференційований. Однак, вид продукту суттєво не впливає на функціонування олігополістичного ринку.

2.Олігополія, заснована та таємній змові.

Найбільш простою формою таємної змови є картель, який передбачає формальну письмову угоду відносно ціни і виробництва. Картелі є незаконними у високо розвинутих країнах. Отже, таємна змова не оформлюється офіційно.

Виявилися дві точки зору на економічні наслідки олігополії:

1. Традиційна: стверджується, що результати діяльності по ціні і обсягу виробництва при олігополії схожі на аналогічні результати в умовах чистої монополії. Олігополія навіть менш бажана, ніж монополія, тому що остання підпадає під державне регулювання.

Точка зору Шумпетера-Гелбрейта полягає в тому, що олігополія сприяє НТП і тому має результатом кращу продукцію, більш низькі ціни і більші рівні випуску і зайнятості, чим у випадку якщо б організація галузі носила більш конкурентний характер. Невеликі конкурентні фірми не мають ні засобів, ні стимулів для того, щоб бути технічно прогресивними. Великі олігополії мають і засоби і стимули.