Лікарю загальної практики та родинному лікарю зhаhhя гiгiєhи потрібні у ході виконання наступних видів дiяльhостi:

1. Діагностика, установлення етіології та вивчення патогенезу професійних, інфекційних, аліментарних та інших захворювань.

2. Розслідування випадків харчових та професійних отруєнь, виробничих травм тощо.

3. Здійснення професійної орієнтації та лікарської трудової експертизи.

4. Проведення попереджувальних та періодичних медичних оглядів, диспансерного обслуговування працівників.

5. Аналіз стану здоров’я населення.

6. Будівництво, розширення і реконструкція лікарень, поліклінік та інших лікувально—профілактичних закладів (вибір земельної ділянки під будівництво та її планування, вибір проекту лікарні, поточний санітарний контроль у ході будівництва і т.д.)

7. Здійснення поточного санітарного нагляду за дотриманням гігієнічного режиму в лікувально—профілактичних закладах  (харчування, водопостачання, освітлення, мікрокліматичні умови, чистота повітря, знешкодження відходів і т.д.).

8. Забезпечення оптимальних гігієнічних умов перебування хворих та праці медичного персоналу лікувально—профілактичного закладу з метою запобігання виникнення внутрішньолікарняних інфекцій та професійних захворювань.

9. Проведення профілактичної роботи на промисловому підприємстві, на сільській лікарняній ділянці, у дитячому закладі, серед військовослужбовців та у комерційних структурах.

10. Розробка рекомендацій щодо організації лікувально—дієтичного харчування, санаторно—курортного лікування тощо.

11. Розробка рекомендацій щодо організації лікувально—профілактичного харчування, групової та індивідуальної профілактики професійних захворювань та виробничого травматизму.

Передумови для розвитку гігієнічних знань та санітарної справи в Україні було створено ще в ХІХ столітті завдяки науковим розробкам відомих санітарних лікарів земств М.І.Тезякова, П.М.Діатропова, А.В.Корчака-Чепурківського, М.П.Васильєвського, Є.І.Яковенка, І.М.Козубова, С.М.Ігумнова та ін.). Подальший розвиток профілактичної медицини також характеризувався вивченням аспектів охорони навколишнього середовища. В цьому напрямку плідно працювали видатні вітчизняні дослідники О.М. Марзеєв, Д.М. Калюжний, Р.Д.Габович, М.Г.Шандала, Є.І.Гончарук, Г.І.Сидоренко та ін.). Нині профілактика, як концептуальна основа охорони здоров’я населення України загалом та гігієни зокрема, не знаходить належного практичного втілення. Це пов’язано з недосконалістю нормативно-правової бази, складністю соціально-економічної ситуації в країні, низьким рівнем розвитку виробництва, недостатнім використанням сучасних безпечних технологій в промисловості та сільському господарстві. Унаслідок ситуації, яка склалася, погіршуються екологічні умови, що в свою чергу впливає на зростання кількості онкологічних, ендокринних та серцево-судинних захворювань, а також призводить до зміни генетичних структур організму та зумовлює підвищення показників смертності населення (А.М.Сердюк, Я.Й.Звиняцківський, І.О.Черниченко, О.І.Тимченко, О.В.Бердник та ін.). Результати аналізу та узагальнення накопичених даних свідчать про недостатню ефективність здійснення профілактичних заходів з охорони навколишнього середовища.

Харчова і біологічна цінність молока та молочних продуктів. Кисломолочні продукти та їх лікувальне значення. Санітарна експертиза молока та молочних продуктів. Показники якості та ознаки фальсифікації і псування молока.