Які ви знаєте підходи до класифікації систем? Наведіть приклади складних, простих, матеріальних, абстрактних, природних, штучних, змішаних та соціотехнічних систем. Якою системою є пгрб і чому?
Існують такі підходи до класифікації економічних систем:
формаційний; стадійний; цивілізаційний; інформаційний; знаннєвий; організаційний.
Відповідно до формаційного підходу історичний розвиток суспільства зводиться до зміни однієї суспільно-економічної формації іншою, більш прогресивною. Основи формаційного підходу до класифікації економічних система розроблені К. Марксом. На його думку, слід розрізняти п'ять суспільно-економічних формацій: первіснообщинна; рабовласницька; феодальна; капіталістична; комуністична. В основі кожної формації лежить певний спосіб виробництва, що представляє єдність продуктивних сил і виробничих відносин. В даний час формаційний підхід не знаходить широкого кола прихильників у науковому світі.
Розробником стадійного підходу до класифікації економічних систем є американський вчений Уолт Ростоу (1916-2003). У 1960 р. він сформулював теорію стадій економічного зростання в однойменній книзі. На його думку, суспільний розвиток складається з п'яти стадій: традиційне суспільство; період створення передумов для зльоту; зліт; рух до зрілості; епоха високого масового споживання. Критерієм виділення стадій служать переважно техніко-економічні характеристики: рівень розвитку техніки; галузева структура господарства; структура споживання і т. д. У своїй пізнішій роботі Ростоу додає шосту стадію - пошук якості життя, коли на перший план висуваються питання духовного розвитку суспільства. Суть цивілізаційного підходу полягає в тому, що історичний рух суспільства розглядається як розвиток різних етапів (циклів) цивілізації. На основі циклічного підходу здійснюються різного роду класифікації. Найбільший інтерес представляє теорія циклічного розвитку суспільства, зміни цивілізацій. У відповідності з цією концепцією в суспільному розвитку виділяється 7 цивілізацій.
Цивілізаційний підхід розглядає розвиток суспільства як природний, еволюційний процес. У центрі уваги аналізованої теорії знаходиться людина з її постійно зростаючими потребами. Прихильники інформаційного підходу (Дж. Гелбрейт, Р. Арон та ін) на основі такого критерію, як рівень розвитку техніки, виділяють: індустріальне суспільство; постіндустріальне суспільство; неоіндустріальное (інформаційне) суспільство. У відповідності з цим критерієм розвинені країни з ринковою економікою представляють інформаційне суспільство. Класифікація економічних систем на основі організаційного підходу або способу організації господарської діяльності враховує такі ознаки: пануюча форма власності; хто і як приймає основні економічні рішення; спосіб координації економіческойдеятельності; мотиви, що стимулюють ведення економічної діяльності. Ці критерії дозволяють виділити наступні економічні системи: традиційна економіка; планова економіка; ринкова економіка; перехідна (транзитивній) економіка.
Приклади систем:
складних, простих, матеріальних, абстрактних, природних, штучних, змішаних та соціотехнічних систем.
Абстрактні системи складаються з елементів, що не мають фізичних аналогів у реальному світі. Наприклад, системи рівнянь, системи числення, ідеї, плани, гіпотези, теорії тощо.
Штучні — це системи, які створила людина.
Прості системи — такі, що їх можна описати з достатньою точністю.
Приклади складних систем: живий організм, підприємство, галузь економіки, система управління телекомунікаціями і т. ін. Такі системи характеризуються високим рівнем невизначеності свого поводження.
Приклади кібернетичних систем: автопілот, регулятор температури, комп’ютер, людський мозок, живий організм, підприємство, людське суспільство.
Змішані системи (принципи «змішаної економіки» розробляли А. Вагнер, С. Чейз, Дж. М. Кейнс, Е. Хансен, П. Самуельсон та ін.). Для цієї системи характерні такі процеси: на мікроекономіч- ному рівні відносини регулюються переважно ринковими способами та альтернативними до них позаринковими методами (корпоративна координація); а на макроекономічному рівні — синтезованою системою державного та корпоративного управління і регулювання господарських процесів; плюралізм форм власності; переплетення, взаємопроникнення і взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також взаємний перехід одного типу господарства в інший; соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєвого рівня людей; визнання людини та її здібностей головною цінністю і продуктивною силою; їх формування визначається переходом від однієї системи господарювання до іншої (перехідний період).
Чим пояснюється значна кількість визначень менеджменту. Наведіть відомі вам визначення менеджменту. Як співвідносяться поняття бізнес і підприємництво. Діяльність готелів і ресторанів- це бізнес чи підприємництво? Обґрунтуйте Вашу позицію.
Поняття "менеджмент" є досить загальним і трактується по-різному. У ньому зведені воєдино дуже різні принципи, ролі, види діяльності та функції. Найчастіше використовується це поняття в двох значеннях: як функціональне поняття, що охоплює господарські процеси та функції, котрі характеризують діяльність підприємства (закупівля, виробництво, збут тощо), і як організаційне поняття, що характеризує суб'єктів, які приймають рішення, їхню роль у діяльності підприємства (правління, начальник цеху, майстер). Загалом домінує функціональний підхід, котрий окреслює завдання діяльності та господарські процеси, тоді як другий підхід зосереджує увагу на ролі менеджерів різних організаційних рівнів.
Поняття менеджмент має міжгалузевий характер і дуже складну семантику. Досить часто слово менеджмент використовується як синонім до керівництва або управління підприємством.
Менеджмент, управління — це практично гра в дефініції. Невипадково в перекладній літературі вони часто вживаються як синоніми.
П. Друкер як визнаний авторитет у галузі теорії менеджменту пояснює, що слово менеджмент в англомовних країнах вживається дуже вільно й у різних значеннях, хоча термін менеджмент винятково важкий для розуміння. По-перше, він має специфічно американське походження і навряд чи може бути перекладений на якусь іншу мову, в тому числі и на англійську мову Британських островів. Він означає як функцію, так і людей, що її виконують; він указує на соціальне або посадове становище й одночасно означає навчальну дисципліну й галузь наукових досліджень.
У спрощеному розумінні, менеджмент ( від англ to manage – управляти) – це вміння досягати поставлених завдань, використовуючи працю, інтелект і мотиви поведінки інших людей. Менеджмент – український відповідник “управління” – це функція, вид діяльності, зміст якого складає керівництво підлеглими в межах організації. Менеджмент –це також галузь знань, що допомагає здійснити цю функцію. Зрештою, менеджмент – як похідна від “менеджер”, це певна категорія людей, а соціальний прошарок тих, хто реалізує, здійснює на практиці роботу по управлінню.
Фундаментальний Оксфордський словник англійської мови визначає менеджмент як спосіб, манеру спілкування з людьми, владу та мистецтво стосунків, особливого роду вміння та адміністративні навички, орган управління, адміністративну одиницю.
Крім визначення, пропонованого Оксфордським словником, існують інші підходи до визначення терміну «менеджмент»:
- менеджмент - це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення його ефективності;
- менеджмент - це наука про управління людськими відносинами;
- менеджмент - це раціональний спосіб управління діловими організаціями;
- менеджмент - це особлива галузь наукових знань і професійної спеціалізації управляючих-менеджерів, які складають адміністративний штат;
- менеджмент - це вміння добиватись поставлених цілей, використовуючи працю та інтелект інших людей;
- менеджмент - це функція, вид діяльності, що полягає в керівництві людьми в різнорідних організаціях;
- менеджмент - це управління бізнесом, а бізнес є унікальною, винятковою справою у суспільстві Поняття менеджменту часто пов’язане з поняттям бізнесу.
Бізнес- це діяльність, спрямована на отримання прибутку шляхом створення та реалізації певної продукції, робіт чи послуг. Управління бізнесом ( business managemem) – це управління комерційними, господарськими організаціями.
Найбільш поширений різновид бізнесу – підприємництво.
Підприємництво ( entrepreneurship) – господарська діяльність підприємця, особливий, творчий тип господарювання (економічної поведінки), якому притаманне новаторство, пошук ефективних способів використання ресурсів, активність та прагнення до нових перспектив, можливостей, творче ставлення до ризику.
Доречним буде і таке визначення. Підприємництво – це певна система функіонування підприємства, основу якої становлять демократичні форми його економічної діяльності, забезпечення для нього права ініціативи у виборі сфер, форм і методів господарювання, економічної, організаційної, технічної та технологічної творчості і новаторства.
Діяльність готелів і ресторанів- це бізнес.
Усі підприємства готельного бізнесу являють собою складні соціальні системи, всередині яких можна виділити дві складові: виробництво послуг і управління. Ці складові підпорядковані одна одній і перебувають у певних відносинах між собою.
В чому полягає сутність та необхідність розгляду організації як відкритої системи? Намалюйте схему моделі"чорної скриньки" та опишіть принципи, умови та завдання її функціонування на прикладі готельного(ресторанного) підприємства.
На сучасному етапі всі організації розглядаються як відкриті системи — системи, внутрішні елементи яких взаємодіють не лише між собою, а й із зовнішнім середовищем. Відкритій системі притаманні такі елементи:
— цілісність (взаємозв'язок і взаємодія всіх складових та певна системна якість, що характеризує цю цілісність):
— перспективність (розвиток у напрямі вдосконалення);
— незалежність (можливе відокремлення підприємств);
— спеціалізованість (здатність виконувати окремі функції);
— перетворення вхідних елементів на вихідні;
— централізація (одна зі складових стає домінуючою);
— зростання (тенденція до розширення);
— циклічність розвитку;
— рівновага;
— непередбачуваність порушення рівноваги.
Сучасна відкрита система має вхід і вихід. Входом для організації як системи є всі види ресурсів (капітал, робоча сила, природні ресурси, інформація тощо), виходом — продукція, послуги, прибуток, соціальна відповідальність, освоєння ринку, забезпечення працівників.
Будь-яка організація як система складається з керуючої та керованої підсистем.
системний підхід у менеджменті — це особливий спосіб мислення, методологія розгляду різних соціально-економічних утворень, яка дає змогу глибше і краще осмислити їх сутність (структуру, організацію, функціонування) і знайти оптимальні шляхи і методи впливу на розвиток таких комплексів і систем управління ними. Найбільш загальними принципами системного підходу є:
— принцип цілісності, згідно з яким досліджуваний об'єкт є інтегрованою в єдине ціле сукупністю окремих складових;
— принцип примату цілого над його складовими, за яким ціле визначає функції як окремих компонентів, так і системи взагалі;
— принцип ієрархічності, який передбачає відносність у розрізненні понять "система" та "елемент", оскільки кожен елемент може також бути складним об'єктом і системою нижчого рівня, тоді як кожна система — елементом системи вищого рівня, внаслідок чого таке співвідношення набуває вигляду певної ієрархії систем;
— принцип полісистемності, за яким кожен складний об'єкт може розглядатися як деяка сукупність систем, що входять одна в одну1.
В економічних, соціально-економічних та інших системах виокремлюють певні комплекси елементів — підсистеми. Як елемент системи підсистема, у свою чергу, є системою щодо її складових. Отже, підсистема — це частина системи, що має характерні риси і виокремлена за певними ознаками. Незважаючи на те, що вона взаємопов'язана з іншими частинами системи, її можна розглядати як самостійну систему.
Метод «чорної скриньки» широко використовується під час моделювання систем, коли для дослідника важливо отримати інформацію про поведінку системи, а не про її будову. Дослідник не може зробити однозначний висновок про структуру «чорної скриньки», спостерігаючи тільки за його входами та виходами, бо поведінка модельованої системи нічим не відрізняється від поведінки ізоморфних їй систем.
Для побудови моделі використовуються методи теорії ідентифікації. У загальному випадку завдання ідентифікації формулюється так: на основі результатів спостереження за вхідними та вихідними змінними системи потрібно побудувати оптимальну в деякому розумінні математичну модель. Основними етапами ідентифікації є такі:
Вибір класу і структури моделі та мови її опису.
Вибір класу і типів вхідних впливів X.
Обгрунтування критеріїв подібності системи та моделі.
Вибір методу ідентифікації та розроблення відповідних алгоритмів оцінювання параметрів системи.
Перевірку адекватності отриманої в результаті ідентифікації моделі.
Залежно від обсягу апріорної інформації про клас і структуру системи вирізняють завдання ідентифікації в широкому та вузькому розумінні. Завдання ідентифікації у широкому розумінні виконується в умовах апріорної невизначеності структури моделі системи («чорна скринька»). Клас і структура математичної моделі вибираються на основі результатів теоретичного аналізу з використанням загальних закономірностей процесів, які протікають у системі, або на основі загальної інформації про подібні системи. У цьому випадку для побудови математичної моделі можна використовувати непараметричні методи. їх розроблено для тих ситуацій, які досить часто виникають на практиці, коли дослідник нічого не знає про параметри досліджуваної системи (звідси і назва методів – непараметричні).
Завдання ідентифікації у вузькому розумінні полягає в оцінюванні параметрів і станів системи, якщо відома структура моделі («сіра скринька»). Завданням ідентифікації є кількісне оцінювання певних параметрів. Для цього використовується параметрична ідентифікація математичної моделі. Прикладами таких моделей можуть бути диференціальні та різницеві рівняння, моделі типу «вхід-стан-вихід».