- •1.Адміністративне право та його особливості
- •2) Адміністративно-територіальний устрій України
- •3) Апарат і органи держави
- •4)Взаємні права та обов’язки батьків та дітей
- •5)Вибори,організація роботи , структура і повноваження Верховної Ради
- •6)Громадянство України як один з інститутів конституційного права
- •7)Джерела і суб’єкти конституційного права
- •8)Джерела цивільного права.Загальна характеристика цивільного законодавства України
- •9)Довіреність(доручення),її види, форми і строки
- •10)Загальна характеристика інститутів цивільного права
- •11)Загальна характеристика права власності
- •12)Законність і правопорядок
- •13)Інститут громадянства:історія і сучасність
- •14)Інститути,галузі та система права
- •15)Історичні передумови розвитку конституційного процесу в Україні (до початку 18 ст.)
8)Джерела цивільного права.Загальна характеристика цивільного законодавства України
Джерело цивільного права — це форма вираження цивільно-правових норм, що мають загальнообов'язковий характер. У цивільно-правовій системі України основним джерелом цивільного права є нормативно-правовий акт, а в окремих випадках — також звичай та договір. Джерелом цивільного права є і міжнародні договори. Однак для визнання за міжнародним договором правової природи джерела права потрібно, щоб згоду на його обов'язковість було надано ВР України. При цьому він має вищу юридичну силу, порівняно з законами України, тобто якщо в чинному міжнародному договорі, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, то застосовуються правила відповідного міжнародного договору (ст. 10 ЦК). До жерел цивільного права належать і деякі інші кодифіковані нормативно-правові акти, які містять цивільно-правові норми. Наприклад, Сімейний кодекс, Кодекс законів України про працю, Житловий кодекс, Земельний кодекс України тощо .
Цивільне законодавство - це система нормативно-правових актів, що регулюють майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини. Цивільне законодавство не застосовується до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин, якщо інше не встановлено законом.
9)Довіреність(доручення),її види, форми і строки
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Залежно від обсягу повноважень, що надаються повіреному особою, котру він представляє, виокремлюють два види довіреності:
1) загальна довіреність;
2) спеціальна (у тому числі разова) довіреність.
Загальна (генеральна) довіреність уповноважує представника на здійснення правочинів та інших юридичних дій різного характеру. Спеціальна довіреність надає повноваження на здійснення юридичних дій або правочинів певного типу. Якщо той, кого представляють, уповноважує на здійснення якого-небудь одного правочину або юридичної дії, то спеціальна довіреність у цьому випадку буде називатися разовою довіреністю. Така довіреність видається, наприклад, юристам для захисту інтересів організацій у суді тощо.
Довіреність завжди має письмову форму. Вона може бути простою письмовою або письмовою нотаріальною. Строк дії довіреності, який встановлюється у ній, не може перевищувати трьох років Якщо термін дії у довіреності не вказаний, вона зберігає силу аж до її припинення (див коментар до ст. 248 ЦК).
Обмежується строк дії довіреності, виданої в порядку передоручення, вказуючи, що вона не може діяти довше, ніж основна довіреність, на підставі якої видана довіреність про передоручення.
У кожній довіреності обов'язково має бути вказана дата її видачі. Недотримання цієї вимоги закону спричиняє за собою недійсність довіреності, як документа, що підтверджує повноваження представника. Тобто, вона не має правового значення ні для сторін відносин добровільного представництва, ні для третьої особи.
Довіреності, які видаються юридичними особами, крім тих, що видаються в порядку передоручення (частина 2 ст. 245), не потребують нотаріальної форми. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом її керівника і завіряється печаткою цієї організації.
