2. Захист територій і населених пунктів від повеней та паводків.

Кожної весни в природі відбувається танення накопичених за зимовий період на поверхні суші снігів і льоду в водоймах, що призводить до утворення великого поверхневого стоку та підйому рівнів води в річках – повені. Як правило, при цьому відбувається вихід води з берегів річок та інших водотоків на заплаву, що призводить до тимчасового затоплення замкнутих котловин, днищ балок, низинних територій з розташованими на них населеними пунктами та с/г об’єктами.

Повінь, яка є винятковою за величиною і може спричинити жертви і руйнування, називають катастрофічною. До підйому рівнів води в річках і затоплення території можуть призвести також інтенсивні опади та короткочасні відлиги в зимовий період. Таку повінь дощового характеру називають паводком. Паводок - це високий, але нетривалий підйом води, що може багаторазово повторюватись упродовж року. Весною він може перерости у повінь.

Найбільш паводконебезпечною територією є Карпати та прилеглі до них передгірські райони. До небезпечних регіонів також належить Полісся, придунайські та придністровські землі, Донбас. Найчастіше повені виникають на річках та їхніх притоках: Тиса, Дністер, Прут, Сірет, Прип’ять.

Основні природні причини виникнення повеней:

1. Велика кількість атмосферних опадів. Головною причиною виникнення повеней в Карпатах, як і в інших регіонах, є інтенсивні та тривалі опади, або танення снігів, особливо коли останнє відбувається одночасно з дощами.

2. Стан земної поверхні на схилах. Стан має особливе значення в зимовий період. Під час короткочасних відлиг, характерних для Закарпаття, відбувається танення снігового покриву в горах. Інтенсивність танення збільшується, якщо в цей час випадають опади. Але за короткий період відлиги глибоко промерзлий ґрунт на схилах не встигає відтанути. Його поверхня залишається водонепроникною і не всмоктує поверхневі води. Внаслідок цього всі поверхневі води і опади потрапляють у річкову мережу.

3. Стан рослинності на водозбірній площі. Наявність і стан лісів та іншої рослинності на водозбірній площі має дуже велике значення на формування повеней і паводків. В умовах великих опадів і крутих схилів рослинність захищає ґрунт від ерозії, затримує поверхневий стік і переводить його в ґрунтові води, стримує і регулює розвиток повені.

Коренева система рослин і лісова підстилка перешкоджають розмиву ґрунту на схилах і створенню нових русел струмків і ярів, концентрованих потоків води на поверхні.

Густа крона дерев і лісова підстилка поглинають частину дощу. Інша частина стікає по поверхні з меншою швидкістю, затримується на ній і просочується в ґрунт. Таким чином, рослинність зменшує об’єм води, що потрапляє в річки, уповільнює в часі процеси надходження поверхневого стоку в річкову мережу і запобігає різким підйомам рівня води в них. Весною дерева і кущі затіняють сніговий покрив від сонця і запобігають інтенсивному його таненню. В теплий період рослинність випаровує значну кількість вологи зі своєї листової поверхні, висушує ґрунт і збільшує його здатність затримувати поверхневий стік.

Інтенсивне вирубування лісів і знищення іншої рослинності на схилах збільшують об’єм і швидкість поверхневого стоку, максималізують витрати і рівні води в річках і є однією з основних причин катастрофічних повеней.

4. Великі похили гірських річок і схилів. На швидкість формування повеней, руху води на поверхні і в річках впливають крутизна схилів і русел річок. Гірські схили у Карпатах мають велику крутизну – до 15...20^˚ і більше. Це зумовлює швидке відведення води зі схилів у річки і далі з гірської частини річок у низинну. При виході річки у низину похил русла різко зменшуються, а разом з ним зменшується і швидкість потоку. Це спричиняє підйом рівнів води в низинній частині гірських річок.

5. Ерозійні процеси на схилах, берегах і руслах річок. Внаслідок інтенсивних ерозійних процесів відбувається винос продуктів ерозії в річки та їх замулення. Це, в свою чергу, призводить до зменшення поперечного перерізу річок. Оскільки русло не в змозі пропустити великі витрати води, відбувається підйом рівнів та їх вихід на заплаву. Розмив берегів річок під час паводків викликає значні зсуви ґрунту разом з кущами і деревами у русло річок. Утворюються затори в місцях звуження русла, під опорами мостів, біля водопропускних отворів гідротехнічних споруд. Це призводить до підпорів води і локального затоплення території. Аналогічні процеси відбуваються і в зимовий період. Причиною заторів і підйому рівнів води є також уламки криги під час відлиги.

6. Періодичність у змінах клімату. Внаслідок циклічної зміни сонячної активності існують відповідні 11, 33 і 100-річні цикли в змінах клімату. Тому періодично на зміну сухим рокам приходять вологі, під час яких кількість повеней збільшується.

На формування та проходження паводків разом з чинниками природного характеру істотний вплив мають техногенні причини, що є наслідками господарської діяльності на водозбірних площах і в руслах річок.

До зміни природних умов, за яких відбувається танення снігів, ґрунтовий і річковий стік, в першу чергу призводить діяльність людей в галузі водного, лісового і сільського господарства, а також прокладання шосейних і залізничних шляхів, нафто- і газопроводів, влаштування водозаборів у руслах річок та інше.