Характерні ознаки хрящових риб.
Ці риби поширені майже виключно в морях: з-понад 630 видів лише кілька - мешканці прісних водойм. До хрящових риб належать акули, скати та деякі інші види.
З боків або знизу голови помітні 5-7 парних зябрових щілин. Грудні та черевні плавці розміщені в горизонтальній площині. Плавального міхура немає. Шкіра цупка та зазвичай вкрита лусками, що нагадують маленькі зубчики. Подібну форму мають і зуби. У хрящових риб ми знаходимо луску плакоїдну - це не що інше, як зуби, що сидять в шкірі акули. Ось так вони виглядаюсть.
Будова шкіри (електронний мікроскоп).
Саме завдяки їм шкіра акул і скатів нагадує грубу наждачний папір. Видозмінені шкірні зуби утворюють плавникові колючки у рогатих і колючих акул, хвостові голки у скатів-хвостоколів, пилкоподібні зуби на Рилєєв (рострум) в акул-пілоносов і риб-пил. Форма зубів у акул може бути досить різноманітною. Вони бувають плоскими трикутними або загостреними конічними, бугровіднимі або шілообразнимі, гладкими або зазубреними, одновершинною або з додатковими верхівками. Зуби розташовані на щелепах прямими і косими рядами, причому в кожному прямому ряду (від краю щелепи до її внутрішньої частини) є зуби декількох генерацій. Функціонує зазвичай лише передній ряд (іноді кілька передніх рядів), інші зуби загнуті всередину і замінюють передні в міру їх зношування.
Будова зубів.
Зір у акул розвинен слабо, око має малу роздільну здатність і у зв'язку з відсутністю колб в сітківці не здатний розрізняти кольори. При пошуках їжі більш важливу роль у акул грає нюх, а також сприйняття вібрацій води через органи бічної лінії (сейсмосенсорна система). Низькочастотні коливання сприймаються сплетінням нервових закінчень бічній лінії, яка йде уздовж всього тіла акули і розгортається віялом на її голові та щелепах. Важливість бічній лінії підтверджена дослідами. Акула, позбавлена можливості користуватися зором і слухом, реагувала на коливання води, викликані, скажімо, тим, що у воду кинули камінь. Але коли перерізали нерви, що йдуть від бічної лінії до мозку, акула переставала реагувати на які б то не було руху води. Досліди показали також, що бічна лінія якось пов'язана в акул з почуттям рівноваги. Крім усього іншого, акули здатні сприймати електричні поля у воді. У хижих акул зуби трикутні та розміщені в кілька рядів, причому зламані луби замінюються новими. Акули нездатні пережовувати їжу; зубами вони її втримують і розривають на шматки, які заковтують цілком. Скелет хрящових риб утворений із хрящової тканини.
Розмноження. Хрящові риби роздільностатеві. У самців потовщені промені черевних плавців перетворені на органи парування та слугують для внутрішнього запліднення. Запліднена яйцеклітина, проходячи через яйцепровід, вкривається додатковими оболонками. Так формується яйце, яке самка відкладає назовні, прикріплюючи до підводних предметів за допомогою виростів оболонки. З яйця виходить молода риба, що загалом нагадує дорослу особину. Отже, у хрящових риб розвиток прямий.
У деяких видів яйце затримується в материнському організмі доти, доки всередині яйця не сформується живе маля (явище яйцеживонародження). А в окремих видів акул і скатів зародок отримує поживні речовини від організму матері через її кровоносну систему. Таким ви дам притаманне справжнє живонародження.
Різноманітність хрящових риб. Найрізноманітніші та найпоширеніші хрящові риби - акули та скати. Акули (близько 250 видів) мають переважно обтічну форму тіла. Передня частина голови видовжена, рот у формі півмісяця оточений великою кількістю зубів. Основним органом руху слугує хвіст з хвостовим плавцем, верхня лопать якого більша за нижню. У великій печінці цих тварин відкладається жироподібна речовина, яка зменшує питому масу риби. Більшість акул - активні хижаки, нерозбірливі щодо їжі (різноманітні безхребетні тварини, риби, пінгвіни, морські ссавці), лише деякі види (наприклад, велетенська та китова акули) живляться дрібними планктонними організмами.
Озброєна нюхом, зором, електрорецепцією, здатністю вловлювати далекі і близькі коливальні сигнали, акула подібна обчислювальної машині, налаштованої на вирішення однієї задачі: добування їжі. Невірно буде сказати, що акули їдять без перепочинку. Але їжі їм потрібно багато, адже акулам необхідно постійно рухатися, щоб не потонути. Відсутність плавального міхура не дозволяє їм нерухомо «висіти» в товщі води. Тіло акул щільніше, ніж відтіснила вода, і триматися на плаву акула може, лише постійно рухаючись. Акулі весь час треба докладати зусиль до того, щоб не потонути. Якщо вона хоч на мить припинить хвилеподібні рухи м'язистого хвоста і плавників, вона не зможе подолати силу тяжіння, яка невблаганно потягне її вниз. На відміну від більшості кісткових риб, які після смерті спливають на поверхню води, акула, коли її тіло більше не в змозі рухатися, знаходить свій останній спочинок на дні. Скати, до речі сказати, вирішили проблему відсутності плавального міхура інакше, ніж акули - вони перейшли до придонного способу життя.
Вражає еволюційно просунута стратегія розмноження хрящових риб. Запліднення у них тільки внутрішнє. Більшість акул або живородящі або яйцежівородящі, тобто в обох випадках народжують живих дитинчат. Розвиток дитинчати, так само як і у ссавців, відбувається в утробі матері.
У прибережних водах Чорного моря поширена колюча акула, або катран. Цей яйцеживородний вид сягає трохи більше метра завдовжки, живиться рибою, молюсками, ракоподібними та не становить небезпеки для людини.