1. Загальна частина

Оцінка впливу на оточуюче середовище — це виявлення характеру і ступені небезпеки яка виникає в ході господарської діяльності тих чи інших промислових та житлових об'єктів, оцінка екологічних, соціальних та економічних наслідків такої діяльності та розробка заходів по їх усуненню.

Під забрудненням атмосферного повітря і водоймищ розуміють різні інгредієнти (речовини), що присутні чи вносяться в повітряне середовище й воду в результаті природних процесів, а також діяльності людини, що наносять шкоду природі, здоров'ю людей і тварин і інше.

2. Нормування викидів забруднюючих речовин в атмосферному повітрі

Згідно ГОСТ 12.2.1.04 — 77, забрудненням атмосфери зветься зміна її складу в результаті присутності в атмосфері домішок.

Під домішками розуміють розсіяні в атмосферном повітрі сполуки, які не знаходяться в її постійному складі. До таких сполук відносяться не тільки токсичні речовини, но й парникові гази (нетоксичні, або малотоксичні) та інші.

Норматив якості атмосферного повітря – критерій якості атмосферного повітря, який відображає граничнодопустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутній негативний вплив на здоров’я людини та на стан навколишнього природного середовища.

Згідно ОНД 86 максимальна концентрація забруднюючої речовини в приземному шарі атмосферного повітря (на відстані 2м. від землі), яка виникає в результаті діяльності промислових підприємств не повинна перевищувати ГДК_а.п., тобто С_мах  ≤ ГДК. В тих випадках, коли в районі розташування підприємства, є викиди інших підприємств, або автотранспорту виникає деяка сумарна концентрація забруднюючих речовин — фонова концентрація (С_ф – мг/м³).

Коли С_ф — встановлена як незалежна від швидкості та напрямку вітра і постійна на території району, то С_мах  ≤  ГДК + С_ф;

Розрахунки С_мах  для джерел, які здійснюють викиди нагрітої газоповітряної суміші, наприклад котлоагрегати, проводять по формулі:

(мг/м³),

де А — безрозмірний коефіцієнт, що залежить від температурної стратифікації атмосфери та визначає умови горизонтального розсіювання атмосферних домішок, с^2/3 ∙ °С; М — потужність викиду, г/сек;

F — безрозмірний коефіцієнт, що враховує швидкість осідання шкідливих речовин в атмосфері;

m, n — безрозмірні коефіцієнти, що враховують умови виходу газоповітрянної суміші з отвору джерела викиду;

η — безрозмірний коефіцієнт, що враховує вплив рельєфу місцевості на розсіювання домішок;

Н — висота джерела викиду над рівнем землі, м.;

V₁ — об'єм газоповітряної суміші, м³/сек;

ΔT — різниця між температурою газоповітряної суміші Tг, що викидається, та температурою навколишнього середовища Тн, ^оС;

Значення ΔT (^оС) слід визначати, приймаючи Тн, як середню температуру о 13 годині найбільш спекотного місяця.

Для котелень допускається приймати значення Тн рівним середній температурі у найхолодніший період.  

Якщо інструментальними вимірами визначають швидкість газоповітряної суміші V₁ м/сек, то об'єм газоповітряної суміші розраховують по формулі:

V₁ = W , й навпаки.

В разі. коли проводяться інстументальні заміри концентрації забруднюючої речовини, потужність викиду розраховують по формулі:

М г/сек = С мг/м³ ● V₁ м³/сек.,

де С концентрація забруднюючих речовин, тобто —  кількість забруднюючої речовини в певному об'ємі або ваговій одиниці в газах, що відходять в атмосферне повітря. Як правило концентрацію вимірюють в мг/ м³.

D — диаметр отвору джерела викиду, м.

Безмірний коэфіцієнт F набуває наступних значень:

для газоподібних шкідливих речовин та дрібнодисперсних аерозолів, швидкість впорядкованого осідання яких не перевищує 3–5см/с дорівнює 1,0;

для крупнодисперсного пилу та золи при середньому експлуатаційному коефецієнті очищення не менш 90% — 2,0; 75–90% — 2,5; менш 75% або за відсутності очищення — 3,0. В разі присутності в викидах вологи, достатньої для інтенсивної її конденсації, незалежно від ефективності пилоуловлюваючих пристроїв значення коефіцієнту F дорівнює 3,0.

Значення безрозмірного коефіцієнта m визначається в залежності параметра f, м ∙ с^-2 ∙ ^оС^-1, за формулой:

m =  ,

де коефіцієнт f розраховується по формулі:

f = 10^{3  .}

Значення безрозмірного коефіцієнта n розраховують в залежності від параметра V_м:

якщо V_м  ≤ 0,3, n = 3,

якщо 0,3 ≤ V_м  ≤ 2, n = 3 -  ;

якщо V_м: > 2, n = 1.

При цьому V_м: = .

Безрозмірний коефіцієнт η, який враховує вплив рельєфу місцевості на розсіювання домішок дорівнює одиниці, якщо в радіусі п'ятидесяти висот труб Н від джерела перепад відміток місцевості не перевищує 50 м на 1 км. В інших випадках поправка на рельєф встановлюється на підставі картографічного матеріалу.