Основні негативні фактори, що впливають на стан співробітництва України з Російською Федерацією

З боку Росії

А) переорієнтація значної частки російського ринку на продукцію з країн далекого зарубіжжя;

Б) звуження певних секторів російського ринку (труби, цукор тощо) для українських експортерів за рахунок застосування Російською стороною спеціальних та антидемпінгових розслідувань стосовно українських товарів, односторонніх вилучень з режиму вільної торгівлі.

З боку України

А) суттєва диверсифікація українського експорту саме в напрямку третіх країн з урахуванням переорієнтації значної частини російського ринку на продукцію з країн далекого зарубіжжя;

Б) слабка активність українських товаровиробників щодо просування вітчизняних товарів на російський ринок, зокрема: створення СП, участь у тендерах, виставково-ярмаркових заходах тощо.

Висновки

У роботі здійснено узагальнення проблеми раціоналізації українсько-російських торговельних відносин у контексті економічної безпеки держави. Запропоновано нові науково-методичні підходи до вирішення відповідних питань, що має істотне значення:

1. В умовах глобалізації посилюється інтеграція країн, зростає відкритість національної економіки. Інтеграційними процесами бажано керувати з точки зору забезпечення економічної безпеки держави. В роботі уточнено поняття економічної безпеки держави в умовах глобалізації, що передбачає здатність країни генерувати позитивні зрушення в національній економіці, протистояти зовнішнім економічним загрозам і гідно презентувати себе на зовнішніх ринках.

2. В роботі проаналізовано стан торговельних відносин України та РФ на тлі загальної зовнішньоторговельної політики України. Доведено, що Україна може претендувати на чільне місце в світовій спільноті лише у разі активізації зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі з країнами СНД.

3. Враховуючи особливості українсько-російських відносин (їх асиметричність, високий рівень експортної та імпортної залежності, успадковану спеціалізацію і кооперацію), при торгівлі з Росією необхідно дотримуватися вимог економічної безпеки.

4. Після різкого скорочення у 2009 році, експортно-орієнтовані сектори стали найбільшою рушійною силою економічного зростання у 2010 році. Зокрема, обсяг виробництва збільшився на 34,5% у машинобудівному секторі та 21,5% у хімічному секторі. Металургійні заводи збільшили виробництво на 12,3% на тлі повільного відновлення світової економіки і нестійкого зовнішнього попиту на сталь. Харчове виробництво збільшилося на 2,9% завдяки зростанню приватного споживання. Видобуток енергоносіїв скоротився на 3,1% у 2010 році через зниження видобутку нафти і газу. У той же час, відновлення металургійної галузі стимулювало видобуток неенергетичних копалин. Дані за перші шість місяців 2011 року показують, що успішна діяльність енергетичного сектору залишається однією з основних причин зростання. Підвищення попиту на українські добрива і сталь призвело до відновлення відповідних секторів.

5. Ключовою проблемою сучасних торговельних відносин між Україною та Росією є критична залежність України від російських енергоресурсів. Частка імпорту енергоносіїв із Росії у забезпеченні загальної потреби України в енергоносіях становить 70%, що істотно перевищує  порогове значення обсягу надходжень енергоносіїв з однієї країни-імпортера (30%).  

6. Загалом, у торговельних відносинах з Росією Україна має реалізувати такі найважливіші економічні інтереси:

• налагодження нових і раціоналізація існуючих коопераційних зв’язків  для збільшення участі України у замкнених циклах спільного виробництва певної продукції;

• використання єдиної бази стандартизації для збільшення обсягів експорту на російський ринок машинобудівної продукції;

• збереження традиційного ринку збуту товарів і послуг;

• завантаження російською нафтою українських нафтопереробних заводів, що побудовані за часів СРСР;

• збільшення обсягів транспортування російських енергоносіїв до Європи територією України.

Виходячи з цих інтересів, основними домінантами українсько-російських торговельних відносин у контексті забезпечення економічної безпеки України слід вважати: збільшення обсягів торгівлі товарами через підвищення їх конкурентоспроможності; співробітництво в сфері послуг, перш за все, у використанні розгалуженої транспортної інфраструктури; транскордонне співробітництво; розвиток промислової і науково-технічної кооперації; створення спільних українсько-російських підприємств. Україні потрібно зосередити зусилля на забезпеченні сталості національної економічної системи.

Нинішній етап розвитку відносин між Україною і Росією важливо розглядати у міжнародному контексті. Нова конфігурація міжнародних відносин, пов’язана із перерозподілом сфер світового впливу, насамперед змінененням світової ролі США та посиленням китайського та загалом азіатського чинників, зумовлює активність Росії щодо пошуків власного формату участі у глобальних процесах, що необхідно враховувати Україні під час формування свого зовнішньополітичного курсу щодо Росії..