2. Дружина померлого.

Як дружина може спадкувати лише особа, яка перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим а момент відкриття спадщини. Проте жінка визнається спадкоємцем після смерті чоловіка. А чоловік є спадкоємцем після смерті дружини незалежно від того чи проживали вони разом, чи надавали вони одне одному матеріальну допомогу, а також незалежно від характеру особистих стосунків між ними: важливо, щоб у момент відкриття спадщини вони перебували в зареєстрованому шлюбі.

Коли ж на момент відкриття спадщини шлюб було у встановленому законом порядку розірвано, то колишня дружина не має права на спадщину.

3. Батьки померлого.

Мати завжди є спадкоємцем після смерті своїх дітей. Батьки ж є спадкоємцем після смерті своїх дітей за тих самих умов, за яких і діти визнаються спадкоємцями після смерті свого батька (існує правовий зв’язок).

Спадкоємцями є також усиновителі померлого.

Вітчим та мачуха не є спадкоємцями після смерті пасинка або подчерки, крім випадків, коли мало місце їх усиновлення чи факт утримання, однак у цих випадках вони спадкують як усиновителі або утриманці.

4. Онуки та правнуки померлого.

Онуки та правнуки спадкодавця належать до першої черги спадкоємців, але вони мають право одержати спадщину лише за умови, коли їх мати чи батько (відповідно, дід чи баба), які мали право на спадщину, померли ще до її відкриття.

До складу другої черги входять такі особи:

1. Брати та сестри померлого.

Спадкоємцями визнаються як повнорідні так і неповнорідні (такі, що мають лише спільну матір або лише спільного батька) брати та сестри.

Зведені брати та сестри померлого спадкоємцями не визнаються.

2. Дід та баба померлого.

Як зазначається в статті 530 ЦКУ, спадкоємцями є дід і баба як з боку матері так і з боку батька.

Непрацездатні особи

Особливе місце серед спадкоємців за законом займають непрацездатні особи які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. Вони не входять ні в першу ні в другу черги спадкоємців за законом. За наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, що закликається до спадкоємства. Отже вони приєднуються до спадкоємців або першої або другої черги. Залежно від того, яка черга спадкоємців фактично успадковує майно. (якщо є спадкоємців першої черги – з ними нарівні, якщо нема – нарівні зі спадкоємцями другої черги).

Таким чином спадкоємцями за законом визнаються не лише родичі померлого. Ними можуть бути і сторонні особи за умови їх непрацездатності та перебування на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. Непрацездатність особи встановлюється залежно від віку і стану здоров’я.

За чинним законодавством непрацездатними вважаються особи у віці до 16 років (ті що вчаться до 18 років), жінки, які досягли 55-річноговіку та чоловіки, які досягли 60-річного віку, а також інваліди І, ІІ, ІІ груп.

Непрацездатні особи можуть бути зараховані до зазначеної категорії спадкоємців лише за наявністю таких умов:

• Непрацездатна особа повинна знаходитися на утриманні померлого не менше одного року.

• Допомога, яку надавав померлий, цій непрацездатній особі, повинна (була?) бути основним (хоча не обов’язково єдиним) джерелом для її існування.

• Допомога повинна (була?) надаватися систематично.

Непрацездатність утриманців, пов’язана з віком, перевіряється по паспорту, свідоцтву про народження, непрацездатність пов’язана із станом здоровя, - по пенсійній книжці чи за довідкою, що видається відповідним органом медико-соціальної експертизи. Для доказу факту знаходження на утриманні можуть бути подані такі документи:

• Довідка з виконкому місцевої ради або місцевої адміністрації, правління житлово-експлуатаційної організації; правління ЖБК; чи з місця роботи спадкодавця про знаходження у нього утриманця.

• Довідка органу соціального захисту населення про призначення пенсії в зв’язку з втратою годувальника;

• Рішення суду, що набуло законної сили, про встановлення факту знаходження на утриманні.

Ці документи повинні містити дані про час іперіод, коли особа знаходилася на уриманні спадкодавця.