4. Правове становище населення в державах Стародавнього Сходу.

Процес економічного розвитку призвів до зростання соціальних суперечностей, внаслідок чого суспільство, з одного боку, розкололося на вільних і рабів, а з іншого, серед вільного населення що більше відособилися різні соціальні групи.

У середовищі вільного населення почали виділятися:

панівний клас - зосереджував у своїх руках велику кількість рабів, був власником землі, худоби та іншого майна, тримав най-ішжливіші посади у державному апараті, мав усю повноту економічної та політичної сили. Був представлений правителем, спадковою аристократією, воєначальниками, жрецтвом, а також новою майновою знаттю, подібною до торговців-лихварів;

вільні селяни (общинники і ремісники) - відбували різноманіт-ш податі: натуральну (зерном, худобою, домашньою птицею тощо), будівельну, військову та інші, внаслідок чого досить швидко зубожіли. Працювали на будівництві храмів, палаців, царських гробниць, іригаційних споруд, прокладанні шляхів тощо. У разі війни повинні були зі зброєю виступати у похід, будувати оборонні споруди.

На протилежному полюсі від вільного населення знаходилися раби. Джерелами рабства ставали військовий полон, боргове рабство, продаж батьками в рабство своїх дітей, віддання в рабство злочинців. Раби працювали в царському, храмовому господарстві, на будівництві різних споруд, доріг, іригаційних систем, в ремісничих майстернях, на рудниках; значну кількість рабів використовували в домашньому господарстві як слуг. До рабів ставилися як до худоби: їх таврували, відрізали їм вуха, карали на розсуд господаря, аж до смертної кари включно, приносили в жертву, примушували виконувати найважчу, брудну роботу. Раби у величезній кількості гинули на будівництві пірамід, храмів і палаців, у каменоломня; їх продавали, дарували, обмінювали, закладали, передавали у спадщину. Але слід відзначити, що в залежності від тієї або іншої; країни Стародавнього Сходу умови рабства значно відрізнялися.

Кастовий поділ

Кастовий поділ у тій або іншій мірі був властивий усім давнь осхідним суспільствам, а його сутністю було те, що все вільне населення поділялося на зв’язані однією професією замкнені касти, які мали різні права та обов’язки.

Кастовий поділ був обумовлений: а) бажанням правлячої верхівки законсервувати власне економічне, політичне та правове привілейоване становище та за допомогою цього припинити про-1 никнення до свого середовища інших членів суспільства; б) необ- і хідністю в умовах складних іригаційних робіт і постійної загро- • зи ззовні чітко диференціювати усе населення на замкнені групи,] кожна з яких професійно займалася б певним видом стратегічно важливої діяльності.

Особливості кастового поділу у країнах Стародавнього Сходу

В Єгипті відособленими групами були жерці, воїни, переписувачі та інші.

У Стародавньому Вавилоні:

вільне населення поділялося на дві категорії: авілуми (людина, син людини) і мушкенуми (дрібний люд);

за своїм правовим становищем авілум стояв вище мушкенума. Його особа, життя, здоров’я, честь, сім’я охоронялися більш суворо;

різниця між авілумами і мушкенумами полягала в тому, що авілуми були повноправними общинниками, а мушкенуми - людьми, які стояли поза общиною і були пов’язані з царським або храмовим господарством.

У Стародавній Індії:

все вільне населення поділялося на чотири замкнені групи варни: брахманів, кшатріїв, вайшіїв і шудр;

поділ на варни було оголошено споконвічно існуючим, він іі\ и освячений релігією;

для кожної варни жерцями було розроблено свою дхарму, іиіУіо закон, що регламентував спосіб життя, визначав права та иґкж’язки;

на підтвердження кастового поділу жерцями було створено іі'і сі іду про те, що великий Пуруша (божество) створив брахманів 11 « моїх, уст, кшатріїв - із рук, вайшіїв — із стегон, шудр - із сту-щчіі.;

від варни залежали тяжкість покарання, розмір одержаної і шідщини, відсоток за договором позики;

до варни брахманів входили жерці, до кшатріїв - воїни та Н|н іс іавники світської знаті, правителі Індії (раджі), до вайшіїв і « няни-общинники і торговці, до шудр - особисто вільні люди, мїї і повинні були вірно служити трьом вищим варнам;

в Індії були ще й чандали - вільні люди, що опинилися за ме-і ї м и чотирьох варн. Здебільшого це були представники відсталих іиіімеп. їх вважали „нечистими”, вони виконували брудну роботу, и|иіцювали на цвинтарях, повинні були носити одяг, знятий з мерши їм заборонялося входити вдень у селища, користуватися гро-мііщ ькими колодязями та купальнями. Чандали повинні були все ■ мім життя кочувати, переходячи з одного місця на інше.