1. Криза збіднення ресурсів промислів і збирання.

Біотехнічна революція – стихійні біотехнічні заходи на зразок випалювання рослинності для її найкращого і понад раннього зростання (поліпшення пасовищ диких тварин).

2. Перша антропогенна екологічна криза ("криза консументів") – масове винищення (перепромисел) великих тварин і виснаження ресурсів збирання.

Перша сільськогосподарська революція – розвиток примітивного поливного хліборобства й скотарства (приручення тварин).

3. Криза примітивного поливного хліборобства – криза засолення грунтів унаслідок невірних агромеліоративних заходів, деградація примітивного поливного хліборобства, недостатність його для зростаючого народонаселення Землі.

Друга сільськогосподарська революція полягала в широкому засвоєнні неполивних земель – переходу до богарного (неполивного) хліборобства, тобто, здійснюваному тільки за рахунок вологи атмосферних опадів.

4. Друга антропогенна екологічна криза ("криза продуцентів") – бурхливий розвиток продуктивних сил суспільства, що викликав широке застосування мінеральних ресурсів і ресурсів рослинного світу (у тому числі, знищення лісів).

Промислова революція – перехід від екстенсивних до інтенсивних форм господарювання, в т. ч. природокористування.

5. Сучасна глобальна екологічна "криза редуцентів" (забруднення) – редуценти не встигають очищати біосферу від антропогенних продуктів

Науково-технічна революція – зміна продуктивних сил суспільства на основі перетворення науки в провідний фактор суспільного розвитку, безпосередню продуктивну силу. Різке прискорення розвитку науки й техніки (зациклення технологічних процесів, реутилізація продуктів, максимальна економія енергії, мініатюризація технічних об’єктів).

6. Глобальна термодинамічна (теплова) криза. З глобальною термодинамічною кризою пов’язана енергетична криза – абсолютна нестача енергії для поступального розвитку людства.

Енергетична революція – максимальна економія енергії та перехід до її джерел, що майже не додають тепло в приземний шар тропосфери (насамперед, до використання сонячної енергії).

7. Глобальна криза надійності екологічних систем – порушення природної екологічної рівноваги.

Революція екологічного планування – регульована КОЕВОЛЮЦІЯ в системі "суспільство – природа", будівництво ноосфери. Від принципу беззупинного перетворення природи і необмеженої її експлуатації треба перейти до економії природних ресурсів та дуже обережної зміни природного середовища життя.

Вивчаючи зміни навколишнього середовища під впливом господарської діяльності людини, вчені розрізняють чотири основні форми впливу на природу:

1. Зміна структури земної поверхні (розорювання степів, вирубування лісів, меліорація створення озер і т. д.).

2. Зміна складу біосфери, кругообігу й балансу її складових речовин (вилучення копалин, створення відвалів, пилегазовикидів, зміна влагообігу і т. д.).

3. Зміна енергетичного, зокрема, теплового, балансу окремих районів земної кулі і всієї планети.

4. Зміна біологічної рівноваги внаслідок винищення деяких видів, створення нових порід тварин і рослин, переміщення їх на нові місця проживання.

Причини, що сприяють активному вторгненню людини в природне середовище:

• природне середовище є першоджерелом усіх матеріальних благ для людини

• збільшення кількості населення

• Урбанізація також є однією із причин порушення людиною природної екологічної біохімічною рівноваги. Урбанізація – це історичний процес підвищення ролі міст у житті суспільства, пов’язаний з концентрацією й інтенсифікацією несільськогосподарських функцій, розповсюдженням міського способу життя, формуванням специфічних соціально-просторових форм розселення.