Види розрахунків собівартості продукції
Нині порядок розрахунку фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) нормативними документами не регламентується. Тому вибір конкретних методів калькулювання входить до компетенції підприємства і залежить від потреб отримання необхідної інформації для прийняття оперативних, тактичних і стратегічних рішень. Застосування конкретних методів калькулювання необхідно обов’язково відобразити в наказі про облікову політику підприємства.
3 Нормативний метод обліку витрат виробництва
Робота із впровадження нормативного методу планування, обліку і контролю в підприємстві розпочинається із розробки та затвердження норм і нормативів витрат виробничих запасів, коштів, та праці. Нормативний метод це різновид американського «директ — костингу».
Наприклад, норма виробітку, норма витрат часу, норма обслуговування тварин, норма витрат пального тощо.
нормативи ефективності капітальних інвестицій і нової техніки;
нормативи формування фонду оплати праці;
нормативи розподілу прибутку та формування власного капіталу;
нормативи максимального рівня виробничих запасів;
нормативи власних обігових запасів.
Роль нормативного методу обліку.
Протягом року більшість керівників працюють без достатнього інформаційного забезпечення, що часто їх примушує приймати управлінське рішення чисто інтуїтивно, якщо система обліку виробничих витрат не дає повної інформації про величину витрат в межах встановлених номенклатури статей. Це перешкоджає прогнозуванню майбутньої ціни на продукцію, часто робить її необґрунтованою, невизначена орієнтація прибутковості чи збитковості виробництва.
Нормативний метод-загальновизнаний. Для розрахунку нормативних витрат на виробництво конкретних видів продукції з метою співставлення їх з ринковими цінами, своєчасного виявлення й усунення причин відхилення фактичних виробничих витрат від нормативних застосовується Положення про визначення нормативних витрат на виробництво сільськогосподарської продукції, затверджене наказом Міністерства аграрної політики України від 20.05.2002 р. № 135.
Нормативні витрати на рівні сільськогосподарських підприємств — це витрати за конкретних природно-кліматичних і організаційно-технологічних умов виробництва та нормативної продуктивності землі і тварин, діючих норм виробітку і витрат праці, матеріально-технічних та інших ресурсів.
Основою для їх визначення є технологічні карти, на підставі яких за статтями витрат обраховується загальна сума витрат виробництва у натуральному та грошовому виразі на гектар площі посіву культур, голову тварин та одиницю відповідної продукції.
Щоб покращити ефективність виробництва потрібно:
- знижувати собівартість продукції,
- зменшувати матеріалоємність,
дотримуватись режиму економії.
Ці вимоги виконує розробка нормативної собівартості продукції на науковій основі. Застосування персональних комп’ютерів полегшує нормативне калькулювання, бо постійна інформація вводиться в машину один раз, а потім лише уточнюється.
Важливим є також те, що норми у зв’язку з удосконаленням техніки й технології переглядаються. Вони повинні повно і точно відображати виробництво і бути його потужним стимулятором.
Стійкість їх полягає в тому, що вони розробляються один раз і не змінюються протягом періоду, до якого відносяться. Але, коли умови для яких вони були створені змінились, вони змінюються, бо стають не придатними.
Вони виконують роль відображувача і дійового стимулятора виробництва.
Впровадження нормативного методу планування, обліку і контролю передбачає дві стадії.
Рисунок 9 Стадії впровадження нормативного методу
Організація обліку за нормативним методом відбувається в послідовності:
Рисунок 9.2 Послідовність організації обліку за нормативним методом
Періодично норми та нормативи переглядаються, що призводить і до зміни нормативної собівартості.
В господарствах організовуються нормативне бюро господарювання, до складу якого входять спеціалісти галузей виробництва на чолі з плановиком –економістом.
При застосуванні цього методу в рослинництві складають калькуляцію нормативної собівартості не на продукцію, а на окремі роботи циклу:
передпосівний обробіток ґрунту;
догляд за посівами;
збір урожаю.
Для цього головний агроном на основі технологічних карт вирощування культури складає планове завдання тракторній бригаді на конкретний цикл робіт (10-15 днів). В завданні зазначено:
назва і обсяг робіт, які треба виконати за визначений період по кожній культурі у вартісному виразі.
Тобто калькуляція нормативної собівартості вирощування кожної культури складається з калькуляції нормативної собівартості окремих робіт, які виконуються під окрему культуру.
У тваринництві планове завдання з виробництва продукції розробляються на основі журналу обліку контрольних надоїв, плану одержання приплоду, контрольних зважувань тварин за обліковими цінами, у вартісному виражені, за нормами витрату кормів, оплати праці та інших витрат у даному місяці.
На основі плану виробництва обчислюють її нормативну собівартість. Нормуються при цьому розподільчі та непрямі витрати (амортизація, поточний ремонт, загально - виробничі витрати).
Видача кормів та інші ресурси здійснюється на основі норм визначеними в калькуляції та «Відомості витрат кормів». Понадпланове росходування кормів та матеріалів проводиться за допомогою вимог - накладних за підписом керівника, з послідуючим з’ясуванням причин понаднормативних витрат. Але слід відрізняти їх від додаткових витрат пов’язаних з підвищенням продуктивності тварин, перевиконанням плану продуктивності.
Згідно з графіком документообігу документи з обігу витрат здаються в бухгалтерію, де їх відображають у виробничому звіті по фермам, бригадам в розрізі культур. Підсумкові дані переносять до журналу-ордеру 10, а потім у Головну книгу.