Методичні рекомендації

Метою проведення даного заняття є розвиток усвідомлен­ня студентами провідної тези: основні світові релігійні вчення спрямовані на вдосконалення людини, на виявлення в неї най­кращих внутрішніх якостей, на прояв любові до оточуючого сві­ту, до людей, на вияв милосердя й прощення, на самопізнання, на вирішення всіх проблем, конфліктів за допомогою мудрості.

При підготовці першого питання семінарського заняття слід використати матеріали першого модуля, в якому розглядають­ся, серйозні проблеми, що стоять перед сучасною цивілізацією,

298

299

Л.В. БАТЛІНА

з окрема, українським суспільством, та визначаються головні причини їх виникнення.

Друге питання, що буде розглянуте на семінарі, не потребує попередньої підготовки, але під час перегляду відеофільму необ­хідно уважно слідкувати за логікою думок ученого, співставля-ти нову інформацію із інформацією, котра була отримана під час навчання у школі, зокрема з фізики; намагатися сформулювати власну позицію відносно змісту того, що буде демонструватися, зі спробою її обґрунтування.

Третє питання передбачає самостійне опрацювання теми «Ве­ликі Просвітителі людства глибокої давнини про природу люди­ни та її призначення на Землі», зокрема, погляди Патанджалі, Гермеса Трисмегіста, Заратустри, Будди, Піфагора, Конфуція, Лао-цзи, Платона, Іісуса, Мухаммеда, які є представниками найбільш поширених як у давнину, так і зараз світових релігій та філософсько-релігійних течій. При цьому звернути увагу на нижченаведені моменти.

Патанджалі - один із перших Просвітителів людства (існує точка зору, що він жив 10 тис. років назад), котрий у письмовій формі оформив основні положення Йога Сутри (базового вчення Транс-Гімалайської Школи); Йога Сутра є наукою про основні правила повсякденного життя людини, про людську природу, про умови її поєднання з вищим духовним аспектом, про основ­ні перешкоди, що стоять на шляху до пізнання індивідом влас­ної духовної природи, про основні Заповіді повсякденного жит­тя людини й правила її поведінки тощо.

Гермес Трисмегіст (УІ-ІУ тис. до Р.Х.) - один із перших Про­світителів Єгипту, фундатор законів, писемності, лічби, та ін­ших наук. Книги Гермеса «Божественний Поймандр», «Смараг­довий скрижаль» про: вищу мудрість на Землі; таємниці наук єгиптян щодо людської душі, культури людини, самопізнання й власного зростання; духовну природу кожної людини; єдині закони для Всесвіту, «мікрокосму» (людини); пізнання Всесві­ту через особисте самопізнання та аналогії (що знизу із тим, що знаходиться зверху). Учення Гермеса про: Світову Душу й душу

300

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

людини; виховання підростаючого покоління й дорослих людей з урахуванням їх потрійної природи (дух, душа, тіло); поступове піднесення людської істоти на засадах одночасного тренування волі, інтуїції й розуму на запаморочливі висоти духу, що є ос­новою підготовки людини до життя; Істину, яка, змінюючи свої форми та обітєли, є незмінною за своєю сутністю.

Заратустра (Зороастр) (1200 і 500 рр. до Р.Х.)- один із найбільш ранніх Просвітителів парсів. Основним джерелом зо-роастрійської доктрини є «Авеста». Нове тлумачення старих ідей - основний внеском Зороастра в просвітительство народу. Великий мудрець про природу Першого Принципу буття як Першопричини життя, про необхідність удосконалення людини як величезну й важку працю з урахуванням основних повсяк­денних правил життя людини на Землі.

Індійський пророк Будда (V століття до Р.Х.) як Наставник людства. Акцент учення на принципах поведінки й досягненні просвітлення шляхом постійного виконання певних добродій­них учинків із благородною метою досягнення загального блага. Основні положення вчення Будди щодо: мети життя людини на землі; закону перевтілення й закону причини й наслідків; раю та пекла як станів свідомості людини; Чотирьох Благородних Істин та Благородного Серединного Шляху; «Десяти заповідей буддизму»; подолання десяти видів рабства («ілюзій»). Шлях Будди як життя згідно закону як розуміння критерію його пра­вильності, повної відповідності із благородством людської при­роди.

Китайський філософ-мудрець Конфуцій (Кун-Фу-цзи) (VI ст. до Р.Х.) про суспільний устрій, що визначається рівнем розвит­ку індивідуума; про стан колективної безпеки, який залежить від певних якостей, притаманних членам суспільства; про не­обхідність, щоб у державних справах при будь-яких обставинах правили мудрі люди, а неучі - підкорялися; про суспільні умо­ви, коли кожна людина може отримати освіту; про внутрішню досконалість людини як вимір прогресу; про єднання із всес­вітньою істиною не шляхом дотримання суворого аскетичного

301

Л.В. БАТЛІНА

життя, а через самовдосконалення. Основні положення вчення великого майстра, зокрема: про сенс людського життя; про бла­городство й благородність мотивів; про добродійність і мудрість осіб, які обіймають високі посади; про справедливість, чесність, честь і безкомпромісність; про правильний образ життя люди­ни як її найперший обов'язок по відношенню до себе й до інших тощо.

Великий китайський філософ Лао-цзи (VII-VI ст. до Р.Х.) про шляхи доброчинності, про кодекс духовної поведінки по відно­шенню до Дао (Принципу). Основні положення вчення великого майстра, зокрема, про: Принцип як абсолютну, існуючу в при­роді рухливу силу та Його властивості; наявність у кожної люди­ни душі-тіла та ефірної душі; необхідність збереження фізичної безпеки й душевної рівноваги; поширені негативні якості в ха­рактері людини; обов'язок мудрої людини вдосконалити закон у собі самій; здатність людини досягти спокою й чистоти, живу­чи серед людей; якості мудрої людини; роль освіти, що зробить державне управління недоладним; закони держави й природи; види самоконтролю людини тощо.

Піфагор (580-500 рр. до Р.Х.), великий грецький філософ, учений, мудрець про велику таємницю Космосу, приховану в синтезі трьох світів (природний, людський та божественний); про внутрішню приховану єдність трьох давніх релігій, що від­повідають різним рівням свідомості людей і різним суспільним умовам життя; про три «бічі», що загрожують людству (неуцтво священиків, матеріалізм учених та відсутність дисципліни в де­мократії). Основні принципи життя учнів й учителів піфагорій­ської школи: неухилення від громадського життя; відповідність знань рівню розвитку свідомості й волі людини; підкорення правилам суспільного життя; відповідність змісту навчання ста­тевим розбіжностям та обов'язкам чоловіка й жінки при вико­нанні ними суспільних функцій.

Видатний грецький філософ Платон (427(8)- 347 рр.). Ос­новні положення його філософії, зокрема, відносно: принципу єдності; невизнання ніякого принципу зла; природи Істини й 302

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

Всесвіту як прояву цієї Істини; людини як сукупності часток; еволюції речей; політики, некомпетентності й корупції в полі­тиці; освіти, як фактору, що здатний покласти кінець соціаль­ним бідам народів; виховання й навчання з раннього дитинства; ідеальної форми державного правління, що носить соціальний, а не політичний характер; істини й життя, що завжди прита­манні духовній природі; поділу усіх істот на три порядки (боги; герої та освічені люди; людство й решта живих істот); мети фі­лософської освіти тощо.

Псує - фундатор християнства на землі. Головні проповіді Іісуса, що складають сутність християнського віровчення. По­ложення християнської доктрини відносно природи Всесвіту й людини, її призначення на Землі, зокрема, про: тотожність із вселенською Істиною й Життям із Богом; наслідування вищого критерію досконалості; скромний образ життя, чесність та доб­родійність у стосунках людини із людиною; моральні аспекти дбайливості, вірності й виконання основних заповідей христи­янства; істинного християнина як людини, «хрещеної» зсереди­ни і в житті проявляє самодисципліну; тілесну, душевну й ду­ховну сторони життя людини; мирське життя людини та її вади; про дух, душу, сумління, думки, бажання й почуття людини, їх роль у житті кожного; необхідність самовдосконалення кожного як мету його життя на Землі; виконання справ, задуманих лю­диною; право свободи вибору людини; невтручання в особисте життя іншої людини; шлях любові в житті кожної людини.

Мухаммед як пророк та фундатор ісламської релігії (V ст. н.е.). Космогонія Мухаммеда. Коран як основне джерело ісламу. Основні постулати вчення Мухаммеда, зокрема: про абсолют­ну єдність Бога в усіх релігіях; про передвизначення або неми­нучість того, що повинно відбутися; про вимоги до послідовників Мухаммеда. Суфієвське вчення як найвищий прояв ісламського віровчення про природу людини та її призначення на Землі: про Єдиного Бога й ставлення людини до нього; про роль Посланни­ків ідей Бога людству; про манускрипт природи як живу модель, що вчить внутрішньому закону життя; про Одну Релігію як по-

303

Л.В. БАТЛІНА

в пинний прогрес у вірному спрямуванні до ідеалу, що сповнює смислом життя кожну душу людини; про гріх, добродійність, вірне й невірне, добре й погане, їх тлумачення в залежності від ступеня еволюції людини та її становища у житті; про закон взаємності й самовіддану совість та пробуджену справедливість; про людське братерство й людину як найбільш досконалий про-яв*Життя; про Єдину Мораль як любов, що йде від самозречен­ня й розквітає у вчинках благодійності; про Красу, яка зводить догори серце людини; про самопізнання людини; про мету душі й призначення людини; про ставлення між людьми; про явище циклічності у житті людини; про вимоги до людини, котра ру­хається шляхом духовного самовдосконалення тощо.

У наслідок розгляду суті вчень Великих Просвітителів зроби­ти спробу віднайти загальні положення, які поєднують їх кон­цепції відносно природи світу й призначення людини на Землі, а також між науковими підходами відомих учених XX століття (В.І. Вернадський, К. Ціолковський, Тейяр де Шарден, X. Орте-га-і-Гассет та ін.).

Узагальненням вивчених тем першого й другого модуля має бути визначення студентом можливих шляхів подолання кризо­вого стану, у якому знаходиться людство, зокрема, українське суспільство.

Література для поглибленого вивчення теми

Батліна Л.В. Теоретичні основи пізнання людини як особис­тості. - Запоріжжя, 2005. Епископ Феофан. Что єсть духовная жизнь и как на нее настроиться. - Л., 1991.

Хазрат Инайят Хан. Путь озарения. Сборник. - М., 2000.

Харт М.Х. Сто великих людей. - М., 1998.

Холл М. Двенадцать Учителей человечества. - М., 2001.

Шюре 3. Великие Посвященньїе: Очерк ззотеризма рели-гий. -М., Б.г.

Ямвлих. О Пифагоровой жизни / Перев. с древнегреч. И.Ю. Мельниковой. - М., 2002.

Заняття № 4 - 2 години

304

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

Тема: ЛЮДИНА В КОСМІЧНОМУ ЦІЛОМУ

Питання для обговорення

1. Сучасна наука про вплив космічного Цілого на людину, її психічне та фізичне самопочуття.

2. Біологічні ритми в житті людини.

Методичні рекомендації

Метою проведення даного заняття є поглиблення знань студентів по проблемі єдності людини з космічним Цілим. При цьому доцільно враховувати: по-перше, космічне Ціле є об'єктивним фактором впливу в житті кожної людини; по-друге, наявність даного об'єктивного фактору бажано усвідомлювати й ураховувати кожному при плануванні, організації повсякденної діяльності, зокрема, при виконанні професійних обов'язків та спілкуванні; по-третє, вплив космічного Цілого особливо від­бивається на самопочутті хворих, перевтомлених та виснаже­них людей. Ураховуючи, соціально-економічну нестабільність трансформаційного періоду в Україні, вплив змін, що відбува­ються в космічному Цілому, відчуває більшість населення краї­ни у вигляді погіршення самопочуття, нервозності тощо.

При підготовці до обговорення першого питання слід звер­нути увагу на необхідність висвітлення таких питань, як взаємозв'язок у системах «Сонце— людство», «Сонце— люди­на», «Місяць- людина», «Земля- людина», «Погода- люди­на». Зокрема:

«Сонце- людина*. Поняття про хвильове випромінювання Сонця, «сонячний вітер», «сонячні вибухи», «світові магнітні бурі», їх вплив на самопочуття людини; реакція на зростання сонячної активності здорових людей, а також людей хворих, пе­ревтомлених; особливості впливу геомагнітних бурь від помір­ної до сильної на людину.

«Сонце - людство». Теорія біофізика О.Л. Чижевського про: вплив Сонця на людство; співвідношення між періодичною ак­тивністю Сонця й синхронною до неї періодичністю коливань

305

Л.В. БАТЛІНА

в сесвітньо-історичних процесів; соціально-психологічні особ­ливості поведінки людей на різних етапах 11-річного циклу со­нячної активності; можливі перспективи розвитку суспільства, людства.

«Місяць- людина». Поняття про місячний місяць та вплив різних фаз місяця на загальне самопочуття людини. • «Земля- людина». Поняття про «біопатогенні зони» як локальну ділянку земної поверхні, що спроможна виклика­ти негативні зміни в здоров'ї людини й сприяти виникненню функціональних розладнань, зниженню опору організму від за­хворювань; різновиди біопатогенних смуг на поверхні Землі, їх природа й причини виникнення; сприятливі для людини зони Землі; можливості використання засобів радіоестезії для визна­чення біопатогенних зон.

«Погода — людина». Часткова незалежність сучасної людини від безпосереднього впливу погодних умов; зміна погодних умов і особливості реакції на них практично здорових людей, людей із вичерпаними адаптивними резервами (хворих, виснажених, перевтомлених).

Підготовка до обговорення другого питання передбачає ро­зуміння: ролі ритмів у житті людини й науки - біоритмології (хронобіології), що вивчає закономірності ритмічних коливань у забезпеченні життєвих функцій людського організму; різно­видів біологічних ритмів. Особливу увагу слід приділити питан­ням добового ритму, ритмам сну й бодрствування, ритмам, що забезпечують працездатність людини, негативним наслідкам десинхронізації добових ритмів, а також умовному розподілу людей на «сов» і «жайворонків».

Література для поглибленого вивчення теми Агаджанян Н.А., Соколов А.Н. Ритмьі космоса стучат в на-шем сердце. - Тула, 1989. Батліна Л.В. Теоретичні основи пізнання людини як особистості. - Запоріжжя, 2005. Волков Ю.Г. Человек: Знциклопедический словарь. - М., 2000.

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

Доскин В.А., Лаврентьева Н.О. Ритмьі жизни: [О биолог. ритмах]. - М., 1991.

Мизун Ю.Г. Биопатогенньїе зоньї - угроза заболевания. - М., 1993.

Мизун Ю.Г. Космос и здоровье: Как уберечь себя и избежать болезней. -М., 1997.

Заняття № 5 - 2 години

306

307

Л.В. БАТЛІНА

Тема: ЛЮДИНА В СОЦІАЛЬНОМУ ЦІЛОМУ

Питання для обговорення

1. Роль соціального фактору в розвитку особистості людини. Поняття про соціально зрілу людину й людину як носія

_# певних національних рис.

2. Особистість і соціальна група: вплив соціальної групи на формування особистості людини.

3. Основні етапи розвитку особистості в соціальному середо­ вищі та їх характеристика.

4. Сучасні проблеми соціалізації особистості в українському суспільстві трансформаційного періоду.

Методичні рекомендації

Метою проведення даного заняття є поглиблення знань сту­дентів із проблеми ролі соціального Цілого в житті людини, формуванні її особистості.

При підготовці до семінару, у першу чергу, слід познайоми­тися із дефініціями «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість», занотувавши їх до власного словника з люди­нознавства; чітко визначити для себе чим зазначені дефініції відрізняються одна від одної. Для цього подивитися визначення дефініцій у тлумачних словниках, словниках із різних галузей наук (філософії, психології, педагогіки або соціології).

Підготовка першого питання семінару передбачає усвідом­лення основних тез: за своєю природою людина є істотою сус­пільною (Аристотель), тому надзвичайно важливим моментом у її розвитку є перебування в соціальному Цілому; у соціальному Цілому визначається ряд факторів, що детермінують людське життя (історичні зміни, потрясіння в суспільному житті; сус­пільні потреби; умови соціального мікросередовища, у якому особистість зростає, живе й працює; фактори, що визначають стан фізичного й духовного здоров'я індивіда; випадковості); вирішальну роль у формуванні особистості відіграє успішність її соціалізації, яка передбачає опанування індивідом вміннями

308

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

й навичками практичної й теоретичної діяльності, перетворен­ня реально існуючих відносин у конкретні якості особистості; соціалізація особистості пов'язана із процесом фізіологічного дозрівання, соціальною, моральною, психологічною зрілістю людини; соціалізація особистості містить у собі соціалізацію свідомості індивіда й соціалізацію його діяльності; успішна со­ціалізація передбачає активну участь самої людини у форму­ванні культури людських відносин, в опануванні нею певних соціальних норм, ролей та функцій, набутті вмінь та навичок суспільного життя, в опануванні мистецтвом жити разом й ефективно взаємодіяти одне з одним; процес соціалізації харак­теризується як поступове розширення по мірі набуття індиві­дом соціального досвіду у сфері його спілкування й діяльності, як процес розвитку саморегуляції, становлення самосвідомості особистості, а також формування її активної життєвої позиції; інститутами соціалізації особистості виступають сім'я, освітні заклади, трудові колективи, ЗМІ тощо. При розкритті першо­го питання доцільно також зупинитися на поступовості проце­су соціалізації, на характеристиці понять «зріла особистість», «соціальна зрілість» та «людська зрілість», а також на питанні щодо людини як носія певних національних рис, зокрема, виді­ливши національні риси, властиві українському характерові.

При підготовці другого питання семінару слід зупинитися на з'ясуванні впливу соціальних груп на особистість, її формуван­ня й поведінку, зокрема, усвідомити: на різних ступенях онто­генезу соціальні групи ієрархічно змінюють одна одну; це від­бувається як процес входження людини до нового соціального середовища та інтеграції із ним; у залежності від віку людини цим соціальним середовищем виступає дитячий садок, школа, нова компанія, заклади освіти, армія, трудовий колектив тощо; розвиток особистості у відносно стабільному соціальному сере­довищі підпорядкований певним психологічним закономірнос­тям, які знаходять своє вираження у трьох фазах розвитку осо­бистості (її адаптації, індивідуалізації та інтеграції). Необхідно звернути увагу на особливості, що характеризують фази вход-

309

Л.В. БАТЛІНА

ж ення людини до соціально-психологічної групи й труднощі, що її очікують. Зокрема, усвідомити, що в разі багаторазової зміни соціальної ситуації протягом життя людини багато разів відновлюється ситуація адаптації чи дезадаптації, індивідуалі­зації чи дезіндивідуалізації, інтеграції та дезінтеграції. Як на­слідок зазначеного процесу, у людини закріплюються відповід­ні новоутворення, формується досить стала структура її власної індивідуальності.

Третє питання передбачає розкриття основних етапів (пе­ріодів) розвитку особистості в соціальному середовищі. Визна­чаючи останні, сучасні педагоги й психологи у своїй науковій та практичній діяльності спираються на вікові етапи формування особистості: ранній (переддошкільний) вік (0-3), дошкільний вік (3-6), молодший шкільний вік (6-11), середній шкільний вік (11-15), старший шкільний вік, вік юності, зрілості, старо­сті. Кожному з вікових етапів притаманні свої риси, які слід запам'ятати, бо вони будуть відбиватися на особливостях жит­тя людини в системі соціального Цілого, будуть сприяти або не сприяти її подальшому розвитку й життєдіяльності.

При підготовці четвертого питання доцільно зрозуміти, що соціалізація особистості молодої людини в умовах українсько­го сьогодення має певні особливості та ускладнена негативним впливом окремих об'єктивних факторів, які супроводжують життя в суспільстві: вплив великого міста, економічне небла-гополуччя значної частини сімей, проституція, насилля, алко­голізм, наркоманія тощо. Розкриття кожної із зазначених про­блем передбачає підготовку цільових виступів:

«Сучасна українська сім'я та проблеми формування під­ростаючого покоління»;

«Вплив великого міста на формування світосприйняття підростаючого покоління й молоді»;

«Проституція як соціальне явище й проблеми формуван­ня свідомості молодої людини»;

«Проблема насильства над дітьми, підлітками й молоддю в українському суспільстві»;

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

«Наркоманія та алкоголізм як соціальне явище, їх вплив на формування свідомості молодої людини»; «Вплив ЗМІ на формування сучасної особистості». Можна підготувати виступ на будь-яку проблему, будь-який соціальний фактор, який здійснює вплив на формування особис­тості як у позитивному, так і в негативному плані.

М.,

Література для поглибленого вивчення теми Волков Ю.Г. Человек: Знциклопедический словарь.

2000.

Батліна Л.В. Теоретичні основи пізнання людини як особис­тості. - Запоріжжя, 2005. Габиани А.А. На краю пропасти: нар-комания и наркомани. - М., 1990.

Лактионова Г.М. Социально-педагогическая работа с женс-кой молодежью в крупном городе: теоретико-методические ос-новьі: Монография. - К., 1998. Социальная психология: Учеб пособ. для студентов / Под ред. А.В. Петровского. - М., 1987.

Заняття № 6 - 2 години

310

311

Л.В. БАТЛІНА

Тема: ЗДОРОВ'Я СУЧАСНОЇ'ЛЮДИНИ

Питання для обговорення

1. Що містить в собі поняття «здорова людина»?

2. Стрес і його вплив на психофізіологічний стан людини. Прийоми зняття емоційно-психологічного напруження.

•3. Обговорення цільових виступів щодо проблеми найбільш поширених систем оздоровлення сучасної людини.

Методичні рекомендації

Метою проведення даного заняття є поглиблення знань сту­дентів з проблеми здоров'я сучасної людини в світі, зокрема, здоров'я народу України.

При підготовці до семінару слід знайти визначення таким дефініціям, як «здоров'я», «хвороба», «стрес», «дістрес», та за­нести їх до словника із людинознавства.

При підготовці першого питання доцільно звернути увагу на визначення дефініції «здоров'я» Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Чим відрізняється зміст цього визначення від уявлення про здоров'я, що поширене в українському сус­пільстві? Крім зазначеного, доцільно звернути також увагу на дефініції «об'єктивне здоров'я», «суб'єктивне здоров'я», «ста­тичне здоров'я», «динамічне здоров'я» людини, на розуміння резервів людського організму та умов їх використання. Які оз­наки притаманні здоровій людині?

Змістом другого питання є ознаки, характерні для стресово­го стану людини та його впливі на її психофізіологічне самопо­чуття. Доцільно чітко розуміти джерела й причини виникнення стресового напруження й можливість виникнення неврозу як найбільш поширеного результату довготривалого стресу. Суїци-дальні дії людини як наслідки виникнення актуальних ситуа­цій та невміння їх своєчасно вирішити. Профілактика стресу й суїциду.

Зміст третього питання передбачає обговорення цільових виступів, присвячених проблемі розкриття особливостей най-

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

більш поширених систем оздоровлення сучасної людини, що пов'язані як із традиційними, так і нетрадиційними підходами в розумінні природи світу й людини в ній. Зокрема, системи оз­доровлення П. Брегга, Л. Хей, П. Іванова, християнські моделі здорового способу життя, модель Агні-Йоги, Хатхи-Йоги та інші. Студенти можуть виступити на семінарі із будь-якою сис­темою оздоровлення людини, що викликала в них особистий ін­терес. Головне, щоб при підготовці цього питання кожний мав усвідомити, що шляхи оздоровлення людини повинні включати оздоровлення не тільки її тіла, психіки, образу життя, але і її свідомості, культури взаємодії в системі Цілого.

Література для поглибленого вивчення теми

Батліна Л.В. Теоретичні основи пізнання людини як осо­бистості. - Запоріжжя, 2005. Иванченко В.А. Как бьіть здоро-вьім.-СПб., 1994.

Китаев-Смьік Л.А. Психология стресса. - М., 1983.

О причинах болезни и истоках здоровья / Составители: Н.М. Викторская, И.И. Викторский, М.П. Мороз. - Мн., 2001.

Селье Г. Стресе без дистресса. [Пер. с англ.] - М., 1982.

Заняття № 7 - 2 години

312

313

1. 2.

Л.В. БАТЛІНА

Тема: ЛЮДИНА ТА її СТАВЛЕННЯ ДО СМЕРТІ

Питання для обговорення

Що мається на увазі під словом «смерть» людини? Власне ставлення до природної смерті, а також смерті, за­подіяної через самогубство. 3. 'Психологічні аспекти поведінки особистості, котра втра­тила близьку людину

Методичні рекомендації

Обговорення зазначених питань буде проводитися у формі «круглого стола»

Метою проведення даного заняття є поглиблення знань сту­дентів із проблем «Що є смерть?» та «Моє ставлення до смерті»; розвиток уміння висловлювати свою точку зору в умовах дис­кусії.

Підготовка студентів до «круглого столу» передбачає їх оз­найомлення з інформацією про наукові досягнення в галузі вив­чення питання «Що є смерть людини?». При цьому слід звер­нути увагу, що на дану проблему існують досить полярні точки зору. Вони висловлюються вченими-матеріалістами (теорія про невід'ємність мозку від психічних процесів, що відбуваються в людині), релігійними діячами й науковцями (фундаторами на­уки танатології). Дуалістичний підхід є основним підґрунтям сучасних досліджень у галузі вивчення природи смерті людини, завдяки яким науковці-танатологи вивчають особливості проті­кання психічних процесів при фіксації стану клінічної смерті людини, а також особливості відчуттів людей, котрі після стану клінічної смерті повернулися до життя (Р. Моуді, Д. Брінклі, П. Калиновський, М. Сабом та ін.).

Крім зазначеного, слід продумати власну точку зору, обґрун­товану науковими фактами, прикладами із життя щодо свого ставлення до смерті. У зв'язку із цим, поміркувати над питання­ми: «В чому полягає сенс людського життя?» «Як необхідно по-

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

водитися особистості при втраті близької людини?» «Чи варто в складних життєвих умовах намагатися заподіяти собі смерть?»

Література для поглибленого вивчення теми

Батліна Л.В. Теоретичні основи пізнання людини як особис­тості. - Запоріжжя, 2005.

Бринкли Д. Спасенньїй светом. В мире Света: Пер. с англ. -М.,1997.

Калиновский П.П. Переход: Последняя болезнь, смерть и после. - Запорожье, 1993.

Моуди Р. Жизнь после жизни: Исследование феномена про-должения жизни после смерти тела: Пер. с англ. - Москва-Рига, 1991.

Моуди Р. Последний смех: Обязательное дополнение з «Жиз­ни после жизни»: Пер. с англ. - К.; М.; СПб., 2004.

Моуди Р., Аркзнджел Д. Жизнь после утратьі. Как справить­ся с несчастьем и обрести надежду: Пер. с англ. - К.; М., 2003.

Сабом М. Воспоминания о смерти: Медицинское исследова­ние: Пер. с англ. - Вильнюс, 1981.

Тихоплав Т.С., Тихоплав В.Ю. Великий переход.- СПб., 2002.

Заняття № 8-9 - 4 години

314

315

Л.В. БАТЛІНА

Т ема: СИСТЕМА «ЛЮДИНА-ЛЮДИНА ПРИ ВИКОРИСТАННІ РІЗНИХ ВИДІВ СПІЛКУВАННЯ

Питання для обговорення

1. Поняття про вербальне спілкування між людьми.

2. Поняття про невербальне спілкування між людьми.

Методичні рекомендації

Метою проведення даного заняття є поглиблення знань сту­дентів у галузі соціально-психологічної культури спілкування при використанні вербальних та невербальних його видів, фор­мування елементарних умінь пізнання емоційно-психологічно­го стану іншої людини.

При підготовці до семінарського заняття доцільно звернути увагу на наступні моменти: спілкування є одним із провідних видів діяльності людини, тому у формуванні її особистості воно відіграє надзвичайно важливу роль; його дефіцит, особливо в дитячому віці позначається на рівні фізичного й психічного розвитку людини як особистості; спілкування є складним, бага­топлановим процесом установлення й розвитку контактів між людьми, що породжені потребами спільної діяльності; викону­ючи певні завдання (соціальне, інформативне, експресивне й спонукальне) ефективне спілкування містить в собі необхідність обміну інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття й розуміння іншої людини; розрізнюють комуніка­тивне, інтерактивне, перцептивне, фатичне спілкування; люди розуміють одне одного завдяки двом видам спілкування (вер­бальне, невербальне).

Крім зазначеного, необхідно повторити лекційний матеріал, який стосується поняття процесу комунікації, його психофізіо­логічних основ; типів аналогової інформації; дотримання вимог, щоб не викликати відчуття недовіри в співрозмовника; основ­них модальностей передачі інформації (візуальна, аудіальна, кінестетична) та індикаторів їх виявлення (словесні предикати, очі, жести рук, темп мовлення, інтонація голосу); етапів проце-

316

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

су комунікації. Доцільно також повторити загальне поняття про рівні й ролі, що виконують люди під час спілкування; закони та особливості сприйняття людини людиною; типові викривлення уявлення про іншу людину; помилки й труднощі в спілкуванні між людьми; індивідуальні особливості поводження людей під час спілкування (домінант, недомінант, мобільний, ригідний, екстраверт, інтроверт).

При підготовці до обговорення першого питання семінару слід звернути увагу на необхідність висвітлення таких аспектів: місце вербального спілкування в житті людини та його функції; типологія вербального спілкування; особливості спілкування з людьми різного типу; типові помилки вербального спілкування між людьми; особливості спілкування із «важкими» людьми; основні правила вербального спілкування.

При підготовці другого питання бажаним є усвідомлення його досить складного змісту: поняття про невербальне спіл­кування; кінесика як наука розуміння іншої людини за мовою її тіла (природньо-фізіологічна основа кінесики як науки; тіло людини як вираз того, ким вона є насправді; різноманітність жестів: природні, генетично обумовлені, культурно обумов­лені жести, своєрідність жестикуляції в залежності від на­лежності до певної статі, соціального стану й віку людини); особливості жестикуляції, їх урахування при читанні мови тіла людини (поняття про конгруентність і неконгруентність сигналів; жестикуляція в залежності від контексту її прояву; залежність жестикуляції від соціального стану людини, рівня її освіти й віку); індивідуальний зональний простір людини, зокрема, представників різних націй; характеристика проя­ву окремих жестів ('походка й характер людини, жести рук, рукостискання, оцінюючі жести, жести головою, жести агре­сивності й готовності до дії, жести психологічного захисту від співрозмовника, характеристика сигналів очима, розуміння мікросигналів організму співрозмовника, обманливі прояви в невербальних сигналах); правила невербального спілкування між людьми.

317

■?■'

Л.В. БАТЛІНА

Л ітература для поглибленого вивчення теми

Асмолов А.Г. Психология индивидуальности: Учебное посо-бие. - М., 1986.

Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управлення. - X., 1998.

Берн 3. Игра, в которьіе играют люди; Люди, которьіе играют в игрьі: Психология человеческих взаимоотношений; Психоло­гия человеческой судьбьі. - СПб., 1998.

Каган М.С. Мир общения. - М., 1988.

Коваль А.П. Ділове спілкування. - К., 1992.

Мьі живем среди людей: Кодекс поведения. - М., 1989.

Петровская Л.А. Компетентность в общении. - М., 1989.

Платонов С.В., Третяк В.И., Черкасов В.В. Искусство управ-ленческой деятельности. - К., 1996.

Щекин Г. Визуальная психодиагностика: Познание людей по их внешности и поведению: Учеб. пособ. - К., 2002.

Заняття № 10-11 - 4 години

318

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

Тема: СИСТЕМА «ЛЮДИНА - ЛЮДИНА»

У ПРОФЕСІЙНІЙ СФЕРІ Й СІМЕЙНИХ ВІДНОСИНАХ

Питання для обговорення

1. Взаємодія людини із людиною в сфері професійних відно­ син.

2. Система «Людина-Людина» у сімейних відносинах.

3. Конфлікт у взаємодії людини з людиною.

Методичні рекомендації

Метою проведення даного заняття є поглиблення знань сту­дентів у галузі соціально-психологічної культури спілкування при взаємодії в системі «Людина-Людина» у повсякденному житті.

При підготовці першого питання семінарського заняття до­цільно звернути увагу на наступні моменти: психологічний клі­мат у трудовому колективі; культура взаємовідносин у системі «керівник- підлеглий», «підлеглий- керівник»; поняття про дотримання соціально-психологічної культури поведінки між людьми при різноманітних формах ділового спілкування (пуб­лічні виступи, ділові бесіди, дискусії (суперечки), ділова нара­да, телефонні переговори).

Підготовка другого питання семінарського заняття потребує звернути увагу на психологічні особливості сімейних відносин у системі «батьки - діти», «чоловік - дружина», «престарілі бать­ки- дорослі діти»; виникнення криз у сімейних відносинах та шляхи їх подолання; психологічні аспекти поведінки людини при втраті рідної людини.

Третє питання семінару присвячено з'ясуванню того, що є конфлікт у службових та сімейних відносинах, їх соціальний та психологічний характер; причини виникнення міжособистіс-них конфліктів (зокрема, безвідповідальність індивіда як одна з причин виникнення конфліктів); функції й процесуальна сто­рона конфлікту, його динаміка; психологічний стан та механіз­ми захисту людини в конфліктних ситуаціях; шляхи й методи

319

Л.В. БАТЛІНА

погашення конфлікту; етапи вирішення конфлікту. Особливу увагу слід також звернути на загальні правила підтримування добрих стосунків між людьми із метою запобігання й профілак­тики конфліктних ситуацій.

Література для поглибленого вивчення теми

Аасамаа И. Как себя вести. - Таллин, 1979.

Атватер И. Я Вас слушаю... Советьі руководителю, как пра­вильно слушать собеседника. - М., 1988.

Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управлення. -X., 1998.

Вичев В. Нравственная культура руководителя. - М., 1988.

Голованова Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. - К., 1989.

Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода: Основи когнітивної теорії конфліктів. - К., 1996.

Ковалев А.Г. Руководителю о работнике. - М., 1988.

Коваль А.П. Ділове спілкування. - К., 1992.

Лупьян Я.А. Барьерьі общения, конфликтьі. - М., 1989

Мьі живем среди людей: Кодекс поведения. - М., 1989.

Скотт Д.Г. Конфликтьі: Пути их преодоления. - К., 1991.

Заняття № 12-13 - 4 години

320

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

Тема: МОДЕЛЬ ОСОБИСТОСТІ XXI СТОЛІТТЯ. САМОПІЗНАННЯ ЯК ПЕРЕДУМОВА САМОВДОСКОНАЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ

Питання для обговорення

1. Риси, притаманні сучасній людині.

2. Якою повинна бути особистість XXI століття?

3. Самопізнання як передумова самовдосконалення особис­ тості.

Методичні рекомендації.

Метою проведення даного заняття є усвідомлення студента­ми відповідальності кожної людини за стан, у якому перебуває людство, планета, українське суспільство, кожна людина, усві­домлення власного місця у світі й шляхів подолання існуючої ситуації у світі, суспільстві, у власному житті.

При підготовці до першого питання доцільно серйозно помір­кувати над питаннями: «Які позитивні й негативні риси прита­манні сучасній людині?», «Якою є пересічна людина, «людина-маса»?», «Чи може далі існувати й еволюціонувати людство, зокрема, українське суспільство, при наявності негативних рис, що властиві сучасній людини?».

При розгляді другого питання, враховуючи погляди Просві­тителів людства, філософів-мудреців, сучасних учених, зокре­ма, риси, притаманні самореалізуючій особистості (А. Маслоу), слід зробити спробу створити власну модель особистості XXI століття із такими рисами, які б не створювали загрозу людству, суспільству, планеті й самій людині.

При підготовці третього питання необхідно, у першу чергу, зрозуміти, що одним із найбільш ефективних шляхів у подолан­ні існуючих проблем, що стоять перед людством, українським суспільством та в житті кожної людини, є шлях самовдоско­налення кожної людини. Але першим кроком у цій складній роботі є самоаналіз власної особистості з урахуванням прита­манних для неї негативних та позитивних рис. Отже, кожна лю-

321

Л.В. БАТЛІНА

д ина повинна розпочати із самопізнання, про що наголошували з давніх-давен. Крім того, бажано, приділити увагу наступним моментам: визначити роль самопізнання як одного із найбільш важливих завдань у житті кожної людини, з її активною корек­цією ставлення до самої себе й навколишнього світу; розуміння себе як людини, індивіда, індивідуальності, особистості; вивчен­ня власних індивідуальних особливостей із метою їх урахування в житті й подальшою корекцією. При цьому вагомим є встанов­лення співвідношення загальнолюдських цінностей із професій­ними якостями майбутнього фахівця.

Література для поглибленого вивчення теми

Батліна Л.В. Теоретичні основи пізнання людини як особис­тості. - Запоріжжя, 2005.

Берн 3. Познай себя. О психиатрии и психоанализе - для тех, кто интересуется. - Екатеринбург, 2000.

Рейнуотер Д. Зто в ваших силах. Как стать собственньїм пси­хотерапевтом. - М., 1992.

Заняття № 14-15 - 4 години

322

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

Тема: САМОВИХОВАННЯ ЯК ОСНОВНИЙ ШЛЯХ

ФОРМУВАННЯ ЛЮДИНИ В ЛЮДИНІ

ТА ЇЇ ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ.

ПОНЯТТЯ ПРО ДУХОВНЕ САМОВДОСКОНАЛЕННЯ

ОСОБИСТОСТІ

Питання для обговорення

1. Поняття про самовиховання особистості та її професійне зростання.

2. Духовне самовдосконалення людини, його зміст і особли­ вості.

Методичні рекомендації

Метою проведення даного заняття є усвідомлення студента­ми відповідальності кожної людини за все, що відбувається із нею в житті, а також спонукати виникнення потреби у власному самовдосконаленні.

При підготовці до першого питання семінару слід зверну­ти увагу на різницю в сутності понять «самопізнання», «са-мореалізація», «самотворення», «самовдосконалення», «са­мовиховання» (занести їх визначення до власного словника з людинознавства). Крім зазначеного, чітко засвоїти для себе наступні моменти: основні умови здійснення самовиховання, його прийоми; фактори стримування внутрішнього потенціа­лу й наслідків діяльності людини; основні перепони до успіху людини та її особистого розвитку; основні напрямки самовихо­вання (розвиток уміння управляти собою; розвиток особистих цінностей; постановка чіткої життєвої мети; здійснення влас­ного самовдосконалення, формування професійно необхідних якостей); рекомендації сучасної науки щодо самовдоскона­лення окремих характерних якостей особистості, зокрема про­фесійно необхідних.

Підготовка до другого питання передбачає необхідність виз­начення дефініцій «духовність», «духовна культура», «духовна особистість» (занести їх до словника з людинознавства). Зокре-

323

Л.В. БАТЛІНА

м а, слід звернути увагу на наступні тези: духовність є вираженіс-тю в системі мотивів особистості двох фундаментальних потреб: ідеальної потреби пізнання й соціальної потреби жити й діяти «для інших»; із категорією духовність співвідноситься потреба пізнання - світу, себе, сенсу й призначення власного життя; лю­дина духовна настільки, наскільки вона замислюється над цими питаннями й намагається отримати на них відповідь; об'єктивна корисність духовної діяльності людини діалектично поєднуєть­ся із некорисливістю, де нагорода - задоволення, яке людина отримує завдяки процесу пізнання оточуючого світу, а також задоволення від виконаного обов'язку, а покарання - докори сумління й почуття провини; духовність - це відносна незалеж­ність пізнавальної діяльності людини від прагматичних цілей, а альтруїстичних вчинків - від миттєвого соціального схвалення; зазначене робить духовність найбільш важливим фактором роз­витку цивілізації, відкриття нових форм суспільного життя, що відповідають умовам існування, які постійно змінюються; для духовної особистості є більш характерним добре ставлення лю­дини до інших людей, турботою, увагою, готовністю прийти на допомогу, розділити радість та горе, виконувати будь-яку спра­ву уважно, зацікавлено, з любов'ю. Л.М. Толстой уважав кра­щою людиною ту людину, котра живе переважно своїми думка­ми й чужими почуттями, а гіршою - людину, котра егоїстично зорієнтована на себе, підкоряє свої судження не істині, а вигоді. Формування духовних потреб особистості - найважливіше за­вдання самовдосконалення.

Визначити сучасні, найбільш поширені техніки духовного самовдосконалення особистості, зокрема, хатха-йога, раджа-йога, православна методика, інтегральна йога, окультна техні­ка, техніка психоаналізу тощо. Кожному студентові підготува­ти матеріал для цільового виступу по одній із технік духовного самовдосконалення індивіда.

Особливої уваги для підготовки до семінарського заняття заслуговують питання: уміння управляти собою як засіб духов­ного й професійного самовдосконалення особистості; аутогенне

ОСНОВИ ЛЮДИНОЗНАВСТВА. ЛЮДИНА В ЦІЛОМУ

тренування як метод психічної саморегуляції; поняття про ау-тогенний стан, його особливості й умови виникнення; динамі­ка й рівні аутогенного стану, методика входу й виходу з нього; особливості саморегулювання в екстремальних умовах. Окремо слід розглянути: поняття про психологічний захист особистості в ситуації спроби маніпулювання її свідомістю; гіперконтактні професії й психічне саморегулювання особистості.

Література для поглибленого вивчення теми

Асмолов А.Г. Психология индивидуальности: Учебное посо-бие.-М.,1986.

Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенньш менеджер.- М., 1991.

Епископ Феофан. Что єсть духовная жизнь и как на нее на-строиться. - Л., 1991.

Леви В.И. Везет же людям... - М., 1988; Искусство бьіть со-бой... - М., 1991; Искусство бьіть другим... - М., 1991.

Напреенко А.В., Петров К.А. Психическая саморегуляция. -К.,1995.

Орлов Ю.М. Самопознание и самовоспитание характера. -М., 1987.

Рейнуотер Д. Зто в ваших силах. Как стать собственньїм пси­хотерапевтом. - М., 1992.

Рехтшафен С. Мастерская времени. — К., 1997.

Холл М. Самораскрьітие: Упражнения, направленньїе на про-буждение и раскрьітие внутреннего восприятия. - К., 1995.

324

325